Підтверджено проживання 10 видівзмій (усі автохтонні), 14 видів ящірок (з них один інтродукований вид — Hemidactylus turcicus) та 4 видів черепах (з них один вид інтродукований — Trachemys scripta), що формують 19 родів, 9 родин та 2 ряди. Видове розмаїття розширюється завдяки постійним морфологічним, популяційним та молекулярним дослідженням. Так, 2010 року з видового комплексу Anguis fraglis був виокремлений новий вид Anguis colchica — Сербія є країною, де проходить кордон між ареалами поширення двох видів[3].
Такі теги використані для позначення охоронного статусу кожного виду за оцінками Європейського Червоного списку (ЄЧС) та Міжнародного союзу охорони природи (МСОП):
NA
Not Applicable
Не підлягає оцінці
VU
Vulnerable
Уразливий
NT
Near Threatened
Близький до загрозливого стану
LC
Least Concern
В найменшій загрозі
Для більшості плазунів наведений їхній статус у ЄЧС (виділений жирним шрифтом – VU, EN, LC). Якщо європейський статус відсутній, то наведено глобальний (звичайним шрифтом – VU, LC, NT). Якщо і такий статус відсутній, то в клітинці стоїть прочерк («-»). Під українською вернакулярною назвою рептилій наведена локальна вернакулярна назва (у випадку Сербії — сербською), якщо така існує.
Сербія є країною, де пролягає кордон ареалів A. colchica та A. fragilis: південь Банату та північний схід країни є ареалом виключно першого виду, територією, де мешкають обидва види є Поморав'я та східна частина країни, потенційно спільними ділянками можуть бути Шумадія та центр Сербії. Надає перевагу вогким місцинам з розвинутою рослинністю, найчастіше трапляється в лісах, інколи на луках чи в садах.
Трапляється по всій країні, окрім Банату та північного сходу. Як і попередній вид полюбляє ліси, але часто на неї можна натрапити у місцях переходу густої лісової рослинності до більш трав'яної чи чагарникової, наприклад на узліссях чи на лісових галявинах.
Загалом поширена по всій Сербії, однак дещо рідше трапляється в сербській частині Паннонії, тобто на півночі країни, і то в основному вздовж Сави чи Дунаю, а також в районі Фрушка гора та Вршацьких гір. Для змії характерне розмаїття оселищ, але в основному мешкає серед рідколісся, на відкритих територіях з бідною рослинністю, на кам'яних берегах річок.
Не трапляється на північному заході країни, в інших частинах країни трапляється фрагментарно, що пов'язано з малою кількістю степових та лісостепових ділянок, які полюбляє змія. У Тисо-Дунайській низовині насамперед поширена в районі Фрушка гора та Деліблатських пісків, в долинах Сави, Тиси, Дунаю.
Ареал поширення обмежений невеликою ділянкою на південному сході, здебільшого в долині Пчині, де є необхідний середземноморський клімат. У Сербії пролягає північна межа поширення змії. Оселищами виступають чагарники, узлісся, сади, порослі скелі.
Ареал цього полоза ідентичний такому в E. quatuorlineta — долина Пчині. У Сербії пролягає північна межа поширення змії. Ксерофільний вид, полюбляє кам'янисті або скелясті біотопи з травою та кущами, узлісся, не цурається закинутих будов чи фруктових садів.
Ареал поширення в Сербії подібний до такого у C. austriaca. Цей полоз полюбляє ліси, однак не є рідкістю побачити його на берегах річок, серед сільськогосподарських угідь, на болотах.
Єдина автохтонна популяція — це та, яка трапляється в Призрені. Інші популяції (Новий Сад, Белград, Панчево, Смедерово, Ниш, Сремська Митровиця) є інтродукованими. У Сербії цей гекон практично завжди трапляється у людських будинках та в кам'яних будовах.
Трапляється виключно в гірській місцевості на південному заході країни (Косово) у долині річок Білий Дрин та Призренської Бистриці. Життєдіяльність пов'язана з карстами у цій місцевості.
Фрагментовані популяції трапляються в центрі та півдні країни, не трапляються на крайній півночі. Полюбляє луки, лісові галявини, є видом, що надає перевагу вогким та тінистим місцинам.
Ящірка надає перевагу територіям з континентальним та альпійським кліматом і уникає теплих чи посушливих місцин, відповідно у Сербії вона хоча і трапляється по всій країні, але особливо численна у Воєводині, а на південь від Сави та Дунаю якщо і трапляється, то в горах на висоті від 600 метрів над рівнем моря.
Нечасті знахідки (поблизу гір Руян[en], Карадаг та селища Старац[en]) стосуються крайнього півдня країни поблизу кордону з Македонією (звідки ящірка і дісталася Сербії), де в долинах річок Пчиня та Вардар формується середземноморський клімат, необхідний для життєдіяльності L. trilineata.
Поширена по всій Сербії, але особливо на півночі, де наявні необхідні оселища: добре освітлені рідколісся, узлісся, поля, порослі насипи. Найбільші популяції трапляються на території Деліблатський та Пешчарських пісків, лесових берегів Сави та Дунаю, біля Фрушка гора.
У Сербії наявна тільки на крайньому півдні та південному сході в Косово, в долинах річок Південна Морава та Пчиня. Полюбляє теплі, а то і посушливі, кам'янисті та скелясті місцини з густою чагарниковою рослинністю чи серед рідколісся.
Трапляється по всій країні, але на півночі рідше та більш кластерно (район Фрушка гора, Вршацькі гори, людські поселення та антропогенні ландшафти). Теплі скелясті схили, осипи, кам'яні будівлі та мури, хвойні ліси, виноградники та сади — місця, де можна натрапити на ящірку (на півночі країни переважають вологі рівнини, які вона не полюбляє).
Розкидані популяції ящірки знаходяться на півночі, сході та півдні країни, оминаючи центр та захід країни. Це пов'язано з антропогенною деградацією необхідних для її життєдіяльності степових місцин.
Трапляється на території всієї країни, але більш численна на півдні. На півночі полюбляє дубові ліси та чагарники на схилах гір, степові та лісостепові місцини, на півдні, у гірській місцевості, надає перевагу виключно степовим місцинам.
Вкрай рідко трапляється в Тисо-Дунайській низовині, в основному на неї можна натрапити на південь від Сави та Дунаю. Надає перевагу теплим скелястим місцинам чи каньйонам, дубовим лісам, гірським лукам.
Наявні дві популяції — низинна (північно-західна частина країни, південь Банату та південь Срему) та гірська (більше на півдні та в центрі країни). Ареал поширення сильно фрагментований. Низовинна популяція полюбляє болота та дубові ліси, гірська — хвойні ліси та альпійські луки.
Трапляється на півдні країни в Динарських Альпах, ареал дуже фрагментований. Трапляється на гірських пасовищах та луках від 1600 метрів над рівнем моря.
Фрагментована, але поширена по всій країні, її життєдіяльність пов'язана зі стоячою водою з густою рослинністю. У Воєводині здебільшого трапляється в штучних водоймах, що вже не використовують для потреб сільського господарства, затоплених кар'єрах. В інших частинах надає перевагу природним об'єктам: болотам, старицям, озерам.
Інвазивний та інтродукований вид, що конкурує за оселища з E. orbicularis, нерідко їх витісняє. У Сербії єдині популяції, які достеменно здатні до відтворення, знаходяться поблизу Нового Саду та Белграду. Згідно з дослідженнями, водні водойми в Тисо-Дунайській низовині (на висоті до 100 метрів над рівнем моря) найбільш придатні для інвазії.
Декілька знахідок на самому півдні та південному заході країни (наприклад, поблизу Прешево, неподалік гори Старац, в районі Шар-Планини в Косові. Ксерофільний середземноморський вид, що полюбляє чагарники на відкритих місцевостях, як-от пасовища чи пустища, луки, рідколісся.
На півночі ареал обмежений Дунаєм та Савою, приблизна межа на заході — 20 меридіан. Полюбляє світлі негусті широколистяні (особливо дубові або каштанові) ліси, відкриті чагарникові місцини на схилах гір, уникає надміру вологих місцин.
Трапляється в Північній Македонії неподалік сербського кордону, відповідно потенційно в майбутньому на неї можна буде натрапити на самому півдні країни.
Трапляється в Північній Македонії неподалік сербського кордону, відповідно потенційно в майбутньому на неї можна буде натрапити на самому півдні країни.
Трапляється в Північній Македонії неподалік сербського кордону, відповідно потенційно в майбутньому на неї можна буде натрапити на самому півдні країни.
Трапляється в Північній Македонії неподалік сербського кордону, відповідно потенційно в майбутньому на неї можна буде натрапити на самому півдні країни.
↑Crnobrnja-Isailović, J., Tomović, Lj., Dimaki, M., Jelić, D., Strugariu, A., Tudor, M., Strachinis, I., Ajtic, R., Sterijovski, B., Roussos, S.A., Kornilev, Y., Dyugmedzhiev, A., Mebert, K., Avci, A., Schweiger, S. & Cafuta, V. Nose-horned Viper (Vipera ammodytes)(англ.). МСОП. Процитовано 18 листопада 2024.
↑Crnobrnja-Isailović, J., Tomović, Lj., Dimaki, M., Jelić, D., Strugariu, A., Tudor, M., Strachinis, I., Ajtic, R., Sterijovski, B., Roussos, S.A., Kornilev, Y., Dyugmedzhiev, A., Mebert, K., Avci, A., Schweiger, S. & Cafuta, V. Adder (Vipera berus)(англ.). МСОП. Процитовано 18 листопада 2024.
_pontica.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(7159867557).jpg)
_(Found_by_Jean_NICOLAS)_(52605787518).jpg)
.jpg)
