Список плазунів Європи

Плазуни Європи
Деякі з плазунів, що трапляються в Європі (за годинниковою стрілкою від верхнього лівого кута): Emys orbicularis — черепаха болотна, Vipera ursinii — гадюка лучна, Ophisops elegans — змієголовка струнка, Tarentola mauritanica— гекон стінний
Біорегіон
Біогеографічний екорегіонГоларктика
ЕкозонаПалеарктика
БіомЛіс помірної зони, степ, маквіс, прісні води, континентальний шельф
Місцевість
КонтинентЄвропа
Фауна вищого рангу
За географієюфауна Європи
За систематикоюплазуни, фауна Європи
За екологієюсуходільна фауна
Період існування
Геологічний віксучасність
Особливості
Видовий обсяг205
Родовий обсяг66
Чужорідні видиTrachemys scripta, Chamaeleo africanus, Tenuidactylus bogdanovi, Darevskia armeniaca, Darevskia dahli, Scelarcis perspicillata, Indotyphlops braminus, Elaphe schrenckii, Hemorrhois algirus, Lampropeltis (getula) californiae, Macroprotodon cucullatus

У списку плазунів Європи наведений перелік усіх плазунів, що мешкають на території Європи, відповідно до аналогічного списку, опублікованого таксономічним комітетом Європейської герпетологічної спільноти (лат. Societas Europaea Herpetologica, далі просто SEH). Також наведені дані про низку плазунів, які потенційно можуть розширити видове розмаїття, чия присутність на теренах Європи сумнівна, або чий таксономічний статус є неоднозначним, і через це він не потрапив до списку, створеного комітетом.

Герпетофауна Європи налічує 205 видів плазунів, які разом утворюють 2 ряди (190 лускатих та 15 черепах), 21 родину та 66 родів. Слід зауважити, що в інших авторів кількість таксономічних одиниць може не збігатися, адже видовий статус деяких видів залишається дискусійним (наприклад, ситуація з Emys trinacris чи Vipera nikolskii), так само, як необхідність виокремлення певних родин чи родів (Zamenis scalaris чи Rhinechis scalaris, Laudakia caucasica чи Paralaudakia caucasica, Natricidae чи Natricinae). У списку SEH також наведена Parvilacerta parva, однак її ареал проживання не входить до досліджуваного комітетом.

Не всі рептилії є автохтонними. 10 видів є алохтонними, але вони утворили стійкі популяції на території Європи: Trachemys scripta, Chamaeleo africanus(інші мови), Tenuidactylus bogdanovi, Darevskia armeniaca, Darevskia dahli, Indotyphlops braminus, Elaphe schrenckii, Hemorrhois algirus(інші мови), Lampropeltis (getula) californiae, Macroprotodon cucullatus, Scelarcis perspicillata. Варто зазначити, що троє з цих плазунів інтродуковані до України і тільки до неї: це T. bogdanovi, D. armeniaca та D. dahli. Якщо брати до уваги, що наявні відомості про знахідки на території України T. scripta, то українських «інтродукованих» видів може бути 4[1][2]. Низка плазунів хоч є європейськими, однак проникають у нетипові для себе місцини, наприклад, Podarcis sicula проникла в низку середземноморських країн[3], а Podarcis muralis — до Великої Британії[4], України[5] та деяких інших країн.

Слід зазначити, що в майбутньому число видів та родів може змінитися, як завдяки постійним новим дослідженням, так і завдяки інтродукції нових видів, що часто є негативним явищем. Так, великі обсяги продажу T. scripta та її подальший випуск власниками в дику природу призвели до її інтродукції у багатьох місцях Європи. Пізніше торгівля цією черепахою була заборонена, оскільки вона вважається інвазивним видом, що витісняє аборигенні види черепах. Втім, продавці швидко перейшли на продаж інших черепах і в літературі постійно з'являються відомості про їхній потенціал до утворення стійких популяцій. Особливо високі шанси мають Chelydra serpentina, Apalone spinifera, Apalone mutica, Sternotherus odoratus, Pelomedusa subrufa, Graptemys geografica, Pelodiscus sinesis, Chrysemys picta та Graptemys pseudogeografica[6][7].

Географічні межі

Межі Європи, а саме східні, досі залишаються предметом дискусій. Таксономічний комітет у своєму списку надає інформацію про кордони Європи, якими вони керувалися, створюючи перелік регіональних плазунів[8]. Варто зазначити, що ці межі не повністю відповідають ані географічній традиції, ані політичному устрою.

Макаронезія

На півночі кордони Європи простягаються до Ісландії включно, однак на острові не проживає жоден дикий плазун, тому «найпівнічніші» рептилії трапляються на Скандинавському півострові.

Кіпр

На заході Європа закінчується Британськими островами (Велика Британія та Ірландія), на яких розташовані однойменні держави. Варто зазначити, що герпетофауна островів доволі бідна. Фарерські острови також є частиною Європи, але на них, як і в Ісландії, плазуни в дикій природі не живуть.

На півдні межі Європи в списку не відповідають географічним межам. Так, до охопленої території увійшов Кіпр. Це можна пояснити ще й тим, що острівні плазуни раніше вже оцінювалися Європейським червоним списком (ЄЧС), хоча фауна острова нагадує таку, як на Близькому Сході. Грецькі острови, що розташовані вздовж Малої Азії, також увійшли в межі Європи, включно з Кастелорізо. На південному заході досліджуваний ареал простягнувся аж до Макаронезії: герпетофауна Канарських островів (Іспанія), Азорів, Селваженш та Мадейри (усі три належать Португалії) наведена в списку, хоча вона нагадує більше африканську. Однак Кабо-Верде, яка теж є частиною Макаронезії, виключена з досліджуваної ділянки. Плазуни цих островів також вже раніше оцінювалися ЄЧС. Мальта та низка італійських островів у Середземному морі увійшли в задані межі Європи.

На сході Європа розташовується на захід від Уральських гір та річки Волги, тому невелика північно-західна частина Казахстану також входить у досліджуваний ареал. Південно-східна межа проходить по Кавказьких горах, усі країни, що розташовані на південь від Кавказу (окрім невеличкої частини Азербайджану на північному сході) не належать Європі з точки зору таксономічного комітету.

Особливості біорозмаїття

Рептилії в основному надають перевагу теплим та навіть посушливим місцинам, відповідно північ Європи має набагато біднішу герпетофауну. У південних країнах (Іспанія, Італія, Греція) проживає найбільша кількість плазунів. Велика чисельність у цих краях може також пояснюватися тим, що Піренейський, Апеннінський та особливо Балканський півострови завжди були місцями міграції тварин з одного континенту на інший, а через наявність розвинутих гірських систем створювалися добрі умови для ізоляцій окремих популяцій та їхнього незалежного розвитку, себто видоутворення. Плазунів-ендеміків також найбільше на трьох вище названих півостровах.

Загалом для європейських рептилій характерні низка типів поширення, тобто регіонів, у яких вони переважно трапляються чи є ендеміками[9][комент. 1]:

Апеннінський, Балканський півострови та південно-східна Європа:
  • Ablepharus kitaibelii
  • Darevskia praticola
  • Dolichophis caspius
  • Elaphe sauromates
  • Lacerta viridis
  • Montivipera xanthina
  • Natrix tessellata
  • Ophisops elegans
  • Podarcis tauricus
  • Testudo graeca
  • Vipera ammodytes
Південно-західні середземноморські країни:
  • Acanthodactylus erythrurus
  • Blanus sp.
  • Chalcides bedriagae
  • Chalcides striatus
  • Chamaeleo chamaeleon
  • Coronella girondica
  • Hemidactylus turcicus
  • Hemorrhois hippocrepis
  • Macroprotodon brevis
  • Malpolon monspessulanus
  • Mauremys leprosa
  • Natrix maura
  • Podarcis hispanicus complex
  • Psammodromus algirus
  • Psammodromus hispanicus complex
  • Rhinechis scalaris
  • Tarentola mauritanica
  • Timon lepidus
  • Vipera latastei
Корсика та Сардинія:
  • Algyroides fitzingeri
  • Archaeolacerta bedriagae
  • Euleptes europea
  • Podarcis tiliguerta
Балканський півострів та східна Європа:
  • Algyroides moreoticus
  • Anguis cephalonica
  • Eryx jaculus
  • Hellenolacerta graeca
  • Hierophis gemonensis
  • Lacerta trilineata
  • Malpolon insignitus
  • Mauremys rivulata
  • Mediodactylus kotschyi
  • Ophiomorus punctatissimus
  • Platyceps najadum
  • Podarcis erhardii
  • Podarcis peloponnesiacus
  • Pseudopus apodus
  • Telescopus fallax
  • Testudo marginata
  • Xerotyphlops vermicularis
  • Zamenis situla
Східне адріатичне узбережжя:
  • Algyroides nigropunctatus
  • Dalmatolacerta oxycephalus
  • Dinarolacerta mosorensis
  • Podarcis melisellensis
Пан'європейське розповсюдження:
  • Anguis sp.
  • Coronella austriaca
  • Emys orbicularis
  • Lacerta agilis
  • Natrix natrix sp.
  • Vipera berus
  • Zootoca vivipara
Західна та центральна Європа:
  • Chalcides chalcides
  • Elaphe quatorlineata
  • Hierophis viridiflavus
  • Lacerta bilineata
  • Podarcis muralis
  • Podarcis sicula
  • Testudo hermanni
  • Vipera aspis
  • Zamenis longissimus/lineatus
Кавказ (за Сіллеро розділений на 3 частини):
  • Darevskia caucasica
  • Eirenis collaris
  • Eirenis modestus
  • Hemorrhois ravergieri
  • Laudakia caucasia
  • Darevskia derjurgini
  • Darevskia saxicola
  • Vipera kaznakovi
  • Dolichophis schmidtii
  • Eumeces schneiderii
  • Macrovipera lebetina
  • Mauremys caspica
Південно-східна Європа:
  • Elaphe dione
  • Eremias arguta
  • Eremias velox
  • Eryx miliaris
  • Lacerta strigata
  • Phrynocephalus guttatus
  • Phrynocephalus mystaceus
  • Trapelus agilis
  • Vipera ursinii/renardi
Центральні Піренеї:
  • Iberolacerta aranica
  • Iberolacerta aurelioi
  • Iberolacerta bonnali
Північно-західна частина Піренейського півострова:
  • Iberolacerta galani
  • Iberolacerta martinezricai
  • Iberolacerta monticola
  • Lacerta schreiberi
  • Podarcis bocagei
  • Podarcis carbonelli
  • Vipera seoanei

Таксономічні зміни

Незважаючи на досить добру вивченість герпетофауни Європи, її видове розмаїття щоразу збільшується[10]. Довгий час критерії виду здебільшого базувалися на опису морфологічних особливостей, однак сучасні герпетологи активно використовують генетичні дослідження (а також екологічні, географічні та низку інших). Останні дають змогу розв'язувати різноманітні таксономічні проблеми, наприклад, описувати криптичні види (ситуація з виокремленням нових видів роду Anguis)[11].

Не є сталою таксономія й через історичні та формальні причини. Систематичні групи в зоології називаються згідно з правилами Міжнародного кодексу. Зокрема, правило пріоритету вказує на те, що для позначення таксону повинна використовуватися його найбільш давня назва. Ситуація з перейменовуванням новоописаного 2009 року виду двохідок B. mariae на B. cinereus є тому яскравим прикладом[8].

Для поверхневої оцінки того, наскільки динамічною є ситуація у європейській герпетології, нижче наведено деякі зміни, пов'язані з описом нових видів чи інших таксонів, а також з таксономічними уточненнями[8].

  1. У 2005 році був виокремлений вид Emys trinacris, однак низка подальших досліджень піддали сумніву доцільність такої зміни.
  2. Зміни номенклатури серед агам: у 2012 році вийшла стаття, яка виокремлювала з роду Laudakia ще два роди, Paralaudakia та Stellagama. Класифікація стала доволі популярною серед герпетологів, але не підтримується таксономічним комітетом SEH.
  3. Рід Anguis опісля робіт Гвоздіка 2010 та 2013 року розширився до 5 видів, хоча до того види Anguis colchica, Anguis veronensis(інші мови) та Anguis graeca(інші мови) вважалися підвидами Anguis fragilis.
  4. З видового комплексу Mediodactylus kotschyi виділено одразу декілька видів. Mediodactylus danilewskii, який раніше також вважався підвидом цього гекона, набув статусу виду.
  5. Інтродукований до Одеси гекон спочатку описувався як Tenuidactylus fedtschenkoi, але в 2013 році цей вид був розділений на два окремі види (більш гірська та більш рівнинна популяції) і виявилося, що в Україні проживає новоописаний вид — Tenuidactylus bogdanovi.
  6. Підродина Natricinae, яка була складовою Colubridae, піднесена до статусу родини (Natricidae). Natrix natrix, який довгий час вважався одним видом, розділений на три види: власне Natrix natrix, Natrix astenophora та Natrix helvetica.
  7. На основі молекулярних досліджень виокремлені деякі нові види ящірок, починаючи з 2000 року: Dinarolacerta montenegrina(інші мови), Iberolacerta galani(інші мови). Lacerta citrovittata(інші мови), Lacerta diplochondrodes(інші мови), Zootoca carniolica, Psammodromus occidentalis та низка інших. У 2007 році суттєвого перегляду зазнала класифікація родини Lacertidae, у ній виокремили одразу низку нових для Європи родів: Anatololacerta, Dalmatolacerta, Dinarolacerta, Hellenolacerta та Parvilacerta[12].
  8. Аналогічно описаний новий вид змій на Кавказі — Elaphe urartica(інші мови).

Список

Природоохоронні статуси (теги) використані в списку

Наступні категорії використані для позначення охоронного статусу кожного виду за оцінками Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) та Європейського Червоного списку (ЄЧС):

CR Critically Endangered Види на межі зникнення
EN Endangered Види під загрозою вимирання
VU Vulnerable Уразливі види
NT Near Threatened Види, близькі до загрозливого стану
LC Least Concern Найменший ризик
DD Data Deficient Даних недостатньо
NE Not Evaluated Види з недослідженим статусом
NA Not Applicable Види, які регіонально не оцінюються (тільки ЄЧС)

Для більшості плазунів наведений їхній статус у ЄЧС (виділений жирним шрифтом — VU, EN, LC). Якщо європейський статус відсутній, то наведено глобальний (звичайним шрифтом — VU, LC, NT). Якщо і такий статус відсутній, то в клітинці стоїть прочерк («-»).

У 2009 році ЄЧС оцінив статус 151 плазуна на території Європи. 27 рептилій, з яких 22 були ендеміками тої чи іншої місцини, належали до групи тварин під загрозою: 6 належали до категорії видів на межі зникнення, 11 — під загрозою вимирання, а ще 10 — до уразливих видів[13]. Популяції 42 % європейських плазунів зменшуються[14]. Причини такої ситуації комплексні: наприклад, третина рептилій страждають від впливу пестицидів[15], що використовують у сільському господарстві, їхні оселища руйнуються задля розбудови міст чи потреб аграрної промисловості. Додатковим фактором стають інтродукції нових плазунів, які конкурують та витісняють локальні види[4]. Люди також вбивають змій через страх отруєння. Загалом рептилії належать до сильно загрожених тварин.

Підтверджені плазуни

  •    Інтродукований
  • Казахстан = європейська частина Казахстану
  • Туреччина = європейська частина Туреччини
Українська назва Біноміальна назва Родина Ряд Статус ЄЧС/МСОП Країни поширення Зображення Виноски
Агама кавказька
[комент. 2] 		Laudakia caucasia
(Eichwald, 1831) 		Agamidae Squamata LC Росія (Дагестан) [16][17]
Агама турецька
[комент. 3] 		Laudakia stellio
(Linnaeus, 1758) 		LC Греція (Корфу, Халкідіки, Кіклади, Крит), Кіпр [18][19]
Круглоголовка крутихвістка Phrynocephalus guttatus
(Gmelin, 1789) 		LC Росія (Дагестан, Калмикія, Ставропольський край, Астраханська область, Волгоградська область), Казахстан [20][21]
Круглоголовка такирна Phrynocephalus helioscopus
(Pallas, 1771) 		LC Росія (Астраханська область, південь Волгоградської області), Казахстан [22][23]
Круглоголовка вухата Phrynocephalus mystaceus
(Pallas, 1776) 		LC Росія (Дагестан, Калмикія, східна Чечня, південь Астраханської області), Казахстан [24][25]
Агама степова[комент. 4] Trapelus (agilis) sanguionolentus
(Pallas, 1814) 		LC Росія (Дагестан, Чечня, Ставропольський край) [29][27]
Anguis cephalonnica(інші мови)
Werner, 1894 		Anguidae NT Греція (Пелопоннес, Кефалонія, Закінтос, Ітака) [30][31]
Веретільниця східна(інші мови) Anguis colchica
(Nordmann, 1840) 		LC Білорусь, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Чехія [11][30][32][33]
Веретільниця ламка Anguis fragilis
Linnaues, 1758 		LC Австрія, Боснія та Герцеговина, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Данія, Греція, Ірландія (інтродукція), Іспанія, Люксембург, Північна Македонія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція [32][34]
[35][36]
Anguis greaca
Bedriaga(інші мови), 1881 		- Греція (північ Пелопоннесу вздовж Пінду), Албанія, південь Чорногорії, Північна Македонія [30][37]
Anguis veronensis(інші мови)
Pollini(інші мови), 1818 		LC Італія та південно-східна Франція [11][38][39]
Жовтопуз безногий Pseudopus apodus
(Pallas, 1775) 		LC Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Греція, Північна Македонія, Росія, Туреччина, Україна (Крим), Хорватія, Чорногорія [40][41]
[комент. 5] Blanus rufus
(Hemprich, 1820) 		Blanidae LC Центральна та південно-східна Іспанія, центральна та північна Португалія [44][45]
Двохідка бура

[комент. 6]

Blanus cinereus

(Vandelli, 1797)

 - Гібралтар, південно-західна Іспанія, південь Португалії [42][44]
Двохідка анатолійська Blanus strauchi
(Bedriaga(інші мови), 1884) 		LC Греція (Південні Споради) [44][49]
Удавчик західний Eryx jaculus
(Linnaues, 1758) 		Boidae LC Албанія, Болгарія, Греція, Італія (Сицилія — можливо, давня інтродукція), Північна Македонія, Росія (Чечня, Дагестан, Калмикія, Ставропольський край), Румунія, Туреччина [50][51][52]
Удавчик піщаний Eryx miliaris
(Pallas, 1773) 		LC Росія (Дагестан, Чечня, Ставропольський край, Калмикія, Астраханська область), Казахстан [53][54]
Chamaeleo africanus(інші мови)
Laurenti, 1768 		Chamaeleonidae NA Греція (південно-західний Пелопоннес) [55][56][57]
Хамелеон звичайний Chamaeleo chamaeleon
(Linnaeus, 1758) 		NA Греція (Самос), Іспанія, Італія (Апулія, Калабрія), Мальта, Португалія [55][58]
Мідянка звичайна Coronella austriaca
Laurenti, 1768 		Colubridae LC У всіх європейських країнах за винятком Ірландії та, можливо, Данії, де плазун не реєструвався з 1914 року [59][60][61]
Мідянка іспанська Coronella girondica
(Daudin, 1803) 		LC Гібралтар, Іспанія, Італія, Монако, Португалія, Франція [62][63]
Полоз жовточеревий Dolichophis caspius
(Gmelin, 1789) 		LC Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Казахстан, Молдова, Північна Македонія, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Угорщина, Україна (південь, схід та Крим), Хорватія, Чорногорія [64][65]
Dolichophis jugularis
(Linnaeus, 1758) 		LC Греція (острови вздовж турецького берега), Кіпр [66][67]
Dolichophis schmidti
(Nikolsky, 1909) 		LC Росія (південний Дагестан) [68][69]
Малий полоз нашийниковий Eirenis collaris
(Ménétriés(інші мови), 1832) 		LC Росія (південний Дагестан) [70][71]
Eirenis levantinus(інші мови)
Schmidtler(інші мови), 1993 		LC Кіпр [72][73][74]
Малий полоз лагідний Eirenis modestus
(Martin, 1838) 		LC Греція (низка Егейських островів вздовж Малої Азії), Росія (південний Дагестан), Туреччина [75][76][77]
Полоз візерунковий Elaphe dione
(Pallas, 1773) 		LC Східна Україна (Донецька, Харківська, Луганська області), Росія (Ростовська, Волгоградська, Астраханська області, басейн Волги, Ставропольський край, Дагестан), Казахстан [78][79][80]
Полоз чотирисмугий Elaphe quatuorlineata
(Lacepède, 1789) 		NT Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Північна Македонія, Сербія, Словенія, Хорватія, Чорногорія [75][81]
Полоз сарматський Elaphe sauromates
(Pallas, 1811) 		LC Болгарія, Греція, Казахстан, Молдова, Росія (Ростовська та Астраханські області, але не Кавказ), Румунія, Туреччина, Україна [82][83]
Полоз амурський Elaphe schrenckii
(Strauch(інші мови), 1873) 		- Нідерланди (інтродукція поблизу аеропорту Гронінген в Елде) [84]
Elaphe urartica(інші мови)
Jablonski(інші мови), Kukushkin(інші мови), Avcı(інші мови), Bunyatova(інші мови), Ilgaz(інші мови), Tuniyev(інші мови) et Jandzik(інші мови) in Jablonski 2019 		- Росія (Дагестан) [85]
Hemorrhois algirus(інші мови)
(Jan(інші мови), 1863) 		LC Мальта (інтродукція) [75][86]
Полоз підковчастий Hemorrhois hippocrepis
(Linnaeus, 1758) 		LC Гібралтар, Іспанія, Італія (Сардинія), Португалія [75][87]
Полоз свинцевий Hemorrhois nummifer
(Reuss(інші мови), 1834) 		LC Греція (острови вздовж турецького узбережжя), Кіпр [88][89]
Полоз різноколірний Hemorrhois ravergieri
(Ménétries(інші мови), 1832) 		NA Росія [90][91]
Hierophis gemonensis
(Laurenti, 1768) 		LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція (у тому числі Крит), Північна Македонія, Чорногорія, Хорватія


Під питанням: Словенія, Сербія

[92][93]
Полоз зелено-жовтий Hierophis viridiflavus
(Lacépède, 1789) 		LC Греція (Ярос — інтродукція), Іспанія, Італія, Мальта, Словенія, Франція, Хорватія, Швейцарія [94][95]
Полоз кіпрський Hierophis cypriensis
(Schätti(інші мови), 1985) 		EN Кіпр [96]
Королівська змія каліфорнійська

[комент. 7]

Lampropeltis (getula) californiae
(Blainville, 1835) 		LC Іспанія (інвазивний вид, інтродукований на Гран-Канарії та, потенційно, поблизу Уельви) [98][99]
Macroprotodon brevis
(Günther, 1862) 		NT Гібралтар, Іспанія, Португалія [75][100]
Macroprotodon cucullatus
(Geoffroy de St-Hilaire, 1827) 		LC Іспанія (Майорка та Менорка — інтродукція), Італія (Лампедуза — інтродукція) [75][101]
Platyceps collaris
(Müller(інші мови), 1878) 		LC Болгарія, Туреччина [75][102]
Полоз оливковий Platyceps najadum
(Eichwald, 1831) 		LC Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Росія (Дагестан, Інгушетія, Чечня, Краснодарський край, Ставропольський край), Північна Македонія, Сербія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія [103][104]
Котяча змія кавказька Telescopus fallax
Fleischmann(інші мови), 1831 		LC Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Мальта, Північна Македонія, Росія, Словенія, Туреччина, Франція, Хорватія, Чорногорія [105][106]
Полоз закавказький Zamenis hohenackeri
(Strauch(інші мови), 1873) 		LC Росія (Кавказ) [107][108]
Zamenis lineatus
(Camerano(інші мови), 1891) 		DD Південна Італія та Сицилія [109][110]
Полоз ескулапів Zamenis longissimus
(Laurenti, 1768) 		LC Австрія, Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Велика Британія (інтродукція), Греція, Іспанія, Італія, Молдова, Німеччина, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія [111][112]
[комент. 8] Zamenis scalaris
(Schinz, 1822) 		LC Іспанія, Португалія, південно-західна Франція [109][113]
Полоз леопардовий Zamenis situla
(Linnaeus, 1758) 		LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Греція, Мальта, Італія (Апулія та Сицилія), Північна Македонія, Туреччина, Україна (Крим), Хорватія, Чорногорія [114][115]
Гекончик пискливий Alsophylax pipiens
(Pallas, 1827) 		Gekkonidae LC Росія (Астраханська область) [116][117]
[комент. 9] Mediodactylus bartoni(інші мови)
(Štěpánek(інші мови), 1934) 		— Греція (Крит та прилеглі острівці) [118][119]
Гекон кримський
[комент. 10] 		Mediodactylus danilewskii
(Strauch, 1887) 		— Болгарія, Греція (поблизу кордону з європейською частиною Туреччини, також Гавдос), Туреччина, Україна (Крим) [118][120]
Гекон середземноморський Mediodactylus kotschyi
(Steindachner, 1870) 		LC Албанія, Греція, Італія (Апулія), Північна Македонія, Сербія, Угорщина (інтродукція) [118][119]
[121][122]
[комент. 11] Mediodactylus oertzeni(інші мови)
(Boettger, 1888) 		— Греція (південні Споради) [118]
[комент. 12] Mediodactylus orientalis
(Štěpánek, 1937) 		— Греція (Самос, Ікарія та прилеглі до них острівці), Кіпр [118]
Гекон сірий Mediodactylus russowi
(Strauch, 1887) 		LC Потенційно в Чечні [123][124]
Гекон Богданова Tenuidactylus bogdanovi
Nazarov(інші мови) et Poyarkov(інші мови), 2013 		— Україна (інтродукція до м. Одеса, району Молдаванка) [125]
Гекон каспійський Tenuidactylus caspius
(Eichwald, 1831) 		NA Росія (Дагестан, Астрахань — інтродукція) [125][126][127]
Гекон турецький Hemidactylus turcicus
(Linnaeus, 1758) 		LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія, Словенія, Туреччина, Франція, Хорватія, Чорногорія [128][129]
Ящірка червонохвоста Acanthodactylus erythrurus
(Schinz, 1833) 		Lacertidae LC Південь Піренейського півострова: Гібралтар, Іспанія, Португалія [130][131]
Acanthodactylus schreiberi
Boulenger, 1878 		EN Кіпр [132][133]
Алгіроідес Фіцінгера Algyroides fitzingeri
(Wiegmann, 1834) 		LC Італія (Сардинія та розташовані поблизу острови), Франція (Корсика та розташовані поблизу острови) [134][135]
Алгіроідес іспанський Algyroides marchi
Valverde(інші мови), 1958 		EN Південно-західна Іспанія (район Кордильєри-Пребетіки) [136][137]
Алгіроідес грецький Algyroides moreoticus
Bibron et Bory(інші мови), 1833 		NT Греція (Пелопоннес та розташовані поблизу острови) [138][139]
Алгіроідес далматинський Algyroides nigropunctatus
(Duméril et Bibron, 1839) 		LC Узбережжя Адріатичного моря: Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Північна Македонія, Сербія (Косово), Словенія, Хорватія, Чорногорія [140][141]
[комент. 13] Anatololacerta anatolica
(Werner, 1900) 		NA Греція (Самос та Ікарія) [145][146]
Anatololacerta budaki(інші мови)
(Eiselt(інші мови) et Schmidtler(інші мови), 1986) 		— Греція (Кастелорізо та прилеглі острівці) [145][147]
Anatololacerta pelasgiana(інші мови)
(Mertens(інші мови), 1959) 		— Греція (Родос, Алімія(інші мови), Сімі, Ніссирос, Пентаніссос, Стронгілі) [145][148]
Archaeolacerta bedriagae(інші мови)
(Camerano(інші мови), 1885) 		NT Італія (Сардинія та прилеглі острови), Франція (Корсика та прилеглі острови) [149][150]
Dalmatolacerta oxycephala
(Duméril et Bibron, 1839) 		LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія [151][152]
Darevskia alpina
(Darevsky, 1967) 		VU Росія (гірські райони Краснодарського краю, Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії) [153][154]
Ящірка вірменська Darevskia armeniaca
(Méhely, 1909) 		LC Україна (каньйон річки Тетерів поблизу Житомира) [153][155]
Darevskia brauneri
(Méhely, 1909) 		LC Росія (Адигея, Карачаєво-Черкесія, Краснодарський край) [153][156]
Ящірка кавказька Darevskia caucasica
(Méhely, 1909) 		LC Росія (уздовж північних схилів Кавказу) [157][158]
Darevskia daghestanica
(Darevsky, 1967) 		LC Росія (Дагестан, Північна Осетія, Чечня) [159][160]
Ящірка Даля Darevskia dahli
(Darevsky, 1957) 		NT Україна (каньйон річки Тетерів поблизу Житомира) [161][162]
Ящірка артвінська Darevskia derjugini
(Nikolsky, 1898) 		NT Росія (Краснодарський край) [163][164]
Ящірка Ліндгольма Darevskia lindholmi
(Lantz(інші мови) et Cyrén(інші мови), 1936) 		— Україна (Крим) [165]
Ящірка лучна
[комент. 14] 		Darevskia praticola
(Eversmann, 1834) 		NT Болгарія, Греція, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина [167][168][169]
Darevskia rudis
(Bedriaga(інші мови), 1886) 		LC Росія (Дагестан, Інгушетія, Північна Осетія, Чечня) [170][171]
Ящірка скельна Darevskia saxicola
(Eversmann, 1834) 		LC Росія (Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Ставропольський край) [172][173]
Dinarolacerta montenegrina
Ljubisavljević(інші мови), Arribas(інші мови), Džukić(інші мови) et Carranza(інші мови), 2007 		LC Гори Проклетіє на кордоні між Албанією та Чорногорією [174][175]
Dinarolacerta mosorensis
(Kolombatović, 1886) 		VU Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія [174][176]
Ящурка піщана Eremias arguta
(Pallas, 1773) 		NT Молдова, Росія, Румунія, Україна [177][178]
Ящурка швидка Eremias velox
(Pallas, 1771) 		LC Росія (від Північного Кавказу до нижнього Надволжя), Казахстан [179][180]
Ящірка грецька Hellenolacerta graeca
(Bedriaga(інші мови), 1886) 		NT Греція (Пелопоннес) [181][182]
Канарська ящірка атлантична(інші мови) Gallotia atlantica
(Peters et Doria, 1882) 		LC Канарські острови: Гран-Канарія (інтродукція), Фуертевентура, Лансароте, низка менших островів [183][184]
Gallotia bravoana
Hutterer, 1985(інші мови) 		CR Декілька скель на Гомері [185][186]
Gallotia caesaris
(Lehrs(інші мови), 1914) 		LC Ієрро, Гомера, Рокілльо, Тенерифе (інтродукція) [187][188]
Канарська ящірка Галлота Gallotia galloti
(Oudart(інші мови) in Webb et Berthelot(інші мови), 1839) 		LC Тенерифе, Ля-Пальма, низка малих острівців; Ієрро та Фуертевентура — точкова інтродукція [189][190]
Gallotia intermedia
Hernández(інші мови), Nogales(інші мови) et Martín(інші мови), 2000 		CR Тенерифе (маленька ізольована популяція) [191][192]
Канарська ящірка Симона Gallotia simonyi
(Steindachner, 1889) 		CR Ієрро (розкидані маленькі популяції) [193][194]
Канарська ящірка Штегліна(інші мови) Gallotia stehlini
(Schenkel(інші мови), 1901) 		LC Гран-Канарія, Тенерифе (інтродукція) [195][196]
Iberolacerta aranica
(Arribas(інші мови), 1993) 		EN Іспанія та Франція (гірський масив між Баль-д'Аран та Ар'єж відповідно) [197][198]
Iberolacerta aurelioi
(Arribas, 1994) 		EN Вкрай невелика гірська територія у місці сходження кордонів Андорри, Іспанії та Франції [197][199]
Ящірка піренейська Iberolacerta bonnali
(Lantz(інші мови), 1927) 		NT Гірські (піренейські) райони на кордоні Іспанії (від Пік Д'Аррієль до Айгуес-Тортес) та Франції (від долини Оссо до долини д'Ауре) [197][200]
Iberolacerta cyreni
(Müller(інші мови) & Helmich(інші мови), 1937) 		EN Гірські масиви в центральній Іспанії: Сьєрра-де-Гвадаррама, Сьєрра-де-Бехар, Сьєрра-де-Гредос, Сьєрра-де-Авілья) [197][201]
Iberolacerta galani
Arribas, Carranza and Odierna(інші мови), 2006 		NT Іспанія (Монтес-де-Леон) [197][202]
Ящірка Горвата(інші мови) Iberolacerta horvathi
(Méhely, 1904) 		NT Австрія, Німеччина, Італія, Словенія, Хорватія [203][204]
Iberolacerta martinezricai
(Arribas(інші мови), 1996) 		CR Ящірка трапляється на схилах декількох гір поблизу Саламанки, Іспанія: Пенья-де-Франсія, Астіала, Меса-дель-Франсес, Пуерто-ель-Портільо [197][205]
Ящірка гірська Iberolacerta monticola
(Boulenger, 1905) 		VU Північ Іспанії (район Кантабрійських гір від Галіції до Пікос-де-Европа), Португалія (Серра-де-Ештрела) [197][206]
Ящірка прудка Lacerta agilis
Linnaeus, 1758 		LC Майже вся Європа (у тому числі Україна), за винятком Ірландії, Португалії, Норвегії та Фінляндії. Вкрай малі популяції існують на кордоні між Францією, Андоррою та Іспанією, на північному сході Італії та на півночі Греції, у гірській місцевості [207][208]
Lacerta bilineata
Daudin, 1802 		LC Андорра, Австрія, Велика Британія (острови Ла-Маншу, інтродукція в деяких прибережні зони на півдні Британії), Італія, Іспанія, Німеччина, Словенія, Франція, Хорватія, Швейцарія [209][210]
[комент. 15] Lacerta citrovitatta
Werner, 1935 		— Греція (центральні Кіклади: Андрос, Тінос, Наксос, Парос, Антипарос та деякі інші) [212]
[комент. 16] Lacerta diplochondrodes

Wettstein(інші мови), 1952

— Болгарія, Греція (частина поблизу європейської Туреччини та низка островів поблизу Малої Азії), Румунія, Туреччина [213]
Lacerta media
Lantz et Cyrén(інші мови), 1920 		LC Росія (Дагестан, Краснодарський край) [214][215]
Ящірка іберійська Lacerta schreiberi
Bedriaga, 1878 		NT Іспанія, Португалія [216][217]
Ящірка смугаста Lacerta strigata
Eichwald, 1831 		LC Росія (Дагестан, Астраханська область) [218][219]
Ящірка трисмуга
[комент. 17] 		Lacerta trilineata
Bedriaga, 1886 		LC Албанія, Болгарія (західна частина), Боснія та Герцеговина, Греція (у тому числі Крит), Північна Македонія, Сербія, Хорватія, Чорногорія [220][221]
Ящірка зелена Lacerta viridis
(Laurenti, 1768) 		LC Австрія (південь та схід), Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Німеччина (схід), Молдова, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія [209][222]
Змієголовка струнка Ophisops elegans
Ménétries, 1832 		LC Болгарія (південно-східна частина), Греція (північно-східна частина та низка островів в Егейському морі), Туреччина [223][224]
Phoenicolacerta troodica
(Werner, 1936) 		LC Кіпр [225][226]
Podarcis bocagei
(Seoane(інші мови), 1884) 		LC Іспанія та Португалія (північно-західна частина Піренейського півострова) [227][228]
Podarcis carbonelli
Pérez Mellado(інші мови), 1981 		EN Іспанія (Пенья-де-Франсія, Сьєрра-де-Гата, також в Доньяні), Португалія (низка гір в центрі країни та вздовж атлантичного узбережжя) [229][230]
Podarcis cretensis
(Wettstein(інші мови), 1952) 		EN Греція (західна частина Криту та прилеглі до нього острівці) [231][232]
Стінна ящірка Ерхарда Podarcis erhardii
(Bedriaga, 1882) 		LC Албанія, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Сербія, Туреччина [233][234]
Стінна ящірка мальтійська Podarcis filfolensis
(Bedriaga, 1876) 		LC Італія (Лампедуза (інтродукція), Лампіоне(інші мови), Ліноза), Мальта (острови Мальта, Гоцо, Коміно, прилеглі острівці) [235][236]
Podarcis gaigeae
(Werner, 1930) 		VU Греція (Скірос з прилеглими острівцями та Піперіон) [237][238]
Podarcis guadarrame
(Boscá(інші мови), 1916) 		— Іспанія (Центральні гори, Пікос-де-Европа, північний захід Іспанії), північна Португалія [239][240]
Стінна ящірка іспанська Podarcis hispanicus
(Steindachner, 1870) 		LC Південно-східна Іспанія [241][242]
[комент. 18] Podarcis ionicus
(Lehrs(інші мови), 1902) 		— Албанія, південно-західна Греція [244][245]
Podarcis levendis
Lymberakis(інші мови), Poulakakis(інші мови), Kaliontzopoulou(інші мови), Valakos(інші мови) et Mylonas(інші мови), 2008 		VU Греція (острови Порі та Лагувардос) [231][246]
Ящірка балеарська Podarcis lilfordi
(Günther, 1874) 		EN Іспанія (Майорка (інтродукція), острівці довкола Майорки та Менорки, острови архіпелагу Кабрера) [247][248]
Podarcis liolepis
(Boulenger, 1905) 		— Північно-східна Іспанія (територія, в яку входять Іберійські гори, Колумбретес, Самора, північ Валенсії, Кордильєра-Бетіка) [241][249]
Стінна ящірка далматська Podarcis melisellensis
(Braun(інші мови), 1877) 		LC Північно-західна Албанія (поблизу кордону з Чорногорією), Боснія та Герцеговина, північно-східна Італія (поблизу кордону зі Словенією), Словенія, Хорватія, Чорногорія [250][251]
Стінна ящірка мілоська Podarcis milensis
(Bedriaga, 1882) 		VU Греція (Мілос та низка островів поблизу) [252][253]
Ящірка мурова Podarcis muralis
(Laurenti, 1768) 		LC Австрія, Балканський півострів, Велика Британія (інтродукція на півдні), Бельгія, Іспанія, Італія, Нідерланди (інтродукція), Німеччина, Румунія, Словаччина, Угорщина, Україна (інтродукція), Франція, Чехія, Швейцарія [254][255]
[256][257]
Ящірка пелопенеська Podarcis peloponnesiacus
(Bibron et Bory de Saint-Vincent(інші мови), 1833) 		LC Греція (Пелопенес) [258][259]
Ящірка пітіузенська Podarcis pityusensis
(Boscá(інші мови), 1883) 		NT Іспанія (Пітіузькі острови, Майорка — інтродукція, Барселона — інтродукція, Гастелугаче — інтродукція, Ургулл — інтродукція) [260][261]
Podarcis raffoneae
(Mertens(інші мови), 1952) 		CR Італія (Ліпарські острови) [262][263]
Стінна ящірка італійська Podarcis siculus
(Rafinesque-Schmaltz, 1810) 		LC Боснія та Герцеговина, Італія, Словенія, Хорватія
Інтродукція: Греція, Велика Британія, Іспанія (Менорка, Сантандер), Нідерланди, Португалія, Румунія, Туреччина (Стамбул), Франція (Тулон), Чорногорія (Котор), Швейцарія 		[3][264][265]
Ящірка кримська
[комент. 19] 		Podarcis tauricus
(Pallas, 1814) 		LC Албанія, Болгарія, Греція, Молдова, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Туреччина, Угорщина, Україна [266][267]
Стінна ящірка тіренська Podarcis tiliguerta
(Gmelin, 1789) 		LC Італія (Сардинія та прилеглі острівці), Франція (Корсика та прилеглі острівці) [268][269]
Podarcis vaucheri
(Boulenger, 1905) 		LC Іспанія (Андалусія) [270][271]
Podarcis virescens
Geniez, Sá-Sousa, Guillaume, Cluchier et Crochet, 2014 		— Центральна Іспанія, південь Португалії [272]
Стінна ящірка сицилійська Podarcis waglerianus
Gistel(інші мови), 1868 		LC Італія (Сицилія та Егадські острови) [273][274]
[комент. 20] Psammodromus algirus
(Linnaeus, 1758) 		LC Андорра, Іспанія, Італія (Ізола-дей-Конілі — інтродукція), Португалія, Франція (крайня південно-західна середземноморська частина) [275][276]
Psammodromus hispanicus
Fitzinger, 1826 		LC Центральна Іспанія [277][278]
[комент. 21] Psammodromus edwarsianus
(Dugès(інші мови), 1829) 		— Іспанія (узбережжя Середземного моря), Франція (крайня південно-західна середземноморська частина) [277]
[комент. 22] Psammodromus occidentalis
Fitze(інші мови), Gonzalez-Jimena(інші мови), San-Jose(інші мови), San Mauro(інші мови) et Zardoya(інші мови), 2012 		— Західна частина Піренейського півострова (Іспанія та Португалія) [277]
Scelarcis perspicillata
(Duméril et Bibron, 1839) 		NA Іспанія (Менорка — інтродукція) [279][280]
Teira dugesii
(Milne-Edwards, 1829) 		LC Португалія (Мадейра, порт Лісабона — інтродукція) [281][282][283]
Ящірка прикрашена Timon lepidus
(Daudin, 1802) 		NT Андорра, Іспанія, Італія (крайній північний захід), Португалія, Франція (південний схід та атлантичне узбережжя (Аквітанія та Пуату-Шарант)) [284][285]
[комент. 23] Timon nevadensis
(Buchholz, 1963) 		— Південно-східна Іспанія (Аліканте, Альмерія, Мурсія) [284]
Ящірка живородна Zootoca vivipara

(Lichtenstein, 1823)

LC Майже по всій території Європи, але значно менше трапляється на її півдні. Відсутня у Молдові, Словенії, Португалії та Туреччині, підтверджена присутність в Греції та Чорногорії [286][287]
[288][289]
[комент. 24] Zootoca carniolica
Mayer, Böhme, Tiedemann et Bischoff, 2000 		— Південь Австрії, північний схід Італії, Словенія (замість Z. vivipara), північний захід Хорватії [286][292]
[комент. 25] Natrix astretophora
(Seoanne, 1884) 		Natricidae — Андорра, Іспанія, Португалія, Франція (частина середземноморського узбережжя поблизу кордонів з Іспанією) [294]
[комент. 26] Natrix helvetica
(Lacépède, 1789) 		— Поширений на захід від Рейну, включно з Британією, на північ від Піренейського острова, де поширений N. astretophora, на південь від Альп (весь Апеннінський півострів, Корсика, Сардинія, Сицилія). Ареал смужкою доходить до Істрії (Словенія, Хорватія). [295][294]
Вуж гадюковий Natrix maura
(Linnaeus, 1758) 		LC Іспанія, північно-західна Італія, Португалія, Франція (окрім півночі), крайній захід Швейцарії [296][297]
Вуж звичайний
[комент. 27] 		Natrix natrix
(Linnaeus, 1758) 		LC На захід від Рейну та північ від Альп: ареал проживання змії охоплює Кіпр, Балкани, східну (у тому числі Україна) та північну Європу, а також більшу частину центральної. [294][298]
Вуж водяний Natrix tessellata
(Laurenti, 1768) 		LC Південь та схід Австрії, весь Балканський півострів, Італія, Казахстан, Молдова, точково Німеччина, крайній південний захід Польщі, Росія, Словаччина, Угорщина, Україна, Чехія, точково Швейцарія [299][300][301]
Гекон східноканарський(інші мови) Tarentola angustimentalis
Steindachner, 1891 		Phyllodactylidae LC Іспанія (Канарські острови: Лансароте, Фуертевентура, Лобос, Грасіоса і низка менших острівців) [302][303]
Гекон канарський(інші мови)
[комент. 28] 		Tarentola boettgeri
Steindachner, 1891 		LC Іспанія (Канарські острови: Гран-Канарія, Ієрро та острівці поблизу них), Португалія (острови Селваженш, Мадейра) [282][304][305]
Гекон тенеріфський(інші мови) Tarentola delalandii
(Duméril et Bibron, 1836) 		LC Іспанія (Канарські острови: Тенерифе та Ла-Пальма) [306][307]
Гекон гомерський(інші мови) Tarentola gomerensis
Joger(інші мови) et Bischoff, 1983 		LC Іспанія (Канарські острови: Гомера) [308][309]
Гекон стінний Tarentola mauritanica
(Linnaeus, 1758) 		LC Середземноморське узбережжя (здебільшого західне): Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія (також інтродукований на Мадейру), Франція, Хорватія, Чорногорія [282][310][311]
Malpolon insignitus
(Geoffroy Saint-Hilaire, 1827) 		Psammophiidae LC Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія
Під питанням: Італія, Словенія 		[312][313]
Ящіркова змія звичайна Malpolon monspessulanus
(Hermann, 1804) 		LC Іспанія, Португалія, крайній північний захід Італії, уздовж середземноморського узбережжя Франції [312][314]
Ablepharus budaki
Göcmen(інші мови), Kumlutas(інші мови) et Tosunoglu(інші мови), 1996 		Scincidae LC Кіпр [315][316]
Коротконіжка європейська Ablepharus kitaibelii
Bibron et Bory(інші мови), 1833 		LC Східна Албанія, Греція, точково в східній Боснії та Герцеговині, Болгарія, Північна Македонія, південь Румунії, південь Словаччини, Туреччина, північ Угорщини, точково в північно-східній Хорватії та східній Чорногорії [317][318]
Сцинк Бедряги Chalcides bedriagai
(Boscá(інші мови), 1880) 		NT Гібралтар, Іспанія, Португалія [319][320]
Chalcides chalcides
(Linnaeus, 1758) 		LC Італія [321][322]
Chalcides coeruleopunctatus
Salvador(інші мови), 1975 		— Іспанія (Канарські острови: Гомера, Ієрро) [323]
Сцинк плямистий Chalcides ocellatus
(Forskål, 1775) 		LC Південна Європа, в основному на островах: Греція (у тому числі Аттика та Пелопоннес), Італія (Сардинія, Сицилія, точково на Апеннінському півострові), Кіпр, Мальта [132][324][325]
Сцинк канарський Chalcides sexlineatus
Steindachner, 1891 		LC Іспанія (Канарські острови: Гран-Канарія, інтродукція на низку островів поруч) [326][327]
Сцинк Симона Chalcides simonyi
Steindachner, 1891 		EN Іспанія (Канарські острови: Фуертевентура, Лансароте) [328][329]
Chalcides striatus
(Cuvier, 1829) 		LC Іспанія, північно-західна Італія, Португалія, південно-східна Франція та кілька ізольованих популяцій на атлантичному узбережжі [321][330]
Сцинк темнозелений Chalcides viridanus
(Gravenhorst(інші мови), 1851) 		LC Іспанія (Канарські острови: Тенерифе, Ла-Пальма — інтродукція) [331][332]
Eumeces schneiderii
(Daudin, 1802) 		LC Кіпр, Росія (Дагестан) [132][333][334]
[комент. 29] Heremites auratus
(Linnaues, 1758) 		NA Греція (Кос, Родос, Сімі, Самос, Кастелорізо) [335][336]
[комент. 30] Heuremites vittatus
(Olivier, 1804) 		LC Кіпр [132][337]
[комент. 31] Ophiomorus kardesi
Kornilios(інші мови), Kumlutas(інші мови), Lymberakis(інші мови) et Ilgaz(інші мови), 2017 		— Греція (Кастелорізо) [338][339]
Безногий сцинк багатокрапчастий Ophiomorus punctatissimus
(Bibron and Bory, 1833) 		LC Греція (Пелопоннес) [338][340]
Гекон європейський Euleptes europaea
(Gené(інші мови), 1839) 		Sphaerodactylidae NT Італія (Сардинія та острівці поблизу, точково вздовж тірренського узбережжя), Франція (Корсика, острівці поблизу та точково вздовж середземноморського узбережжя) [341][342]
Сліпун брамінський Indotyphlops braminus
(Daudin, 1803) 		Typhlopidae — Іспанія (Альмерія — інтродукція) [281]
Сліпун червоподібний Xerotyphlops vermicularis
(Merrem, 1820) 		LC Албанія, крайня південно-східна Болгарія, Греція, Північна Македонія, Росія (Дагестан), Туреччина, Чорногорія [343][344][345]
Гюрза Macrovipera lebetinus
(Linnaues, 1758) 		Viperidae LC Кіпр, Росія (Дагестан) [132][346][347]
Гадюка мілоська
[комент. 32] 		Macrovipera schweizeri
(Werner, 1935) 		EN Греція (Мілос, Кімолос, Поліегос, Сіфнос) [348][349]
Гадюка малоазійська Montivipera xanthina
(Gray, 1849) 		LC Греція (північний схід та низка островів уздовж Малої Азії), Туреччина [350][351]
Гадюка носата Vipera ammodytes
(Linnaeus, 1758) 		LC Австрія (південь), Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія (північний схід), Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія [352][353]
Гадюка аспідова Vipera aspis
(Linnaeus, 1758) 		LC Північ Іспанії, Італія, Німеччина (крайній південний захід (Шварцвальд)), Словенія (крайній захід), Франція, Швейцарія [354][355]
Гадюка звичайна Vipera berus
(Linnaeus, 1758) 		LC Майже вся Європа (включно з Україною), за винятком Піренейського півострова та Ірландії. У південній Європі популяції дрібні та розкидані (наприклад, плазун присутній тільки на півночі Італії чи Греції, тільки на заході Угорщини тощо) [356][357]
Гадюка Дініка Vipera dinniki
(Nikolsky, 1913) 		VU Росія (Кавказ) [358][359]
[комент. 33] Vipera graeca
Nilson(інші мови) et Andrén(інші мови), 1988 		EN Гірське пасмо Пінд (південна Албанія, північна Греція) [360][361]
Гадюка кавказька Vipera kaznakovi
(Nikolsky, 1909) 		EN Росія (Краснодарський край) [362][363]
Vipera latastei
Boscá, 1878 		VU Гібралтар, Іспанія, Португалія [364][365]
Гадюка степова Vipera renardi
(Christoph, 1861) 		VU Казахстан, Росія, південна та східна Україна [360][366]
Гадюка Сеоане Vipera seoanei
Lataste, 1879 		LC Північ Іспанія, крайня північ Португалія, крайніх південний захід Франції [367][368]
Гадюка лучна Vipera ursinii
(Bonaparte, 1835) 		VU Окремими острівцями в Албанії, Боснії та Герцеговині, Греції, Італії, Румунії, Сербії, Угорщині, південно-східній Франції, Хорватії, Чорногорії
Зникла в Австрії, сумнівна присутність в Болгарії 		[360][369]
Каретта звичайна Caretta caretta
(Linnaeus, 1758) 		Cheloniidae Testudines VU Гніздиться на півдні Італії та Греції, а також на Кіпрі, трапляється у водах Середземного, Адріатичного, Тірренського та Іонічного морів, рідше — в Атлантичному океані, епізодично — в Чорному морі [370][371][372]
Черепаха зелена Chelonia mydas
(Linnaues, 1758) 		EN Трапляється в Середземному морі та поблизу атлантичного узбережжя. Гніздиться на Кіпрі та, можливо, на Криті (Греція) [373][374]
Бісса справжня Eretmochelys imbricata
(Linnaues, 1766) 		CR Бродячий вид, що інколи трапляється у європейських водах [375][376]
Lepidochelys kempii
(Garman(інші мови)), 1880) 		CR Бродячий вид, що інколи трапляється у європейських водах [375][377]
Lepidochelys olivacea
(Eschscholtz, 1829) 		VU Бродячий і вкрай рідкісний у європейських водах вид (достовірні знахідки біля Франції та біля Іспанії в Середземному морі) [378][379][380]
Шкіряста черепаха єдина Dermochelys coriacea
(Vandelli, 1761) 		Dermochelyidae VU Відносно часто трапляється в Атлантичному океані, дещо рідше — в Середземному морі. Яєць в Європі не відкладає [381][382]
Черепаха європейська
[комент. 34] 		Emys orbicularis
(Linnaeus, 1758) 		Emydidae NT Поширена у більшій частині Європи (включно з Україною), за винятком півночі (Скандинавські країни та Естонія) та заходу (північно-західна частина Франції, Бельгія, Нідерланди, Британські острови (можливо, реінтродукована)). Реінтродукована в Данії та низці країн центральної Європи. [257][383][384]
Червоновуха черепаха звичайна Trachemys scripta
(Thunberg in Schoepff(інші мови), 1792) 		NA Інтродукований інвазійний вид. Множинні знахідки по всій Європі, частина з них здатна до самовідтворення. [385][386]
Черепаха каспійська Mauremys caspica
(Gmelin, 1774) 		Geoemydidae — Росія (Дагестан) [387]
Черепаха іберійська Mauremys leprosa
(Schweigger(інші мови), 1812) 		VU Гібралтар, Іспанія, Португалія [388][389]
Mauremys rivulata
(Valenciennes, 1833) 		LC Албанія, південна Болгарія, південна Боснія та Герцеговина, Греція, південна Північна Македонія, Туреччина, південна Хорватія, південно-західна Чорногорія [390][391]
Черепаха середземноморська Testudo graeca
Linnaeus, 1758 		Testudinidae VU Греція, південь Болгарії, Іспанія (Альмерія, Мурсія, Мальорка та біля Севільї), Італія (Сардинія — інтродукція), Північна Македонія, Росія (Кавказ та чорноморське узбережжя від Анапи і до кордону з Грузією), Румунія (Добруджа), Сербія, Туреччина [392][393][394]
Черепаха балканська Testudo hermanni
Gmelin, 1789 		NT Уздовж Адріатичного моря від Словенії до Греції, Балканський півострів, Іспанія (Каталонія та Балеарські острови), Італія, південний схід Румунії, Франція (точково на південному сході) [395][396]
Черепаха облямована Testudo marginata
Schoepff(інші мови), 1792 		LC Південь Албанії, південна та центральна Греція, Італія (Сардинія — інтродукція) [397][398]
Трионікс африканський
[комент. 35] 		Trionyx triunguis
(Forskål, 1775) 		Trionychidae NA Греція (Родос, Калімнос, Лерос, Кос — бродячий вид) [400][401]

Сумнівні, непідтверджені плазуни та рептилії, чий таксономічний статус суперечливий

   Потенційно новий
   Сумнівний
   Таксномічні суперечки
Українська назва Біноміальна назва Родина Ряд Статус ЄЧС/МСОП Країни поширення Зображення Виноски
Аноліс каролінський Anolis carolinensis
Voigt(інші мови), 1832 		Dactyloidae Squamata LC Наявні дані про інтродукцію на Тенерифе, трапляється і на Піренейському півострові, але відсутні дані щодо утворення стійкої популяції, здатної до самовідтворення [402][403][404]
Hemidactylus mabouia
(Moreau de Jonnès(інші мови), 1818) 		Gekkonidae — Наявні дані про інтродукцію на острови Мадейра [282][405]
Darevskia pontica
(Lantz & Cyrén, 1918) 		Lacertidae — Підвид D. praticola із західного узбережжя Чорного моря, який деякі вчені вважають окремим видом [166]
Parvilacerta parva
(Boulenger, 1887) 		LC Наведена в списку SEH, однак її ареал проживання не входить в задані межі Європи. Найближче до них трапляється в Анталії й Вірменії. [406][407]
Natrix megalocephala
Orlov(інші мови) et Tuniev(інші мови), 1987 		Natricidae VU Більшість вчених вважає N. megalocephala синонімом N. natrix. Втім у російській літературі цей вуж далі наводиться як самостійний вид. Трапляється уздовж східного чорноморського узбережжя [408][409]
Щитомордник звичайний Gloydius halys
(Pallas, 1776) 		Viperidae NA Потенційно може траплятися в Європі (на захід від Волги), однак більшість описів давні, сучасних знахідок не існує. Таксономічний комітет SEH таким чином не включив змію до свого списку, втім вона має статус в ЄЧС. [410][411]
Гадюка лісостепова Vipera nikolskii
Vedmederja(інші мови), Grubant(інші мови) & Rudajewa(інші мови), 1986 		— Ряд вчених заперечує видовий рівень гадюки Нікольського, вважаючи її підвидом гадюки звичайної, або даючи їй невизначений статус. Комітет розглядає гадюку як підвид V. berus. Трапляється в східній Румунії, Молдові, Україні (внесена в Червону книгу) та Росії. [412][413]
[412][414]
Гадюка Лотієва Vipera lotievi
Nilson(інші мови), Tuniyev, Orlov, Höggren(інші мови) & Andrén(інші мови), 		NT Таксономічний комітет дотримується думки, що V. lotievi входить до видового комплексу V. renardi. Трапляється в кавказькому регіоні Росії. [413][415]
Vipera magnifica
Tuniyev et Ostrovskikh, 2001 		EN Відповідно до поглядів комітету, в генетичному плані гадюка являє собою змішану популяцію V. renardi та V. kaznakovi. Комітет розглядає її у складі виду V. kaznakovi. Трапляється в долині Лаби та вздовж Скелястого хребта. [416][417]
Гадюка Орлова(інші мови) Vipera orlovi
Tuniyev et Ostrovskikh, 2001 		CR Відповідно до поглядів комітету, в генетичному плані гадюка являє собою змішану популяцію V. renardi та V. kaznakovi. Комітет не розглядає її як окремий вид, а розміщує її у видовому комплексі V. kaznakovi. Мешкає на найбільш північних схилах Кавказу в Краснодарському краї. [418][419]
Vipera walser
Ghielmi(інші мови), Menegon(інші мови), Marsden(інші мови), Laddaga(інші мови) et Ursenbacher(інші мови), 2016 		— Морфологічно майже ідентична V. berus. Єдина популяція наявна в північно-східному П'ємонті. Комітет поки що не вважає гадюку окремим видом, та надає її статусу підвиду до появи більшого масиву доказів, що свідчитимуть про протилежне [356]
Черепаха розписна Chrysemys picta
(Schneider, 1783) 		Emydidae Testudines LC Наявні дані про інтродукцію в Німеччині та Іспанії [420][421][422]
Emys trinacris
Fritz(інші мови), Fattizzo(інші мови), Guicking(інші мови), Tripepi(інші мови), Pennisi(інші мови), Lenk(інші мови), Joger(інші мови) et Wink(інші мови), 2005 		DD Відповідно до думки комітету — це сицилійський підвид E. orbicularis, хоча велика кількість герпетологів надають цій черепасі видового статусу [423][424]
Черепаха далекосхідна Pelodiscus sinensis
Wiegmann, 1835 		Trionichidae VU Наявні дані про інтродукцію до Іспанії. Вказана в списку плазунів Боснії та Герцеговини [425][426][427]

Коментарі

  1. ↑ Дані наведені відповідно до роботи Сіллеро в 2014 році й не показують таксономічні зміни, що відбулися опісля публікації атласу
  2. ↑ У герпетологічній спільноті більш поширено відносити агаму кавказьку до роду Paralaudakia, однак таксономічний комітет SEH не поділяє такої думки.
  3. ↑ У герпетологічній спільноті більш поширено відносити агаму турецьку до роду Stellagama, однак таксономічний комітет SEH не поділяє такої думки.
  4. ↑ У списку SEH за 2014 рік (Sindaco et al.) згадується Trapelus agilis, але поряд стоїть англійська назва «steppe agama». Така ситуація може пояснюватися різними поглядами на статус агами степової: наприклад, на сайті Reptile Database[26] та на сайті МСОПу[27] вона наведена як окремий вид, однак низка вчених вважає, що вона є всього лише підвидом Trapelus agilis — T. agilis sanguionolentus[28].
  5. ↑ Довгий час видове розмаїття двохідок на Піренейському півострові було представлено одним видом — B. cinereus. У 2009 році досліди Albert et Fernández дозволили виділити ще один вид, B. mariae, який проживав на південному заході півострова[42]. Подальші роботи підтвердили наявність двох генетично відмінних популяцій двоходок в Іспанії та Португалії. Втім з'ясувалося, що у своїй роботі Albert et Fernández використовували хибний лектотип B. cinereus (по суті, описували новий вид відносно неправильного «еталона» виду. Робота Ceríaco et Bauer вказала на наступне: назва B. cinereus історично має бути надана саме південно-західній популяції двоходок, тобто B. cinereus та B. mariae є синонімами. «Центральна» популяція, яку довгий час називали B. cinereus насправді має називатися B. vandellii Ceríaco et Bauer, 2018[43]. Втім таксономічний комітет SEH, посилаючись на ще більш давні роботи, які до того ж були перелічені у роботі за 2018 рік, використовує для двохідки з центру півострова назву Blanus rufus.
  6. ↑ Видовий статус та номенклатура двохідки B. mariae Albert et Fernández, 2009, з моменту опису зазнав суттєвих змін.[46]. Дослідники підтверджують відкриття Albert et Fernández та не заперечують наявність двох видів двохідок на Пірейському півострові[47], однак вказують на помилки в роботі Albert et Fernández, які стосуються неправильного вказання лектотипу B. cinereus. Відповідно до цих робіт, на півдні півострова поширений саме B. cinereus, B. mariae є його синонімом, в центрі півострова поширений інший вид — Blanus rufus (Hemprich, 1820)[43][48]. Таксономічний комітет дотримується такого ж погляду.
  7. ↑ Велика кількість герпетологів розглядає підвид L. getula californiae, інтродукований до Європи, як повноцінний вид опісля публікації роботи Pyron et Burbrink[97]. Таксономічний комітет вказує на необхідність додаткових досліджень, а тому поки що розглядає цю змію як підвид L. getula (Linnaeus, 1766).
  8. ↑ Велика кількість герпетологів відносить цю змію до роду Rhinechis. Таксономічний комітет у світлі останніх молекулярних досліджень вважає за краще відносити її до роду Zamenis.
  9. ↑ Довгий час Mediodactylus kotschyi був єдиним видом з багатьма описаними підвидами. Ареал його проживання простягався від Криму, далі охоплював болгарське чорноморське узбережжя та Балканський півострів, переходив на Малу Азію та Левант. Молекулярні дослідження 2018 року, проведені групою європейських вчених, показали, що принаймні декілька підвидів мають бути підняті до статусу окремого виду[118]. З цими результатами погоджується і таксономічний комітет SEH. До цих підвидів відносяться: M. bartoni, M. danilewskii, M. oertzeni та M. orientalis. Власне M. kotschyi мешкає на Балканському півострові.
  10. ↑ Довгий час Mediodactylus kotschyi був єдиним видом з багатьма описаними підвидами. Ареал його проживання простягався від Криму, далі охоплював болгарське чорноморське узбережжя та Балканський півострів, переходив на Малу Азію та Левант. Молекулярні дослідження 2018 року, проведені групою європейських вчених, показали, що принаймні декілька підвидів мають бути підняті до статусу окремого виду[118]. З цими результатами погоджується і таксономічний комітет SEH. До цих підвидів відносяться: M. bartoni, M. danilewskii, M. oertzeni та M. orientalis. Власне M. kotschyi мешкає на Балканському півострові.
  11. ↑ Довгий час Mediodactylus kotschyi був єдиним видом з багатьма описаними підвидами. Ареал його проживання простягався від Криму, далі охоплював болгарське чорноморське узбережжя та Балканський півострів, переходив на Малу Азію та Левант. Молекулярні дослідження 2018 року, проведені групою європейських вчених, показали, що принаймні декілька підвидів мають бути підняті до статусу окремого виду[118]. З цими результатами погоджується і таксономічний комітет SEH. До цих підвидів відносяться: M. bartoni, M. danilewskii, M. oertzeni та M. orientalis. Власне M. kotschyi мешкає на Балканському півострові.
  12. ↑ Довгий час Mediodactylus kotschyi був єдиним видом з багатьма описаними підвидами. Ареал його проживання простягався від Криму, далі охоплював болгарське чорноморське узбережжя та Балканський півострів, переходив на Малу Азію та Левант. Молекулярні дослідження 2018 року, проведені групою європейських вчених, показали, що принаймні декілька підвидів мають бути підняті до статусу окремого виду[118]. З цими результатами погоджується і таксономічний комітет SEH. До цих підвидів відносяться: M. bartoni, M. danilewskii, M. oertzeni та M. orientalis. Власне M. kotschyi мешкає на Балканському півострові.
  13. ↑ Довгий час ящірка з Ікарії вважалася окремим видом — Anatolacerta oertzeni Werner, 1904. Молекулярні дослідження показали, що правильно описувати її як підвид A. anatolica[142][143]. Однак, на сайті МСОПу можна знайти окрему оцінку для A. oertzeni — LC[144].
  14. ↑ На західному узбережжі Чорного моря поширений підвид Darevskia praticola pontica, який деякі вчені описують як окремий вид — Darevskia pontica (Lantz et Cyrén, 1819)[166].
  15. ↑ Довгий час входила до видового комплексу Lacerta trilineata, але дослідження 2019 року вказали на те, що це окремий вид[211].
  16. ↑ Довгий час входила до видового комплексу Lacerta trilineata, але дослідження 2019 року вказали на те, що це окремий вид[211].
  17. ↑ Раніше ареал Lacerta trilineata простягався уздовж західного чорноморського узбережжя, а також поширювався на грецькі острови в Егейському морі. З 2019 року L. citrovittata та L. diplochondrodes, які мешкають у вище згаданих місцевостях, класифікують як окремі повноцінні види[211].
  18. ↑ Довгий час вважалася підвидом Podarcis tauricus, але дослідження 2017 року вказало на те, що це окремий вид[243].
  19. ↑ Частина популяції в Греції та Албанії тепер вважається окремим видом — P. ionicus.
  20. ↑ Два види — P. manuelae та P. jeanneae — певний час вважалися окремими видами, але опісля низки публікацій розглядаються як синоніми P. algirus. Таксономічний комітет SEH також не наводить їх, як окремі види, хоча дані про них на початок 2020 року ще можна зустріти на сайті МСОП.
  21. ↑ Раніше вважалася підвидом P. hispanicus.
  22. ↑ Раніше вважалася підвидом P. hispanicus.
  23. ↑ Раніше вважалася підвидом T. lepidus.
  24. ↑ Вперше описана в 2000 році як яйцекладний підвид Z. vivipara[290]. Подальші дослідження показали як морфологічну, так і молекулярну відмінності цієї ящірки[291], що дозволило таксономічному комітету SEH вважати її повноцінним видом.
  25. ↑ Раніше був підвидом N. natrix, однак молекулярні дослідження та морфологічні особливості дозволили підняти систематичний ранг змії до виду[293].
  26. ↑ Довгий час змія вважалась підвидом N. natrix, однак генетичні та більш детальні морфологічні дослідження дали змогу підняти її до видового рангу. Низка підвидів, які раніше вважалися підвидами N. natrix, є тепер підвидами N. helvetica, а саме: N. natrix cetti класифікується як N. helvetica cetti, N. natrix corsa — як N. helvetica corsa, N. natrix lanzai — як N. helvetica lanzai, а N. natrix sicula — як N. helvetica sicula[295].
  27. ↑ Оскільки раніше N. helvetica та його підвиди вважалися підвидами N. natrix, то ареал проживання цієї змії був значно ширшим і охоплював всю Європу. Відповідно до запропонованої класифікації вуж має наступні підвиди: N. natrix natrix (номінальний підвид), N. natrix persa, N. natrix cypriaca, N. natrix fusca, N. natrix gotlandica, N. natrix schweizeri, N. natrix scutata та N. natrix syriaca[295].
  28. ↑ Деякі герпетологи вважають гекона на островах Селваженш та Мадейра окремим видом — Tarentola bischoffi. Комітет розглядає цю популяцію як підвид Tarentola boettgeri.
  29. ↑ Довгий час сцинк належав роду Trachylepsis.
  30. ↑ Довгий час сцинк належав роду Trachylepsis.
  31. ↑ До 2017 року O. kardesi вважався анатолійською популяцією O. punctatissimus.
  32. ↑ SEH вказує на розбіжності у поглядах на видовий статус M. schweizeri. Значна кількість досліджень відзначає, що радше за все ця гадюка має втратити свій видовий статус та розцінюватися як підвид M. lebetinus. Однак, до появи чіткіших доказів таксономічний комітет зберігає за змією її видовий статус.
  33. ↑ Певний відрізок часу вважалася підвидом V. ursinii.
  34. ↑ Таксономічний комітет SEH не визнає видовий статус Emys trinacris та вважає її підвидом E. orbicularis.
  35. ↑ МСОП окремо оцінив статус середземноморської популяції — CR[399].

Примітки

  1. ↑ Куртяк Ф. Ф., Куртяк М. Ф. (2013). Червоновуха прісноводна черепаха, Trachemys scripta elegans (Wied 1839) (Reptilia ; Testudines)', як інвазивна загроза на Закарпатті (PDF). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. 34: 1—5. Архів (PDF) оригіналу за 3 серпня 2015.
  2. ↑ О.Д. Некрасова (2013). К изучению герпетофауны долины Сухого лимана (Украина) (PDF). Праці українського герпетологічного товариства. 4: 109—117. Архів (PDF) оригіналу за 3 серпня 2015.
  3. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 302.
  4. ↑ а б Henry Bodkin. Wall lizards from Europe have invaded Britain and are killing off reptiles who cannot climb. Telegraph. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  5. ↑ Матвеев А. С., Кукушкин О. В., Соколов Л. В. (2013). Обыкновенная стенная ящерица, Podarcis muralis (Sauria, Lacertidae), — новый вид в фауне Украины (PDF). Праці українського герпетологічного товариства (рос.). 4: 95—108. Архів (PDF) оригіналу за 3 серпня 2015. [Архівовано 2015-08-03 у Wayback Machine.]
  6. ↑ O. Kopecký, L. Kalous, J. Patoka (2013). Establishment risk from pet-trade freshwater turtles in the European Union (PDF). Knowledge and Management of Aquatic Ecosystems. 410 (02): 1—11. doi:10.1051/kmae/2013057. Архів (PDF) оригіналу за 10 серпень 2017. Процитовано 24 червень 2020.
  7. ↑ R.J.F. Bugter, F.G.W.A. Ottburg, I. Roessink, H.A.H. Jansman, E.A. van der Grift and A.J. Griffioen (2011). Invasion of the turtles? Exotic turtles in the Netherlands: a risk assessment. Wageningen: Alterra. с. 92. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  8. ↑ а б в Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Christophe Dufresnes, Uwe Fritz, Daniel Jablonski, Petros Lymberakis, Iñigo Martínez-Solano, Edoardo Razzetti, Melita Vamberger, Miguel Vences, Judit Vörös, Pierre-André Crochet (2020). Species list of the European herpetofauna – 2020 update by the Taxonomic Committee of the Societas Europaea Herpetologica. Amphibia-Reptilia (англ.): 1—51. doi:10.1163/15685381-bja10010. Архів оригіналу за 8 травень 2020. Процитовано 7 травень 2020.
  9. ↑ Neftali Sillero, João Campos, Anna Bonardi, Claudia Corti, Raymond Creemers, Pierre-Andre Crochet, Jelka Crnobrnja Isailović, Mathieu Denoël, Gentile Francesco Ficetola, João Gonçalves, Sergei Kuzmin, Petros Lymberakis, Philip de Pous, Ariel Rodríguez, Roberto Sindaco, Jeroen Speybroeck, Bert Toxopeus, David R. Vieites, Miguel Vences (2014). Updated distribution and biogeography of amphibians and reptiles of Europe. Amphibia-Reptilia. 35 (1): 1—31. doi:10.1163/15685381-00002935. Архів оригіналу за 15 травень 2020. Процитовано 18 квітень 2020.
  10. ↑ Alain Dubois (1998). Lists of European species of amphibians and reptiles: will we soon be reaching "stability"?. Amphibia-Reptilia. 19 (1): 1—28. doi:10.1163/156853898X00304.
  11. ↑ а б в Václav Gvoždík, Norbert Benkovský, Angelica Crottini, Adriana Bellati, Jiří Moravec, Antonio Romano, Roberto Sacchi, David Jandzik (2013). An ancient lineage of slow worms, genus Anguis (Squamata: Anguidae) survived in the Italian Peninsula. Molecular Phylogenetics and Evolution (англ.). 69 (3): 1077—1092. doi:10.1016/j.ympev.2013.05.004.
  12. ↑ Arnold, E Nicholas; Arnold, E. Nicholas; Arribas, Oscar; Carranza, Salvador (2007). Systematics of the Palaearctic and Oriental lizard tribe Lacertini (Squamata: Lacertidae: Lacertinae), with descriptions of eight new genera (PDF). Zootaxa. Т. 1430. с. 3—86. ISSN 1175-5326. Архів (PDF) оригіналу за 2 липень 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  13. ↑ Cox, N.A. & Temple, H.J. (2009). European Red List of Reptiles (PDF). Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. с. 33. Архів (PDF) оригіналу за 23 вересень 2020. Процитовано 24 червень 2020.
  14. ↑ Europe’s amphibians and reptiles under threat - IUCN (англ.). Архів оригіналу за 24 червень 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  15. ↑ Mingo, V., Lötters, S. & Wagner, N. (2016). Risk of pesticide exposure for reptile species in the European Union. Enviromental Pollution. 215: 164—169. doi:10.1016/j.envpol.2016.05.011.
  16. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 47.
  17. ↑ Aghasyan, A., Tuniyev, B., Cogalniceanu, D., Wilkinson, J., Ananjeva, N.B., Orlov, N.L., Shestapol, A., Sattorov, T. & Papenfuss, T. Paralaudakia caucasia (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 20 жовтень 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
  18. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 218—219.
  19. ↑ Ahmad Mohammed Mousa Disi, Yehudah Werner, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Petros Lymberakis, Pierre-André Crochet, Sherif Baha El Din, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Stellagama stellio (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 28 жовтень 2020. Процитовано 3 березня 2021.
  20. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 55.
  21. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Phrynocephalus guttatus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 27 жовтень 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
  22. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 56.
  23. ↑ Ananjeva, N.B., Tuniyev, B., Aghasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S., Anderson, S., Dujsebayeva, T., Terbish, K., Melnikov, D., Nazarov, R., Shestopal, A., Litvinchuk, S., Shi, L. & Guo, X. Phrynocephalus helioscopus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 22 жовтень 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
  24. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 58.
  25. ↑ Dujsebayeva, T., Ananjeva, N.B., Sattorov, T., Nazarov, R., Doronin, I., Melnikov, D., Shestopal, A., Nuridjanov, D., Tuniyev, B., Aghasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S., Anderson, S., Shi, L., Guo, X. & Wang, Y. Phrynocephalus mystaceus (англ.). МСОП. Процитовано 19 квітня 2020.
  26. ↑ Trapelus sanguinolentus (PALLAS, 1814) (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 19 квітень 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
  27. ↑ а б Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Aghasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S., Anderson, S. & Shi, L. Trapelus sanguinolentus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 20 жовтень 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
  28. ↑ Кузьмин С. Л., Семёнов Д. В. (2006). Конспект фауны земноводных и пресмыкающихся России. Москва: Товарищество научных изданий КВК. с. 48. ISBN 5-87317-303-6.
  29. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 51.
  30. ↑ а б в Daniel Jablonski, David Jandzik, Peter Mikulíček, Georg Džukić, Katarina Ljubisavljević, Nikolay Tzankov, Dušan Jelić, Evanthia Thanou, Jiří Moravec Václav Gvoždík (2016). Contrasting evolutionary histories of the legless lizards slow worms (Anguis) shaped by the topography of the Balkan Peninsula. BMC Evolutionary Biology (англ.). 16: 99. doi:10.1186/s12862-016-0669-1. Архів оригіналу за 17 лютий 2020. Процитовано 19 квітень 2020.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  31. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis. Anguis cephallonica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 20 вересень 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
  32. ↑ а б Daniel Jablonski, Bartłomiej Najbar, Renata Grochowalska, Václav Gvoždík, and Tomasz Strzała (2017). Phylogeography and postglacial colonization of Central Europe by Anguis fragilis and Anguis colchica. Amphibia-Reptilia (англ.). 38 (4): 562—569. doi:10.1163/15685381-00003133. Архів оригіналу за 17 червень 2021. Процитовано 19 квітень 2020.
  33. ↑ Bowles, P. Eastern Slow Worm (Anguis colchica). МСОП (англ.). МСОП. Процитовано 14 листопада 2024.
  34. ↑ Václav Gvoždík, David Jandzik, Petros Lymberakis, Daniel Jablonski, Jiří Moravec, Daniel Jablonski, David Jandzik, Peter Mikulíček, Georg Džukić, Katarina Ljubisavljević, Nikolay Tzankov, Dušan Jelić, Evanthia Thanou, Jiří Moravec & Václav Gvoždík (2010). Slow worm, Anguis fragilis (Reptilia: Anguidae) as a species complex: Genetic structure reveals deep divergences. Molecular Phylogenetics and Evolution (англ.). Т. 55, № 2. с. 460—472. doi:10.1016/j.ympev.2010.01.007.
  35. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Hans Konrad Nettmann, Wolfgang Böhme, Bogoljub Sterijovski, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Varol Tok, Roberto Sindaco, Bartosz Borczyk, Benedikt Schmidt. Anguis fragilis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 17 квітень 2016. Процитовано 19 квітня 2020.
  36. ↑ National Reptile Survey. Irish Wildlife Trust. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  37. ↑ Anguis graeca BEDRIAGA, 1881 (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 19 квітень 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  38. ↑ Julien Renet, Daniela Lucente, Michel Delaugerre, Olivier Gerriet, Grégory Deso, Chiara Abbattista, Roberta Cimmaruta (2018). Discovery of an Italian slow worm (Anguis veronensis Pollini, 1818) population on a Western Mediterranean Island confirmed by genetic analysis (PDF). Acta Herpetologica (англ.). 13 (2): 165—169. doi:10.13128/Acta_Herpetol-23290. Архів (PDF) оригіналу за 12 серпень 2021. Процитовано 20 квітень 2020.
  39. ↑ Bowles, P. Italian Slow Worm (Anguis veronensis) (англійська) . МСОП. Процитовано 17 червня 2025.
  40. ↑ Pseudopus apodus (PALLAS, 1775) (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 20 квітень 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  41. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Idriz Haxhiu. Pseudopus apodus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 28 травень 2016. Процитовано 20 квітня 2020.
  42. ↑ а б Eva M. Albert, A. Fernández (2009). Evidence of cryptic speciation in a fossorial reptile: description of a new species of Blanus (Squamata: Amphisbaenia: Blanidae) from the Iberian Peninsula. Zootaxa (англ.). 2234 (1): 56—68. doi:10.11646/zootaxa.2234.1.4.
  43. ↑ а б Luis M. P. Ceríaco & Aaron M. Bauer (2018). An integrative approach to the nomenclature and taxonomic status of the genus Blanus Wagler, 1830 (Squamata: Blanidae) from the Iberian Peninsula. Journal of Natural History (англ.). 52 (13—16): 849—880. doi:10.1080/00222933.2017.1422283.
  44. ↑ а б в Speybroeck, 2017, с. 348.
  45. ↑ Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Blanus cinereus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 4 серпень 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  46. ↑ Blanus cinereus VANDELLI, 1797 (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 22 квітень 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  47. ↑ Filipa L. Sampai, D. James Harris, Ana Perera and Daniele Salvi (2015). Phylogenetic and diversity patterns of Blanus worm lizards (Squamata: Amphisbaenia): insights from mitochondrial and nuclear gene genealogies and species tree. Journal of Zoological Systematics and Evolutionary Research (англ.). 53 (1): 45—54. doi:10.1111/jzs.12075.
  48. ↑ Andrea Villa, Martin Kirchner, David M Alba, Federico Bernardini, Arnau Bolet, Àngel H Luján, Josep Fortuny, Christy A Hipsley, Johannes Müller, Roberto Sindaco, Claudio Tuniz, Massimo Delfino (2018). Comparative cranial osteology of Blanus (Squamata: Amphisbaenia). Zoological Journal of Linnean Society (англ.). 185 (3): 693—716. doi:10.1093/zoolinnean/zly082.
  49. ↑ Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutaş, Aziz Avci, Nazan Üzüm. Blanus strauchi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 30 вересень 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  50. ↑ Speybroeck, 2017, с. 355—356.
  51. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 124.
  52. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Roberto Sindaco, Wolfgang Böhme, Philippe Geniez, Jose Antonio Mateo Miras, Yehudah Werner, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Riyad Sadek, Ibrahim Baran, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Bogoljub Sterijovski, Sherif Baha El Din, László Krecsák. Eryx jaculus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 8 грудень 2015. Процитовано 20 квітня 2020.
  53. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 125.
  54. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Eryx miliaris (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 листопад 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  55. ↑ а б Speybroeck, 2017, с. 220.
  56. ↑ Maria Dimaki, Anna K. Hundsdörfer, Uwe Fritz (2008). Eastern Mediterranean chameleons (Chamaeleo chamaeleon, Ch. africanus) are distinct (PDF). Amphibia-Reptilia (англ.). 29 (4): 535—540. doi:10.1163/156853808786230415. Архів (PDF) оригіналу за 12 серпень 2021. Процитовано 20 квітень 2020.
  57. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Sherif Baha El Din. Chamaeleo africanus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 10 серпень 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  58. ↑ Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din. Chamaeleo chamaeleon (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 14 серпень 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  59. ↑ Speybroeck, 2017, с. 386.
  60. ↑ Glatsnog Coronella austriaca (дан.). Dankmarks Fugle og Natur. Архів оригіналу за 20 квітень 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  61. ↑ Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Alexander Westerström, Cornelius C. De Haan, Varol Tok, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt. Coronella austriaca (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 червень 2015. Процитовано 20 квітня 2020.
  62. ↑ Speybroeck, 2017, с. 388.
  63. ↑ Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Claudia Corti, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Coronella girondica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 5 грудень 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
  64. ↑ Speybroeck, 2017, с. 369.
  65. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, Bogoljub Sterijovski. Dolichophis caspius (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 8 грудень 2015. Процитовано 21 квітня 2020.
  66. ↑ Speybroeck, 2017, с. 370.
  67. ↑ Ahmad Mohammed Mousa Disi, Yehudah Werner, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Petros Lymberakis, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Pierre-André Crochet, Sherif Baha El Din, Uğur Kaya. Dolichophis jugularis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 жовтень 2020. Процитовано 8 травня 2020.
  68. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 164.
  69. ↑ Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Böhme, W., Crochet, P.-A., Kaya, U., Borkin, L., Milto, K., Golynsky, E., Rustamov, A, Nuridjanov, D., Munkhbayar, K. & Shestapol, A. Dolichophis schmidti (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 7 серпень 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
  70. ↑ Geniez, 2018, с. 136—137.
  71. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson. Eirenis collaris (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 грудень 2019. Процитовано 21 квітня 2020.
  72. ↑ Geniez, 2018, с. 119.
  73. ↑ Josef Friedrich Schmidtler, Bayram Göçmen, Mehmet Zülfü Yildiz, Bahadır Akman, Deniz Yalçinkaya & Zoltán Tamás Nagy (2009). Rediscovery of the snake genus Eirenis on Cyprus (Reptilia: Colubridae) (PDF). Salamandra. 45 (1): 15—23. Архів (PDF) оригіналу за 9 серпень 2017. Процитовано 8 травень 2020. [Архівовано 2017-08-09 у Wayback Machine.]
  74. ↑ Werner, Y.L., Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Crochet, P.-A., Sadek, R., Hraoui-Bloquet, S., Kaska, Y., Kumlutaş, Y., Avci, A., Üzüm, N. & Sindaco, R. Eirenis levantinus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 11 липень 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
  75. ↑ а б в г д е ж Spoybroeck et al, 2016, с. 358.
  76. ↑ Geniez, 2018, с. 117—119.
  77. ↑ Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Göran Nilson, Steven Anderson, Claus Andrén. Eirenis modestus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 31 жовтень 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
  78. ↑ Geniez, 2018, с. 164—166.
  79. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 150.
  80. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya. Elaphe dione (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 жовтень 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
  81. ↑ Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Petros Lymberakis, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Dušan Jelić. Elaphe quatrolineata (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 13 травень 2016. Процитовано 24 квітня 2020.
  82. ↑ Geniez, 2018, с. 162—164.
  83. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Roberto Sindaco. Elaphe sauromates (англ.). МСОП. Процитовано 24 квітня 2020.
  84. ↑ Russische rattenslang (Exoot) (нід.). RAVON. Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 9 травня 2020.
  85. ↑ Daniel Jablonski, Oleg V. Kukushkin, Aziz Avcı, Sabina Bunyatova, Yusuf Kumlutaş, Çetin Ilgaz, Ekaterina Polyakova, Konstantin Shiryaev, Boris Tuniyev, David Jandzik (2019). The biogeography of Elaphe sauromates (Pallas, 1814), with a description of a new rat snake species. PeerJ. 7: e6944. doi:10.7717/peerj.6944. Архів оригіналу за 9 лютий 2020. Процитовано 9 травень 2020.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  86. ↑ Wagner, P. & Wilms, T. Hemorrhois algirus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 28 серпень 2019. Процитовано 24 квітня 2020.
  87. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Hemorrhois hippocrepsis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 23 жовтень 2020. Процитовано 25 квітня 2020.
  88. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 367.
  89. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Yehudah Werner, Sherif Baha El Din. Hemorrhois nummifer (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 листопад 2020. Процитовано 9 травня 2020.
  90. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 135.
  91. ↑ Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet. Hemorrhois ravergieri (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 28 листопад 2020. Процитовано 25 квітня 2020.
  92. ↑ Spoybroeck et al, 2016, с. 362.
  93. ↑ Petros Lymberakis, Rastko Ajtic. Hierophis gemonensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 9 грудень 2019. Процитовано 26 квітня 2020.
  94. ↑ Spoybroeck et al, 2016, с. 360.
  95. ↑ Vogrin, M., Corti, C., Pérez Mellado, V., Sá-Sousa, P., Cheylan, M., Pleguezuelos, J., Meyer, A., Schmidt, B., Sindaco, R., Romano, A. & Martinez Solano, I. Hierophis viridiflavus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 25 жовтень 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  96. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Pierre-André Crochet. Hierophis cypriensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 лютий 2020. Процитовано 9 травня 2020.
  97. ↑ R Alexander Pyron, Frank T Burbrink (2009). Systematics Of The Common Kingsnake (Lampropeltis Getula; Serpentes: Colubridae) And The Burden Of Heritage In Taxonomy. Zootaxa. 2241: 22—32. doi:10.5281/zenodo.190597.
  98. ↑ Geniez, 2018, с. 190—191.
  99. ↑ Hammerson, G.A. Lampropeltis californiae (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 березень 2020. Процитовано 9 травня 2020.
  100. ↑ Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Iñigo Martínez-Solano. Macroprotodon brevis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 8 серпень 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  101. ↑ Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Philippe Geniez, Sherif Baha El Din, Iñigo Martínez-Solano, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Macroprotodon cucullatus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 5 грудень 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  102. ↑ Wolfgang Böhme, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Riyad Sadek, Yakup Kaskaş, Yusuf Kumluta, Aziz Avci, Roberto Sindaco. Platyceps collaris (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 31 серпень 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  103. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 133.
  104. ↑ Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Idriz Haxhiu, Wolfgang Böhme, Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov. Platyceps najadum (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 травень 2016. Процитовано 27 квітня 2020.
  105. ↑ Spoybroeck et al, 2016, с. 391.
  106. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Idriz Haxhiu. Telescopus fallax (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 9 травень 2016. Процитовано 28 квітня 2020.
  107. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 151.
  108. ↑ Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Yehudah Werner, Bogoljub Sterijovski, Göran Nilson, Boris Tuniyev, Ferdi Akarsu. Zamenis hohenackeri (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 вересень 2020. Процитовано 28 квітня 2020.
  109. ↑ а б Spoybroeck et al, 2016, с. 359.
  110. ↑ Claudia Corti, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Zamenis lineatus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 28 вересень 2020. Процитовано 28 квітня 2020.
  111. ↑ Spoybroeck et al, 2016, с. 380.
  112. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Bartosz Borczyk, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer. Zamenis longissimus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 27 вересень 2015. Процитовано 29 квітня 2020.
  113. ↑ Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Claudia Corti, Iñigo Martínez-Solano. Rhinechis scalaris (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 14 травень 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
  114. ↑ Spoybroeck et al, 2016, с. 382.
  115. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Claudia Corti, Idriz Haxhiu, Roberto Sindaco, Aziz Avci, Jelka Crnobrnja Isailovic, Yusuf Kumlutas. Zamenis situla (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 2 квітень 2016. Процитовано 29 квітня 2020.
  116. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 32.
  117. ↑ Ananjeva, N.B., Orlov, N.L., Papenfuss, T., Nilson, G., Terbish, K., Dujsebayeva, T., Munkhbaatar, M., Melnikov, D., Shestopal, A., Wang, Y. & Shi, L. Alsophylax pipiens (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 11 серпень 2020. Процитовано 29 квітня 2020.
  118. ↑ а б в г д е ж и к Panayiota Kotsakiozi , Daniel Jablonski, Çetin Ilgaz, Yusuf Kumlutaş, Aziz Avcı, Shai Meiri, Yuval Itescu, Oleg Kukushkin, Václav Gvoždík, Giovanni Scillitani, Stephanos A. Roussos, David Jandzik, Panagiotis Kasapidis, Petros Lymberakis, Nikos Poulakakis (2018). Multilocus phylogeny and coalescent species delimitation in Kotschy's gecko, Mediodactylus kotschyi: Hidden diversity and cryptic species. Molecular Phylogenetics and Evolution. 125: 177—187. doi:10.1016/j.ympev.2018.03.022.
  119. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 228.
  120. ↑ Гекон середземноморський Mediodactylus kotschyi (Steindachner, 1870). Червона книга України. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
  121. ↑ Farkas, B., Uvari B., Koszeci G. (1999). Geographic distribution: Cyrtopodion kotschyi. Herpetological Review. 30 (3): 173—174.
  122. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Yehudah Werner, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, Claudia Corti, Roberto Sindaco, Yakup Kaska, Yusuf Kumluta?, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu, Jelka Crnobrnja Isailovic. Mediodactylus kotschyi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 30 серпень 2017. Процитовано 30 квітня 2020.
  123. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 40.
  124. ↑ Ananjeva, N.B., Orlov, N.L., Nazarov, R., Shafiei Bafti, S., Papenfuss, T. & Shi, L. Mediodactylus russowii (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 вересень 2020. Процитовано 10 травня 2020.
  125. ↑ а б Krasylenko, Yu.А., Kukushkin, O.V. (2017). An update of thin-toed gecko Tenuidactylus bogdanovi (Reptilia, Gekkonidae) population status in Odessa City, Ukraine (PDF). Збірник праць зоологічного музею (англ.). 48: 3—12. Архів (PDF) оригіналу за 12 серпень 2021. Процитовано 30 квітень 2020.
  126. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Tenuidactylus caspius (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 12 серпень 2021. Процитовано 30 квітня 2020.
  127. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 36.
  128. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 226.
  129. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din, C. Varol Tok. Hemidactylus turcicus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 4 жовтень 2015. Процитовано 1 травня 2020.
  130. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 236.
  131. ↑ Tahar Slimani, Jose Antonio Mateo Miras, Ulrich Joger, El Hassan El Mouden, Philippe Geniez, Iñigo Martínez-Solano. Acanthodactylus erythrurus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 6 серпень 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  132. ↑ а б в г д Reptiles (англ.). Virtual Biodiversity Museum of Cyprus. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020. [Архівовано 2020-05-10 у Archive.is]
  133. ↑ Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutaş, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Acanthodactylus schreiberi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 31 жовтень 2020. Процитовано 10 травня 2020.
  134. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 245.
  135. ↑ Claudia Corti, Marc Cheylan, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Algyroides fitzingeri (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 вересень 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  136. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 244.
  137. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Algyroides marchi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 2 серпень 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  138. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 247.
  139. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis. Algyroides moreoticus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 вересень 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  140. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 242—243.
  141. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Idriz Haxhiu, Jelka Crnobrnja Isailovic, Roberto Sindaco. Algyroides nigropunctatus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 жовтень 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  142. ↑ Anatololacerta anatolica (англ.). Lacerta.de. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  143. ↑ Anatololacerta anatolica (англ.). Euro Lizards. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  144. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu, Petros Lymberakis. Anatololacerta oertzeni (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  145. ↑ а б в Speybroeck et al, 2016, с. 331.
  146. ↑ Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu, Petros Lymberakis. Anatololacerta anatolica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 30 листопад 2020. Процитовано 1 травня 2020.
  147. ↑ Anatololacerta budaki - Budak's Rock Lizard (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
  148. ↑ Anatololacerta pelasgiana - Pelasgian Rock Lizard (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
  149. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 294.
  150. ↑ Claudia Corti, Marc Cheylan, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Patrick Haffner. Archaeolacerta bedriagae (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 вересень 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  151. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 308.
  152. ↑ Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin. Dalmatolacerta oxycephala (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 12 серпень 2021. Процитовано 2 травня 2020.
  153. ↑ а б в Ananjeva et al, 2006, с. 80.
  154. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia alpina (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 4 серпень 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  155. ↑ Agasyan, A. & Ananjeva, N.B. Darevskia armeniaca (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 вересень 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  156. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia brauneri (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 16 січень 2021. Процитовано 2 травня 2020.
  157. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 81.
  158. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia caucasica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 20 вересень 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  159. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 82.
  160. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia daghestanica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 28 жовтень 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  161. ↑ Доценко И.Б, Песков В. Н., Миропольськая М. В. (2008-2009). Сравнительный анализ внешней морфологии скальных ящериц рода Darevskia, обитающих ныне на территории Украины, и вопрос видовой принадлежности сомнительных экземпляров ящериц-интродуцентов (PDF). Збірник праць Зоологічного музею. 40: 130—142. Архів (PDF) оригіналу за 1 серпня 2015.(англ.)
  162. ↑ Agasyan, A. & Ananjeva, N.B. Darevskia dahli (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 1 жовтень 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  163. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 83.
  164. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Darevskia derjugini (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 вересень 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  165. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 317.
  166. ↑ а б Darevskia pontica (LANTZ & CYRÉN, 1918) (англ.). Reptile Database. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  167. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 320.
  168. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 87.
  169. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Hans Konrad Nettmann, László Krecsák. Darevskia praticola (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 3 травня 2020.
  170. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 88.
  171. ↑ Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Pierre-André Crochet, Boris Turiyev, Uğur Kaya. Darevskia rudis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 30 вересень 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  172. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 88—89.
  173. ↑ Boris Tuniyev, Natalia Ananjeva, Aram Agasyan, Nikolai Orlov & Sako Tuniyev. Darevskia saxicola (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 27 жовтень 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  174. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 309—310.
  175. ↑ Crnobrnja-Isailović, J. & Bowles, P. Dinarolacerta montenegrina (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 листопад 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  176. ↑ Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin. Dinarolacerta mosorensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 30 вересень 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  177. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 235.
  178. ↑ Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov. Eremias arguta (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 червень 2015. Процитовано 11 травня 2020.
  179. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 101—102.
  180. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Eremias velox (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 вересень 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  181. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 323.
  182. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis. Hellenolacerta graeca (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 23 вересень 2020. Процитовано 4 травня 2020.
  183. ↑ Gallotia atlantica (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  184. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia atlantica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 грудень 2019. Процитовано 11 травня 2020.
  185. ↑ Gallotia bravoana (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 24 березень 2016. Процитовано 11 травня 2020.
  186. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia bravoana (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 15 квітень 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  187. ↑ Gallotia caesaris (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  188. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Paulo Sá-Sousa, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia caesaris (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 вересень 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  189. ↑ Gallotia galloti (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  190. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia galloti (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 18 вересень 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  191. ↑ Gallotia intermedia (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 13 травня 2020.
  192. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia intermedia (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 жовтень 2020. Процитовано 13 травня 2020.
  193. ↑ Gallotia simonyi (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  194. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia simonyi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 18 вересень 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  195. ↑ Gallotia stehlini (англ.). Lacerta. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
  196. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Gallotia stehlini (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 вересень 2020. Процитовано 15 травня 2020.
  197. ↑ а б в г д е ж Speybroeck et al, 2016, с. 272.
  198. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Patrick Haffner. Iberolacerta aranica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 1 жовтень 2020. Процитовано 4 травня 2020.
  199. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta aurelioli (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 вересень 2020. Процитовано 4 травня 2020.
  200. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta bonnali (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 7 серпень 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  201. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta cyreni (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 8 серпень 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  202. ↑ Oscar Arribas. Iberolacerta galani (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 вересень 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  203. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 311.
  204. ↑ Vogrin, M., Böhme, W., Crochet, P.-A., Nettmann, H.K., Sindaco, R. & Romano, A. Iberolacerta horvathi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 1 вересень 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  205. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta martinezricai (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 грудень 2019. Процитовано 5 травня 2020.
  206. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Paulo Sá-Sousa, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta monticola (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 жовтень 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  207. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 260.
  208. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Martin Kyek, Alexander Westerström, Hans Konrad Nettmann, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt. Lacerta agilis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 27 вересень 2015. Процитовано 6 травня 2020.
  209. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 252.
  210. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Hans Konrad Nettmann, Benedikt Schmidt, Richard Podloucky, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Lacerta agilis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 березень 2016. Процитовано 6 травня 2020.
  211. ↑ а б в Panagiotis Kornilios, Evanthia Thanou, Petros Lymberakis, Çetin Ilgaz, Yusuf Kumlutaş, Adam Leaché (2019). A phylogenomic resolution for the taxonomy of Aegean green lizards. Zoologica Scripta (англ.). 49 (1): 14—27. doi:10.1111/zsc.12385.
  212. ↑ Lacerta citrovitatta (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 16 травня 2020.
  213. ↑ Lacerta diplochondrodes (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 16 травня 2020.
  214. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 103.
  215. ↑ Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Petros Lymberakis, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç. Lacerta media (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 18 вересень 2020. Процитовано 16 травня 2020.
  216. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 258.
  217. ↑ Paulo Sá-Sousa, Rafael Marquez, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Lacerta schreiberi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 12 серпень 2021. Процитовано 16 травня 2020.
  218. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 108.
  219. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Agasyan, A., Orlov, N.L., Tuniyev, S. & Anderson, S. Lacerta strigata (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 листопад 2020. Процитовано 16 травня 2020.
  220. ↑ Lacerta trilineata (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 16 травня 2020.
  221. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, Hans Konrad Nettmann, Bogoljub Sterijovski, Yusuf Kumlutas, Nazan Üzüm. Lacerta trilineata (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 16 травня 2020.
  222. ↑ Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Hans Konrad Nettmann, Bogoljub Sterijovski, Petros Lymberakis, Richard Podloucky, Dan Cogalniceanu, Aziz Avci. Lacerta virids (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 4 жовтень 2015. Процитовано 17 травня 2020.
  223. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 241.
  224. ↑ Petros Lymberakis, Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Pierre-André Crochet, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Yehudah Werner, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Sherif Baha El Din. Ophisops elegans (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 17 серпень 2016. Процитовано 17 травня 2020.
  225. ↑ Phoenicolacerta troodica. Lacerta. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
  226. ↑ Petros Lymberakis. Phoenicolacerta troodica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 жовтень 2020. Процитовано 17 травня 2020.
  227. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 273.
  228. ↑ Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis bocagei (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 вересень 2020. Процитовано 17 травня 2020.
  229. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 275.
  230. ↑ Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis carbonelli (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 вересень 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  231. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 329.
  232. ↑ Petros Lymberakis. Podarcis cretensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 вересень 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  233. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 324.
  234. ↑ Petros Lymberakis, Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Wolfgang Böhme. Podarcis erhardii (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 31 серпень 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  235. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 304.
  236. ↑ Claudia Corti, Valentin Pérez-Mellado, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Podarcis filfolensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 30 листопад 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  237. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 327.
  238. ↑ Petros Lymberakis. Podarcis gaigeae (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 2 листопад 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  239. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 279.
  240. ↑ Podarcis guadarramae (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  241. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 278.
  242. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis hispanicus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 12 серпень 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  243. ↑ Nikolaos Psonis, Aglaia Antoniou, Oleg Kukushkin, Daniel Jablonski, Boyan Petrov, Jelka Crnobrnja-Isailović, Konstantinos Sotiropoulos, Iulian Gherghel, Petros Lymberakis, Nikos Poulakakis (2017). Hidden Diversity in the Podarcis Tauricus (Sauria, Lacertidae) Species Subgroup in the Light of Multilocus Phylogeny and Species Delimitation. Molecular Phylogenetics and Evolution. 106: 6—17. doi:10.1016/j.ympev.2016.09.007.
  244. ↑ Podarcis ionicus (англ.). EuroLizards. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  245. ↑ Podarcis ionicus. Lacerta. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  246. ↑ Petros Lymberakis. Podarcis levendis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 листопад 2020. Процитовано 21 травня 2020.
  247. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 290.
  248. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis lilfordi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 вересень 2020. Процитовано 21 травня 2020.
  249. ↑ Podarcis liolepis (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
  250. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 313.
  251. ↑ Rastko Ajtic, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Jelka Crnobrnja Isailovic, Roberto Sindaco. Podarcis melisellensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 12 серпень 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  252. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 326.
  253. ↑ Petros Lymberakis. Podarcis milensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 8 серпень 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  254. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 265.
  255. ↑ Матвеев А. С., Кукушкин О. В., Соколов Л. В. (2013). Обыкновенная стенная ящерица, Podarcis muralis (Sauria, Lacertidae), — новый вид в фауне Украины (PDF). Праці українського герпетологічного товариства (рос.). 4: 95—108. Архів (PDF) оригіналу за 3 серпня 2015. [Архівовано 2015-08-03 у Wayback Machine.]
  256. ↑ Wolfgang Böhme, Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Hans Konrad Nettmann, László Krecsák, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt, Petros Lymberakis, Richard Podloucky, Roberto Sindaco, Aziz Avci. Podarcis muralis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 27 вересень 2015. Процитовано 25 травня 2020.
  257. ↑ а б Alien amphibian and reptile species in the UK. Amphibian and Reptile Conservation. с. 20. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  258. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 321.
  259. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis. Podarcis peloponnesiacus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 листопад 2020. Процитовано 28 травня 2020.
  260. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 292.
  261. ↑ Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis pityusensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 22 вересень 2020. Процитовано 28 травня 2020.
  262. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 299.
  263. ↑ Claudia Corti, Valentin Pérez-Mellado, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Podarcis raffoneae (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 25 листопад 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  264. ↑ Podarcis siculus. Lacerta. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  265. ↑ Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Jelka Crnobrnja Isailovic, Aziz Avci. Podarcis siculus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 8 жовтень 2019. Процитовано 30 травня 2020.
  266. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 318.
  267. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, László Krecsák, Bogoljub Sterijovski, Lymberakis, Jelka Crnobrnja Isailovic, Podloucky, Dan Cogalniceanu, Aziz Avci. Podarcis tauricus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 30 травня 2020.
  268. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 296.
  269. ↑ Marc Cheylan, Claudia Corti, Roberto Sindaco & Antonio Romano. Podarcis tiliguerta (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 вересень 2020. Процитовано 1 червня 2020.
  270. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 281.
  271. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Podarcis vaucheri (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 11 серпень 2020. Процитовано 1 червня 2020.
  272. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 280.
  273. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 300.
  274. ↑ Claudia Corti, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Podarcis waglerianus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 жовтень 2020. Процитовано 2 червня 2020.
  275. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 238—239.
  276. ↑ Mateo, J.A., Cheylan, M., Nouira, M.S., Joger, U., Sá-Sousa, P., Pérez Mellado, V., Martinez Solano, I. & Sindaco, R. Psammodromus algirus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 15 травень 2019. Процитовано 2 червня 2020.
  277. ↑ а б в Speybroeck et al, 2016, с. 240.
  278. ↑ Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Psammodromus hispanicus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 28 січень 2021. Процитовано 2 червня 2020.
  279. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 289.
  280. ↑ Philippe Geniez, Tahar Slimani, El Hassan El Mouden, Iñigo Martínez-Solano. Scelarcis perspicillata (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 5 червень 2020. Процитовано 5 червня 2020.
  281. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 15.
  282. ↑ а б в г Reptiles. Madeira Islands. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020. [Архівовано 2018-10-24 у Wayback Machine.]
  283. ↑ Paulo Sá-Sousa, Roberto Sindaco. Teira dugesii (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 12 серпень 2021. Процитовано 5 червня 2020.
  284. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 250.
  285. ↑ Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Claudia Corti, Iñigo Martínez-Solano. Timon lepidus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 1 червень 2020. Процитовано 5 червня 2020.
  286. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 269.
  287. ↑ Zootoca vivipara. Greek Herpetofauna. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  288. ↑ Katarina Ljubisavljević, Ljiljana Tomović, Aleksandar Urošević, Slađana Gvozdenović, Vuk Iković, Vernes Zagora, Nenad Labus (2018). Species diversity and distribution of lizards in Montenegro. Acta Herpetologica. 13 (1): 3—11. doi:10.13128/Acta_Herpetol-21327. Архів оригіналу за 6 червень 2020. Процитовано 6 червень 2020.
  289. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Hans Konrad Nettmann, Jelka Crnobrnja Isailovic, Ulrich Joger, Marc Cheylan, Valentin Pérez-Mellado, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Alexander Westerström, Benedikt Schmidt. Zootoca vivipara (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 2 жовтень 2015. Процитовано 6 червня 2020.
  290. ↑ Werner Mayer, Wolfang Böhme, Franz Tiedemann & Wolfang Bischoff (2000). On oviparous populations of Zootoca vivipara (JACQUIN, 1787) in south-eastern Central Europe and their phylogenetic relationship to neighbouring viviparous and South-west European oviparous populations (PDF). Herpetozoa. 13 (1/2): 59—69. Архів (PDF) оригіналу за 6 червень 2020. Процитовано 6 червень 2020.
  291. ↑ Ana Rodriguez-Prieto, Giovanni Giovine, Lorenzo Laddaga, Samuele Ghielmi & Luca Cornetti (2017). Very similar, but not identical: morphological taxonomic identification to improve the resolution of fine-scale distribution of Zootoca(vivipara) carniolica. Amphibia-Reptilia. 38 (4): 533—539. doi:10.1163/15685381-00003120. Архів оригіналу за 6 червень 2020. Процитовано 6 червень 2020.
  292. ↑ Zootoca carniolica. Lacerta. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  293. ↑ Felix Pokrant, Carolin Kindler, Martin Ivanov, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Wolfgang Böhme, Uwe Fritz (2016). Integrative taxonomy provides evidence for the species status of the Ibero-Maghrebian grass snake Natrix astreptophora. Biological Journal of the Linnean Society. 118 (4): 873—888. doi:10.1111/bij.12782. Архів оригіналу за 13 жовтень 2019. Процитовано 6 червень 2020.
  294. ↑ а б в Speybroeck et al, 2016, с. 394.
  295. ↑ а б в Carolin Kindler, Maxime Chèvre, Sylvain Ursenbacher, Wolfgang Böhme, Axel Hille, Daniel Jablonski, Melita Vamberger, Uwe Fritz (2017). Hybridization patterns in two contact zones of grass snakes reveal a new Central European snake species (PDF). Scientific Reports. 7 (1). doi:10.1038/s41598-017-07847-9. Архів (PDF) оригіналу за 1 вересень 2020. Процитовано 6 червень 2020.
  296. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 397.
  297. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Natrix maura (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 7 червень 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  298. ↑ European Reptile & Amphibian Specialist Group. Natrix natrix (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 16 червень 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  299. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 399.
  300. ↑ Petr Vlček, Bartłomiej Najbar & Daniel Jablonski (2010). First records of the Dice Snake (Natrix tessellata) from the North-Eastern part of the Czech Republic and Poland (PDF). Herpetology Notes. 3: 23—26. Архів (PDF) оригіналу за 25 жовтень 2020. Процитовано 7 червень 2020.
  301. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din, Hans Konrad Nettmann, Cornelius C. De Haan, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer. Natrix tessellata (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 22 грудень 2015. Процитовано 7 червня 2020.
  302. ↑ Perenquén majorero - Tarentola angustimentalis Steindachner, 1891 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  303. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola angustimentalis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 вересень 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  304. ↑ Perenquén de Boettger - Tarentola boettgeri Steindachner, 1891 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  305. ↑ Paulo Sá-Sousa, Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola boettgeri (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 вересень 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  306. ↑ Perenquén de Delalande - Tarentola delalandii (Duméril y Bibron, 1836) (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  307. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola delalandii (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 27 листопад 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  308. ↑ Perenquén gomero - Tarentola gomerensis Joger y Bischoff, 1983 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  309. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola gomerensis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 жовтень 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  310. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 224.
  311. ↑ Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola mauritanica (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 11 липень 2019. Процитовано 8 червня 2020.
  312. ↑ а б Speybroeck et al., 2016, с. 400.
  313. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Milan Vogrin, Sherif Baha El Din. Malpolon insignitus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 2 квітень 2016. Процитовано 10 червня 2020.
  314. ↑ Iñigo Martínez-Solano, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Juan M. Pleguezuelos, Marc Cheylan. Malpolon monspessulanus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 12 серпень 2019. Процитовано 10 червня 2020.
  315. ↑ Ablepharus budaki GÖCMEN, KUMLUTAS & TOSUNOGLU, 1996 (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  316. ↑ Petros Lymberakis, Pierre-André Crochet, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Ablepharus budaki (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 10 червень 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  317. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 339.
  318. ↑ Böhme, W., Lymberakis, P., Ajtic, R., Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Crochet, P.-A., Haxhiu, I,, Sterijovski, B., Krecsák, L., Kaska, Y., Kumlutaş, Y., Avci, A. & Jelić, D. Ablepharus kitaibelii (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 22 грудень 2015. Процитовано 11 червня 2020.
  319. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 336.
  320. ↑ Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Iñigo Martínez-Solano. Chalcides bedriagai (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 29 жовтень 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  321. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 337.
  322. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Chalcides chalcides (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 13 червень 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  323. ↑ Lisa de Salvador - Chalcides coeruleopunctatus Salvador, 1975 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  324. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 334.
  325. ↑ Petros Lymberakis, Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Tahar Slimani, Jose Antonio Mateo Miras, Ulrich Joger, El Hassan El Mouden, Philippe Geniez, Sherif Baha El Din, C. Varol Tok, Roberto Sindaco. Chalcides ocellatus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 13 червень 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  326. ↑ Lisa grancanaria - Chalcides sexlineatus Steindachner, 1891 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  327. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Chalcides sexlineatus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 13 червень 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  328. ↑ Lisneja - Chalcides simonyi Steindachner, 1891 (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  329. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Chalcides simonyi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 22 вересень 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  330. ↑ Pleguezuelos, J., Sá-Sousa, P., Pérez Mellado, V., Márquez, R., Cheylan, M., Martinez Solano, I., Sindaco, R. & Romano, A. Chalcides striatus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 21 червень 2019. Процитовано 13 червня 2020.
  331. ↑ Lisa dorada - Chalcides viridanus (Gravenhorst, 1851) (ісп.). Enciclopedia virtual de los vertebrados españoles. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  332. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Chalcides viridanus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 26 грудень 2019. Процитовано 13 червня 2020.
  333. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 73.
  334. ↑ Petros Lymberakis, Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Philippe Geniez, Jose Antonio Mateo Miras, Wolfgang Böhme, Souad Hraoui-Bloquet, Sherif Baha El Din, C. Varol Tok. Eumeces schneideri (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 13 червень 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  335. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 341.
  336. ↑ Lymberakis, P., Tok, V., Ugurtas, I.H., Sevinç, M., Nilson, G., Akarsu, F. & Kaya, U. Heremites auratus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 14 червень 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  337. ↑ Böhme, W., Mateo, J.A., Joger, U., Slimani, T., El Mouden, E.H., Geniez, P., Hraoui-Bloquet, S., Nouira, M.S., Baha El Din, S., Lymberakis, P., Kaska, Y., Kumlutaş, Y., Kaya, U., Avci, A., Üzüm, N., Yeniyurt, C. & Akarsu, F. Heremites vittatus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 14 червень 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  338. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 340.
  339. ↑ Panagiotis Kornilios, Yusuf Kumlutas, Petros Lymberakis, Cetin Ilgaz (2018). Cryptic diversity and molecular systematics of the Aegean Ophiomorus skinks (Reptilia: Squamata), with the description of a new species. Journal of Zoologic Systematics and Evolutionary research. 56 (3): 364—381. doi:10.1111/jzs.12205.
  340. ↑ Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Uğur Kaya, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Ophiomorus punctatissimus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 14 червень 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  341. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 230.
  342. ↑ Claudia Corti, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Euleptes europaea (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 23 серпень 2019. Процитовано 14 червня 2020.
  343. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 354.
  344. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 119.
  345. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Ahmad Mohammed Mousa Disi, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner, Idriz Haxhiu, Sherif Baha El Din, Bogoljub Sterijovski, Wolfgang Böhme, Dušan Jelić. Xerotyphlops vermicularis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 6 травень 2016. Процитовано 14 червня 2020.
  346. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 232—233.
  347. ↑ Aram Agasyan, Boris Tuniyev, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nikolai Orlov, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Yehudah Werner. Macrovipera lebetina (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 14 червень 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  348. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 422.
  349. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Claes Andrén. Macrovipera schweizeri (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 1 грудень 2020. Процитовано 14 червня 2020.
  350. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 423.
  351. ↑ Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutas, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu. Montivipera xanthina (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 27 квітень 2017. Процитовано 15 червня 2020.
  352. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 416.
  353. ↑ Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, U?ur Kaya, Roberto Sindaco, Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Rastko Ajtic, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Ljiljana Tomovic, Pierre-André Crochet, Idriz Haxhiu, Ulrich Joger, Bogoljub Sterijovski, Göran Nilson, Dušan Jelić. Vipera ammodytes (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 8 грудень 2015. Процитовано 15 червня 2020.
  354. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 414.
  355. ↑ Claudia Corti, Juan M. Pleguezuelos, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Ulrich Joger, Hans Konrad Nettmann, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Vipera aspis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 17 жовтень 2015. Процитовано 15 червня 2020.
  356. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 406.
  357. ↑ Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Ljiljana Tomović, Bogoljub Sterijovski, Ulrich Joger, A. Westerström, Bartosz Borczyk, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Dušan Jelić. Vipera berus (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 31 липень 2015. Процитовано 16 червня 2020.
  358. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 202—203.
  359. ↑ Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Vipera dinniki (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 жовтень 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  360. ↑ а б в Speybroeck et al, 2016, с. 411.
  361. ↑ Mizsei, E., Szabolcs, M., Dimaki, M., Roussos, S.A. & Ioannidis, Y. Vipera graeca (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 16 червень 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  362. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 211.
  363. ↑ Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Vipera kaznakovi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 24 листопад 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  364. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 419.
  365. ↑ Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. Vipera latastei (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 16 червень 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  366. ↑ Göran Nilson, Claes Andrén, Boris Tuniyev. Vipera renardi (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 19 червень 2015. Процитовано 16 червня 2020.
  367. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 409.
  368. ↑ Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Iñigo Martínez-Solano. Vipera seoanei (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 10 липень 2019. Процитовано 16 червня 2020.
  369. ↑ Ulrich Joger, Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Bogoljub Sterijovski, Alexander Westerström, László Krecsák, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Roberto Sindaco. Vipera ursinii (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 27 січень 2016. Процитовано 16 червня 2020.
  370. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 213—214.
  371. ↑ М. В. Пестов, М. В. Клетной (2012). Обнаружение логгерхеда (Caretta caretta) у российских берегов Чёрного моря (PDF). Современная герпетология. 12 (3/4): 158—159. Архів (PDF) оригіналу за 16 червень 2020. Процитовано 16 червень 2020.
  372. ↑ Casale, P. & Tucker, A.D. Caretta caretta (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 2 серпень 2015. Процитовано 16 червня 2020.
  373. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 215.
  374. ↑ Seminoff, J.A. (Southwest Fisheries Science Center, U.S.). Chelonia mydas (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 2 серпень 2015. Процитовано 16 червня 2020.
  375. ↑ а б Speybroeck et al, 2016, с. 212.
  376. ↑ Mortimer, J.A & Donnelly, M. (IUCN SSC Marine Turtle Specialist Group). Eretmochelys imbricata (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 9 серпень 2019. Процитовано 17 червня 2020.
  377. ↑ Wibbels, T. & Bevan, E. Lepidochelys kempii (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 28 травень 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  378. ↑ Ohiana Revuelta, Carlos Carreras, Francesc Domènech, P. Gozalbes, J. Tomás (2015). First report of an olive ridley (Lepidochelys olivacea) in the Mediterranean Sea. Mediterranean Marine Science. 16 (2): 346—351. doi:10.12681/mms.1131. Архів оригіналу за 17 червень 2020. Процитовано 17 червень 2020.
  379. ↑ Lepidochelys olivacea (Eschscholtz, 1829) (фр.). INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 16 березня 2018.
  380. ↑ Abreu-Grobois, A & Plotkin, P. (IUCN SSC Marine Turtle Specialist Group). Lepidochelys olivacea (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 5 червень 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  381. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 216.
  382. ↑ Wallace, B.P., Tiwari, M. & Girondot, M. Dermochelys coriacea (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 3 липень 2019. Процитовано 18 червня 2020.
  383. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 206—207.
  384. ↑ van Dijk, P.P. & Sindaco, R. Emys orbicularis (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 25 листопад 2015. Процитовано 18 червня 2020.
  385. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 209.
  386. ↑ Luca Luiselli (Institute for Development Ecology Conservation and Cooperation (IDECC)) (30 січня 2023). IUCN Red List of Threatened Species: Trachemys scripta. IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 9 квітня 2025.
  387. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 21.
  388. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 211.
  389. ↑ van Dijk, P.P., Mateo Miras, J.A., Cheylan, M., Joger, U., Sá-Sousa, P. & Pérez-Mellado, V. Mauremys leprosa (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 7 жовтень 2019. Процитовано 18 червня 2020.
  390. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 210.
  391. ↑ van Dijk, P.P., Lymberakis, P., Ahmed Mohammed Mousa Disi, Ajtic, R., Tok, V., Ugurtas, I., Sevinç, M. & Haxhiu, I. Mauremys rivulata (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 2 серпень 2015. Процитовано 18 червня 2020.
  392. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 202.
  393. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 22.
  394. ↑ van Dijk, P.P., Corti, C., Mellado, V.P. & Cheylan, M. Testudo graeca (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 17 липень 2017. Процитовано 18 червня 2020.
  395. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 199.
  396. ↑ van Dijk, P.P., Corti, C., Mellado, V.P. & Cheylan, M. Testudo hermanni (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 12 липень 2019. Процитовано 20 червня 2020.
  397. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 204.
  398. ↑ van Dijk, P.P., Lymberakis, P. & Böhme, W. Testudo marginata (англ.). МСОП. Архів оригіналу за 3 червень 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  399. ↑ European Reptile & Amphibian Specialist Group (1996). Trionyx triunguis. МСОП. Архів оригіналу за 21 червень 2020. Процитовано 20 червня 2020.
  400. ↑ Trionyx triunguis (Forskål, 1775). Herpetofauna of Greece. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  401. ↑ Peter Paul van Dijk, Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç, Yehudah Werner, Souad Hraoui-Bloquet, Riyad Sadek, Sherif Baha El Din. Trionyx triunguis. МСОП. Архів оригіналу за 21 червень 2020. Процитовано 20 червня 2020.
  402. ↑ Frost, D.R. & Hammerson, G.A. Anolis carolinensis. МСОП. Архів оригіналу за 21 вересень 2020. Процитовано 21 червня 2020.
  403. ↑ Anolis carolinensis VOIGT, 1832. Reptile DataBase. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 21 червня 2020.
  404. ↑ James T. Stroud, Mark Outerbridge, and Sean T. Giery (2016). First Specimen of an American Green Anole (Anolis carolinensis) on the Oceanic Island of Bermuda, with a Review of the Species’ Current Global Distribution. IRCF Reptiles & Amphibians. 23 (3): 188—190.
  405. ↑ José Jesus, Ana Isabel Freitas, António Brehm & David James Harris (2002). An introduced population of Hemidactylus mabouia (MOREAU DE JONNÉS, 1818) on Madeira Island (PDF). Herpetozoa. 15 (3/4): 179—180. Архів (PDF) оригіналу за 26 червень 2020. Процитовано 25 червень 2020.
  406. ↑ Parvilacerta parva (BOULENGER, 1887). Lacerta. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  407. ↑ Varol Tok, Ishmail Ugurtas, Murat Sevinç, Wolfgang Böhme, Pierre-André Crochet, Ferdi Akarsu. Parvilacerta parva. МСОП. Архів оригіналу за 27 жовтень 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  408. ↑ Tuniyev, B., Ananjeva, N.B., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Natrix megalocephala. МСОП. Архів оригіналу за 1 листопад 2020. Процитовано 21 червня 2020.
  409. ↑ Kindler, C., Böhme, W., Corti, C., Gvoždík, V., Jablonski, D., Jandzik, D., Metallinou, M., Široký, P., Fritz, U. (2013). Mitochondrial phylogeography, contact zones and taxonomy of grass snakes (Natrix natrix, N. megalocephala). Zoologica Scripta. 42 (5): 458—472. doi:10.1111/zsc.12018.
  410. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 192—193.
  411. ↑ Boris Tuniyev, Natalia Ananjeva, Aram Agasyan, Nikolai Orlov, Sako Tuniyev, Steven Anderson, Göran Nilson. Gloydius halys. МСОП. Архів оригіналу за 21 червень 2020. Процитовано 20 червня 2020.
  412. ↑ а б Гадюка Нікольського, гадюка лісостепова Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986. Червона книга України. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 1 серпня 2015.
  413. ↑ а б Inês Freitas , Sylvain Ursenbacher , Konrad Mebert , Oleksandr Zinenko , Silke Schweiger , Wolfgang Wüster , José C. Brito, Jelka Crnobrnja-Isailović, Bálint Halpern, Soumia Fahd, Xavier Santos, Juan M. Pleguezuelos, Ulrich Joger, Nikolay Orlov, Edvárd Mizsei, Olivier Lourdais, Marco A.L. Zuffi, Alexandru Strugariu, Ştefan Remus Zamfirescu, Íñigo Martínez-Solano, Guillermo Velo-Antón Antigoni Kaliontzopoulou, Fernando Martínez-Freiría (2020). Evaluating taxonomic inflation: towards evidence-based species delimitation in Eurasian vipers (Serpentes: Viperinae). Amphibia-Reptilia. Advanced Articles: 1—27. doi:10.1163/15685381-bja10007. Архів оригіналу за 30 квітень 2020. Процитовано 22 червень 2020.
  414. ↑ Oleksandr Zinenko, Vladimir Turcanu, Alexandru Strugariu (2010). Distribution and morphological variation of Vipera berus nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986 in Western Ukraine,The Republic of Moldova and Romania. Amphibia-Reptilia. 31: 51—67. Архів оригіналу за 31 липень 2017. Процитовано 22 червень 2020.
  415. ↑ Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Vipera lotievi. МСОП. Архів оригіналу за 27 жовтень 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  416. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 217.
  417. ↑ Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. magnifica. МСОП. Архів оригіналу за 27 січень 2021. Процитовано 22 червня 2020.
  418. ↑ Ananjeva et al, 2006, с. 218.
  419. ↑ Tuniyev, B., Nilson, G., Agasyan, A., Orlov, N.L. & Tuniyev, S. Vipera orlovi. МСОП. Архів оригіналу за 19 вересень 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  420. ↑ Turtle Taxonomy Working Group: Anders G.J. Rhodin, John B. Iverson, Roger Bour, Uwe Fritz, Arthur Georges, H. Bradley Shaffer, and Peter Paul van Dijk (2017). TURTLES OF THE WORLD Annotated Checklist and Atlas of Taxonomy, Synonymy, Distribution, and Conservation Status (PDF). Chelonian Research Foundation and Turtle Conservancy. с. 49. Архів (PDF) оригіналу за 25 лютий 2021. Процитовано 20 червень 2020.
  421. ↑ Samuel Pinya, Miguel A. Carretero (2011). The Balearic herpetofauna: a species update and a review on the evidence. Acta Herpetologica. 6 (1): 59—80.
  422. ↑ Van Dijk, P.P. Chrysemys picta. МСОП. Архів оригіналу за 20 січень 2021. Процитовано 20 червня 2020.
  423. ↑ Speybroeck et al, 2016, с. 207.
  424. ↑ van Dijk, P.P. Emys trinacris. МСОП. Архів оригіналу за 31 жовтень 2020. Процитовано 21 червня 2020.
  425. ↑ Turtle Taxonomy Working Group: Anders G.J. Rhodin, John B. Iverson, Roger Bour, Uwe Fritz, Arthur Georges, H. Bradley Shaffer, and Peter Paul van Dijk (2017). TURTLES OF THE WORLD Annotated Checklist and Atlas of Taxonomy, Synonymy, Distribution, and Conservation Status (PDF). Chelonian Research Foundation and Turtle Conservancy. с. 177. Архів (PDF) оригіналу за 25 лютий 2021. Процитовано 20 червень 2020.
  426. ↑ Asian Turtle Trade Working Group. Pelodiscus sinensis. МСОП. Архів оригіналу за 25 вересень 2020. Процитовано 21 червня 2020.
  427. ↑ Adnan Zimić, Mirza Cengic, Ana Ćurić, Emina Šunje, B Jusić, Suvad Lelo, Dušan Jelić. (2018). The checklist of reptile fauna (Chordata: Vertebrata: Reptilia) in Bosnia and Herzegovina. Стендова доповідь представлена на 2nd Balkan Herpetological Symposium. Посилання: https://www.researchgate.net/publication/327821930_The_checklist_of_reptile_fauna_Chordata_Vertebrata_Reptilia_in_Bosnia_and_Herzegovina [Архівовано 12 серпень 2021 у Wayback Machine.]

Джерела

  • Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Christophe Dufresnes, Uwe Fritz, Daniel Jablonski, Petros Lymberakis, Iñigo Martínez-Solano, Edoardo Razzetti, Melita Vamberger, Miguel Vences, Judit Vörös, Pierre-André Crochet (2020). Species list of the European herpetofauna – 2020 update by the Taxonomic Committee of the Societas Europaea Herpetologica. Amphibia-Reptilia (англ.): 1—51. doi:10.1163/15685381-bja10010. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 7 травня 2020.
  • Neftali Sillero, João Campos, Anna Bonardi, Claudia Corti, Raymond Creemers, Pierre-Andre Crochet, Jelka Crnobrnja Isailović, Mathieu Denoël, Gentile Francesco Ficetola, João Gonçalves, Sergei Kuzmin, Petros Lymberakis, Philip de Pous, Ariel Rodríguez, Roberto Sindaco, Jeroen Speybroeck, Bert Toxopeus, David R. Vieites, Miguel Vences (2014). Updated distribution and biogeography of amphibians and reptiles of Europe. Amphibia-Reptilia (англ.). 35 (1): 1—31. doi:10.1163/15685381-00002935. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
  • Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok, Jan Van Der Voort. Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe. — Bloomsbury Natural History, 2016. — 432 с. — (Helm Field Guides) — ISBN Bloomsbury Natural History.
  • Natalia B. Ananjeva, Nikolai L. Orlov, Roman G. Khalikov, Ilya S. Darevsky, Sergei A. Ryabov, Andrei Barabanov. The Reptiles of Northern Eurasia: Taxonomic Diversity, Distribution, Conservation Status. — Pensoft, 2006. — 245 с. — (Faunistica (#40)) — ISBN 978-9546422699.
  • Philippe Geniez. Snakes of Europe, North Africa and the Middle East: A Photographic Guide. — Princeton University Press, 2018. — 384 с. — ISBN 978-0691172392.
  • Van Wallach, Kenneth L. Williams, Jeff Boundy. Snakes of the World: A Catalogue of Living and Extinct Species. — CRC Press, 2014. — 1237 с. — ISBN 978-1482208474.
Index: pl ar de en es fr it arz nl ja pt ceb sv uk vi war zh ru af ast az bg zh-min-nan bn be ca cs cy da et el eo eu fa gl ko hi hr id he ka la lv lt hu mk ms min no nn ce uz kk ro simple sk sl sr sh fi ta tt th tg azb tr ur zh-yue hy my ace als am an hyw ban bjn map-bms ba be-tarask bcl bpy bar bs br cv nv eml hif fo fy ga gd gu hak ha hsb io ig ilo ia ie os is jv kn ht ku ckb ky mrj lb lij li lmo mai mg ml zh-classical mr xmf mzn cdo mn nap new ne frr oc mhr or as pa pnb ps pms nds crh qu sa sah sco sq scn si sd szl su sw tl shn te bug vec vo wa wuu yi yo diq bat-smg zu lad kbd ang smn ab roa-rup frp arc gn av ay bh bi bo bxr cbk-zam co za dag ary se pdc dv dsb myv ext fur gv gag inh ki glk gan guw xal haw rw kbp pam csb kw km kv koi kg gom ks gcr lo lbe ltg lez nia ln jbo lg mt mi tw mwl mdf mnw nqo fj nah na nds-nl nrm nov om pi pag pap pfl pcd krc kaa ksh rm rue sm sat sc trv stq nso sn cu so srn kab roa-tara tet tpi to chr tum tk tyv udm ug vep fiu-vro vls wo xh zea ty ak bm ch ny ee ff got iu ik kl mad cr pih ami pwn pnt dz rmy rn sg st tn ss ti din chy ts kcg ve
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Portal : Agama
Agama
Portal : Bahasa
Bahasa
Portal : Biografi
Biografi
Portal : Budaya
Budaya
Portal : Ekonomi
Ekonomi
Portal : Elektronika
Elektronika
Portal : Film
Film
Portal : Filsafat
Filsafat
Portal : Geografi
Geografi
Portal : Indonesia
Indonesia
Portal : Ilmu
Ilmu
Portal : Lingkungan
Lingkungan
Portal : Masyarakat
Masyarakat
Portal : Matematika
Matematika
Portal : Militer
Militer
Portal : Mitologi
Mitologi
Portal : Musik
Musik
Portal : Olahraga
Olahraga
Portal : Pendidikan
Pendidikan
Portal : Politik
Politik
Portal : Sastra
Sastra
Portal : Sejarah
Sejarah
Portal : Seni
Seni
Portal : Teknologi
Teknologi

Kembali kehalaman sebelumnya