Стародубський повіт (Російська імперія)

Стародубський повіт
Герб повіту
Губернія	Чернігівська губернія
Центр	Стародуб
Створений	1781
Площа	3421
Населення	144 833 осіб (1897)
Густота	42.3 осіб / км²
Попередники	Польща Стародубський повіт

Стародубський повіт (пол. Powiat starodubowski, рос. Стародубский уезд) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та РРФСР. Центр повіту — місто  Стародуб.

Повіт створений в 1781 році в складі Новгород-Сіверського намісництва, в 1797 році перейшов до новоствореної Малоросійської губернії, з 1802 року в Чернігівській губернії. 1919 року повіт передано до Гомельської області РРФСР, а у 1926 — до Брянської області. 1929 року повіт скасовано, а землі поділено на райони.

Знаходився в північно східній частині губернії, межував на півдні з Новгород-Сіверським, заході — Новозибковським, півночі — Суразьким і Мглинським повітами Чернігівської губернії та з Орловською губернією на сході. З півночі на південь мав довжину в 61 версту (65 км), з заходу на схід — 71 версту (76 км). Площа повіту, за Стрельбицьким, становила 2 892 верст², за межуванням — 3006 верст² (3 421 км²). Населених пунктів було 384.

Повіт поділявся на 3 стани і 12 волостей:

та міста:

• Стародуб з передмістями Горбатовка, Гудовка, Коростельовка, Рубцовка.
• заштатне місто Погар з передмістям Кургановка та слободою Веркиєвка.

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 73,8 %, росіян — 21,5 %, євреїв — 4 %, поляків — 0,1 %, циган — 0,03 %, німців — 0,03 %^[2].

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 144 833 чоловік. Згідно з відверто сфальшованими даними 1-го Всеросійського перепису(по Стародубщині в цілому і повіту зокрема) з них 92,91 % — було зараховані до російськомовного населення, 6,79 %  становили євреї^[3]. Про сфальшованість каже перед усім те, що за всіма 10-ма попередніми ревізіями населення українці становили абсолютну більшість населення повіту, зокрема за даними останньої 10-ї ревізії населення 1858 року кількість українців у повіті становила 77,7 тисяч осіб, або 76,6 %, менш спотвореними та все одно вкрай необ'єктивними були дані перепису Всеросійського перепису населення населення 1917 року, коли у повіті було нараховано 40,3 тисяч україномовних громадян, що складало 25,3 %  ^[4]. Співставними з цими, врахуваючи те, що частина українців були російськомовними, виглядають дані перших двох переписів населення СРСР. Так за даними Всесоюзного перепису 1920 року українці Стародубського повіту становили 40 347, що складало 30,1 % , а за подібним переписом 1926 року у було нараховано 57 726 осіб, або 36 %^[5], або 16 %^[6]. Та все одно навіть такі дані видатний український географ та демограф Володимир Кубійович піддавав істотними сумнівам.

• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона(рос.)
• Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Стародубскомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 10 (15 мая 1867 г.), с. 348-353.(рос.) Перелічено всі школи повіту станом на 1866 рік із кількістю учнів у кожній.
• Ґеоґрафія українських і сумежних земель. — 1938, 1943.

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.