Таврійськ (станція)
Таврі́йськ (до 1898 — Василівка, до 1956 — Попове) — вузлова, проміжна залізнична станція 4-го класу Запорізької дирекції Придніпровської залізниці на перетині двох ліній Запоріжжя I — Федорівка та Таврійськ — Каховське Море між станціями Плавні (17 км), Бурчацьк (10 км) та Каховське Море (26 км). Розташована в місті Василівка Василівського району Запорізької області. ІсторіяСтанція відкрита 23 червня 1874 року, під час прокладання головного ходу приватної Лозово-Севастопольської залізниці під первинною назвою Василівка. У 1898 році станція перейменованана в Попове, на честь генерала Попова Василя Степановича, власника земель у колишньому Мелітопольському повіті, що були подаровані імператрицею Катериною II. Василь Попов і став засновником поселення, яке у 1957 році отримало статус міста Василівка. Маєток Попова став найбільшим серед замків Східної України. Історичний вокзал був зруйнований під час Другої світової війни. У 1956 році відбудований сучасний залізничний вокзал. В тому ж році станція знову перейменована і має сучасну назву Таврійськ. Оскільки ця територія входила до складу Таврійської губернії, а сама місцевість іменувалася Таврією. У 1969 році станція електрифікована постійним струмом (=3 кВ) в складі дільниці Запоріжжя — Мелітополь[1]. Поруч зі станцією знаходиться відома Садиба Попова — головна визначна пам'ятка архітектури, яка побудована впродовж 1864—1884 років, палацово-парковий ансамбль, нині — Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова», який можна побачити, проїжджаючи поїздами між станцією та зупинним пунктом Попове. Музей відкрито з 1993 року. «Садиба Попова» також відома як «Замок Попова», який є найбільшим серед замків у Східній України. Серед багатьох архітекторів замку безпосередню участь брав місцевий архітектор Олександр Агеєнко, за проєктом архітектора Стюнкла. Замок побудований в історичних стилях XIX століття з готичними, північноіталійськими та мавританськими рисами. Матеріалом стала цегла, так як генерал Василь Попов був власником трьох цегляних заводів в Василівці. Родина Попових володіла замком до 1917 року[2]. 1 березня 2022 року після обстрілів російськими окупантами, в ході вторгнення в Україну, був зруйнований залізничний міст через річку Карачокрак, на північній околиці міста у Василівка. В результаті руйнування залізничного мосту сполучення поїздами з півднем Запорізької області було припинено[3]. Підрив залізничного мосту ускладнив поставки вугілля та роботу Запорізької теплової електростанції[4]. 15 квітня 2022 року в результаті обстрілів російськими окупантами міста Василівки пошкоджена інфраструктура станції Таврійськ[5]. Пасажирське сполученняЗ початку повномасштабного російського вторгнення в Україну (з 2022) рух поїздів Мелітопольського напрямку тимчасово припинений.
На станції Таврійськ зупинявся до 25 жовтня 2020 року єдиний нічний пасажирський поїзд «Таврія» № 317/318 сполученням Запоріжжя — Одеса, що курсував через день[6]. На станції зупинялися всі приміські електропоїзди, що прямували до станцій Запоріжжя I, Запоріжжя II, Вільнянськ, Пришиб, Федорівка, Мелітополь, Новоолексіївка, Генічеськ, Сиваш[7]. З 19 серпня 2021 року відновлено рух приміського поїзду сполученням Запоріжжя — Енергодар, який через карантинні обмеження спричиненими захворюваності на COVID-19 був скасований з 18 березня 2020 року[8]. Галерея
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Таврійськ (станція)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
