Апостолове (станція)
Апо́столове — вузлова залізнична станція Криворізької дирекції Придніпровської залізниці на перетині двох магістральних залізничних ліній (Мерефа — Херсон (завдожки 366 км): Апостолове — Нижньодніпровськ-Вузол, Апостолове — Снігурівка / Херсон та магістралі Кривий Ріг — Волноваха, з відгалуженням Апостолове — Зелене Поле), що сполучають Кривий Ріг з Дніпром, Запоріжжям, Херсоном та Миколаєвом. Розташована в однойменному місті Криворізького району Дніпропетровської області. На вокзалі станції є зал чекання, каси продажу квитків приміського та далекого сполучення, камери схову, багажне відділення[1]. ІсторіяЗа легендою станція Апостолове отримала свою назву за бажанням Михайла Муравйова-Апостола, з роду Муравйових-Апостолів — Муравйови-Апостоли, на честь його пращура, українського військового та політичного діяча Данили Апостола, Гетьмана Війська Запорозького Данило Апостол. Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного збіжжя, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття розпочалося будівництво залізниці Довгинцеве (нині — один з районів міста Кривий Ріг) — Олександрівськ (нині — Запоріжжя). У 1904 році поблизу села Покровське споруджено залізничну станцію та вокзал. Навколо станції утворилося робітниче селище, населення якого з початком руху поїздів швидко зростало за рахунок робітників-залізничників та обслуговуючого персоналу. З'явилися будинки службовців станції, купців та торговців, які перепродували сільськогосподарські продукти.
На початку існування станція була вузловою та мала сполучення у трьох напрямках: Апостолове — Нікополь — Олександрівськ (Запоріжжя), Апостолове — Довгинцеве (Кривий Ріг), Апостолове — Ніколо-Козельск — Інгулець (Кривий Ріг), через сучасне селище Широке. У 1920—1921 роках лінію Апостолове — Інгулець було демонтовано внаслідок бойових дій (надалі так і не відновлено) між окупаційною 1-шою кінною армією радянської Росії та військами Нестора Махно під Апостоловим та Кривим Рогом. У 1920 році завершено будівництво лінії Апостолове — Херсон, з відгалуженням на Миколаїв, як складової частини магістралі Мерефа — Херсон. З вересня по грудень 1920 року в будівлі вокзалу станції були розташовані та діяли штаби Першої кінної армії радянської Росії (командувач Семен Будьонний) та Південного фронту (Климент Ворошилов), як складові окупації Української Народної Республіки (УНР). Південний фронт з окупаційної радянською Росією території УНР вів дії проти білогвардійських військ генерала Петра Врангеля. Восени 1920 року Перша кінна армія у взаємодії з іншими військами Південного фронту провела успішний наступ на Каховському плацдармі у напрямку Асканія-Нова — Громовка. В ході операції у Північній Таврії угрупуванню військ генерала Врангеля було завдано суттєвої поразки. Лише частина цього угрупування прорвалася до Криму. Взимку 1920–1921 років Перша кінна армія вела бої з військами Нестора Махна під Апостоловим, Кривим Рогом, Снігурівкою та Нікополем. Семен Будьонний та член РВС Климент Ворошилов у будівлі вокзалу станції Апостолове особисто контролювали хід бойових дій супротив Врангеля та Революційної повстанської армії України під командуванням Нестора Махно. У 1932 році, з часу повного завершення будівництва магістральної лінії Мерефа — Херсон, частини дільниці Нижньодніпровськ-Вузол — Апостолове станція стає вузловою у чотирьох напрямках: Апостолове — Кривий Ріг, Апостолове — Запоріжжя, Апостолове — Дніпропетровськ, Апостолове — Херсон / Миколаїв. У 1932 році розпочалися роботи з електрифікації лінії Запоріжжя — Нікополь — Кривий Ріг. До листопада 1934 року було завершено спорудження лінії електропередачі напругою 35 кВ, на тягові підстанції Запоріжжя-Ліве та Канцерівка подали напругу. 10 березня 1935 року дільницею Запоріжжя — Нікополь почали курсувати поїзди на електричній тязі. Їх повели електровози радянського виробництва ВЛ19. Згодом зовнішнє енергопостачання 35 кВ отримали підстанції Підстепне, Апостолове та Довгинцеве. 25 жовтня 1935 року завершено електрифікацію з відкриттям руху поїздів під електротягою всією лінією від Запоріжжя до Довгинцевого — найбільшої на той час електрифікованої магістралі СРСР[2]. У 1939 році після того, як гітлерівська нацистська Німеччина та сталінський Радянський Союз розпочали Другу світову війну, станція Апостолове стала відігравати важливу роль у логістиці військових перевезень радянських окупаційних військ, для постачання у західному напрямку, до окупованої Польщі, військ з південних та східних регіонів СРСР. Під час німецько-радянської війни Апостолове було окуповано німецько-фашистськими загарбниками з 1942 року по лютий 1944 року. Станція Апостолове, під час звільнення в ході Нікопольсько-Криворізької операції (1944), зазнала значних руйнувань. По завершенню Другої світової війни починається відновлення залізничного господарства УРСР. Відновлюється зруйнована контактна мережа станції Апостолове. Розбудовується локомотивне депо станції Апостолове (ТЧ-11) з базою запасу локомотивів (паровозів). Покращується та вдосконалюється колійний розвиток станції: споруджуються вантажний двір та сортувальні гірки, додаткові прийомо-відправні колії, під'їзні колії до промислових підприємств міста, складських баз, нафтобази, елеватору. Запроваджуються сучасні системи централізації та зв'язку. Організовується база обслуговування рефрижераторних вагонів. Вузлова станція Апостолове отримує статус — позакласної. У 1955 році збудовано надземний пішохідний перехід через прийомно-відправний парк станції. До 1965 року, від початку будівництва Криворізької ТЕС, було споруджено п'ятий напрямок Апостолове — Зелене Поле. За допомогою якого виконувалось забезпечення будівництва самої електростанції та селища при ній (нині — місто Зеленодольськ), згодом обслуговування та забезпечення Криворізької ТЕС, організація приміського сполучення Апостолове — Зеленодольськ у 1992—1997 роках. У непарній горловині станції зведений автомобільний шляхопровід, який забезпечує безперебійний рух автотранспорту через залізничні колії. Внаслідок цього демонтовані два старих залізничних переїзди. Історія пасажирського сполученняЗ доступних історичних джерел встановлено, що у 1916–1917 роках через станцію Апостолове курсували поїзди:
Примітки: Пс. — пасажирський, Пч. — поштовий, Тв. — товарний. Після окупації Української Народної Республіки більшовиками радянської Росії та створення більшовицькими московітськими окупантами маріонеточної Української РСР: У 1922–1923 роках: У 1925–1926 роках:
Примітки: Пч. — поштовий, Пт. — поштово-товарний. У 1929–1930 роках:
У 1932—1935 роках:
У 1936—1938 роках:
У 1940—1941 роках:
У 1945—1946 роках:
У 1946—1947 роках:
У 1964—1971 роках:
З початку 1970-х років значно зросла вантажонапруженість станції та її пасажирський оборот, збільшена кількість приміських поїздів: електропоїзди серії СР3 призначалися за маршрутами Кривий Ріг — Нікополь, Кривий Ріг — Апостолове (з середини 1980-х років замінені на електропоїзди ЕР1); дизель-поїзди серії Д1 за маршрутами Херсон — Апостолове / Кривий Ріг; приміські поїзди локомотивної (тепловозної) тяги за маршрутами Кривий Ріг — Апостолове — Лошкарівка та Апостолове — Лошкарівка. У 1979–1984 роках:
У радянські часи через станцію Апостолове здійснювався рух пасажирських та швидких поїздів далекого сполучення: Миколаїв — Москва, Миколаїв — Ленінград, Кривий Ріг — Москва, Херсон — Москва, Мінськ — Сімферополь, Кривий Ріг — Сімферополь (з вагонами безпересадкового сполучення Кривий Ріг — Феодосія та Кривий Ріг — Керч), Львів — Сімферополь, Ясинувата — Одеса, Дніпропетровськ — Одеса (з вагонами безпересадкового сполучення Кривий Ріг — Одеса), Одеса — Кисловодськ, Миколаїв — Кривий Ріг, Запоріжжя — Львів, Запоріжжя — Київ, Київ — Сімферополь, Кривий Ріг — Генічеськ, Кривий Ріг — Євпаторія тощо. Після відновлення Незалежності України у 1991 році, упродовж 1992—1996 років на станції Апостолове зберігався переважно радянський розклад руху приміських пасажирських та швидких поїздів, який поступово змінювався. У міжнародному сполучені продовжували курсували швидкі поїзди Миколаїв — Москва, Кривий Ріг — Москва, Мінськ — Сімферополь та вагон безпересадкового сполучення Миколаїв — Санкт-Петербург (до місцевого пасажирського поїзду Миколаїв — Кривий Ріг, та пасажирського поїзду далекого сполучення Дніпропетровськ — Санкт-Петербург). Пасажирське сполученняПісля повномасштабного російського вторгнення в Україну (з 2022) через станцію Апостолове курсують лише поїзди приміського сполучення. Поїздам далекого сполучення змінено маршрут руху без заходу на станцію Апостолове[12].
ПідприємстваНа станції розташовані підрозділи Придніпровської залізниці:
Галерея
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
