Апостолове (станція)
   Апо́столове — вузлова залізнична станція Криворізької дирекції Придніпровської залізниці на перетині двох магістральних залізничних ліній (Мерефа — Херсон (366 км): Апостолове — Нижньодніпровськ-Вузол, Апостолове — 373 км — далі на Снігурівку, Херсон та магістралі Кривий Ріг — Волноваха (39 км), ділянки: Кривий Ріг-Головний — Апостолове, Апостолове — Запоріжжя II, з відгалуженням Апостолове — Зелене Поле), що сполучають Кривий Ріг з Дніпром, Запоріжжям, Херсоном та Миколаєвом. Розташована в однойменному місті Криворізького району Дніпропетровської області. На вокзалі станції є зал чекання, каси продажу квитків приміського та далекого сполучення, камери схову, багажне відділення[1]. ІсторіяЗа легендою станція Апостолове отримала свою назву за бажанням Михайла Муравйова-Апостола, з роду Муравйових-Апостолів — Муравйови-Апостоли, на честь його пращура, українського військового та політичного діяча Данили Апостола, Гетьмана Війська Запорозького Данило Апостол. Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного збіжжя, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття розпочалося будівництво залізниці Довгинцеве (нині — один з районів міста Кривий Ріг) — Олександрівськ (нині — Запоріжжя). У 1904 році поблизу села Покровське споруджено залізничну станцію та вокзал. Навколо станції утворилося робітниче селище, населення якого з початком руху поїздів швидко зростало за рахунок робітників-залізничників та обслуговуючого персоналу. З'явилися будинки службовців станції, купців та торговців, які перепродували сільськогосподарські продукти. На початку свого існування станція була вузловою, та мала сполучення в трьох напрямках: Апостолове — Нікополь — Олександрівськ (Запоріжжя), Апостолове — Довгинцеве (Кривий Ріг), Апостолове — Ніколо-Козельск — Інгулець (Кривий Ріг), через сучасне смт Широке. У 1920 - 1921 роках лінію Апостолове — Інгулець було демонтовано внаслідок бойових дій (надалі так і не відновлено) між окупаційною 1-шою кінною армією Радянської Росії та військами Махно під Апостолове та під Кривим Рогом. У 1920 році закінчується будівництво ділянки Апостолове — Херсон, з відгалуженням на Миколаїв, як складової частини магістралі Мерефа — Херсон. З вересня 1920 року по грудень 1920 року в будівлі вокзалу станції були розташовані та діяли штаби Першої кінної армії Радянської Росії (командувач С. М. Будьонний) та Південного фронту (К. Є. Ворошилов), як складові окупації Української Народної Республіки (УНР). Південний фронт, з окупаційної Радянською Росією території УНР, вів дії проти білогвардійських військ генерала П. М. Врангеля. Восени 1920 року 1-ша кінна армія у взаємодії з іншими військами Південного фронту провела успішний наступ на Каховському плацдармі у напрямі Асканія-Нова — Громовка. В ході операції в Північній Таврії угрупуванню військ генерала Врангеля було завдано суттєвої поразки. Лише частина цього угрупування прорвалася до Криму. Взимку 1920–1921 років 1-ша кінна армія вела бої з військами Махно під Апостолове, Кривим Рогом, Снігурівкою, Нікополем. С. М. Будьонний та член РВС К. Є. Ворошилов, в будівлі вокзалу станції Апостолове особисто контролювали хід бойових дій супротив Врангеля та Революційної повстанської армії України під командуванням Нестора Махно. У 1932 році, з часу повного закінчення будівництва магістралі Мерефа — Херсон, її ділянки Нижньодніпровськ-Вузол — Апостолове станція Апостолове стає вузловою в чотирьох напрямках: Апостолове — Кривий Ріг, Апостолове — Запоріжжя, Апостолове — Дніпропетровськ, Апостолове — Херсон, Миколаїв. 1932 року розпочалися роботи з електрифікації лінії Запоріжжя — Нікополь — Кривий Ріг. До листопада 1934 року було завершено спорудження лінії електропередачі напругою 35 кВ і на тягові підстанції Запоріжжя-Ліве та Канцерівка подали напругу. 10 березня 1935 року дільницею Запоріжжя — Нікополь почали курсувати поїзди на електричній тязі. Їх повели електровози радянського виробництва ВЛ19. Згодом зовнішнє енергопостачання 35 кВ отримали підстанції Підстепне, Апостолове та Довгинцево. Електрифікацію було завершено 25 жовтня — поїзди пішли на всій дільниці від Запоріжжя до Довгинцевого — найбільшої на той час електрифікованої магістралі СРСР[2]. Станція Апостолове стала електрифікованою. Після того, як у 1939 році гітлерівська нацистська Німеччина та сталінський Радянський Союз розпочали Другу світову війну, станція Апостолове стала відігравати важливу роль в логістиці військових перевезень радянських окупаційних військ, для постачання в західному напрямку, до окупованої Польщі, військ з південних та східних регіонів СРСР. З початком німецько-радянської кампанії (1941–1944 років) Апостолове було окуповано збройними сили нацистської Німеччини з 1942 року по лютий 1944 року. Станція Апостолове, при її звільнені в ході Нікопольсько-Криворізької операції (1944), зазначала значних руйнувань. З закінченням Другої світової війни починається відновлення залізничного господарства Української РСР. Відновлюється зруйнована контактна мережа станції Апостолове. Розвивається основне локомотивне депо Апостолове (ТЧ-11) з базою запасу локомотивів (паровозів). Покращується та вдосконалюється колійний розвиток станції: споруджуються вантажний двір та сортувальні гірки, додаткові прийомо-відправні колії, під'їзні колії до промислових підприємств та заводів міста, складських баз, нафтобази, елеватору. Запроваджуються сучасні системи централізації та зв'язку. Організовується база обслуговування рефрижераторних вагонів. Вузлова станція Апостолове отримує статус - позакласова. 1955 рік: збудовано надземний пішохідний перехід через прийомо-відправний парк станції. До 1965 року, від початку будівництва Криворізької ТЕС, було споруджено п'ятий напрямок: Апостолове — Зелене Поле. За допомогою якого виконувалось забезпечення будівництва самої електростанції та селища при ній (нині — місто Зеленодольськ). Потім - обслуговування та забезпечення електростанції, організація приміського сполучення Апостолове - Зеленодольск (в 1992 - 1997 роках). В непарній горловині станції будується автотранспортний шляхопровід, який забезпечує вільний безперебійний рух автотранспорту через залізничні колії. Внаслідок цього демонтуються два старих залізничних переїзди. Історія пасажирського сполучення вузлової станції АпостоловеЗ доступних історичних джерел встановлено: В 1916–1917 роках через станцію Апостолове курсували:
Пояснення: Пс. - пасажирський; Пч. - поштовий; Тв. - товарний. Після окупації Української Народної Республіки більшовиками Радянської Росії та створення більшовицькими московітськими окупантами маріонеточної Української РСР: В 1922–1923 роках:
В 1925–1926 роках: Пояснення: Пт. — поштово-товарний. В 1929–1930 роках:
В 1932–1933 роках:
В 1934–1935 роках:
В 1936–1938 роках:
В 1940–1941 роках:
В 1945–1946 роках:
В 1946–1947 роках:
В 1964–1971 роках:
З початку 70-тих років минулого сторіччя значно зростають вантажонапруженість станції та її пасажирський оборот. Збільшується кількість приміських поїздів: електропоїздів серії СР3 за маршрутами Кривий Ріг - Нікополь, Кривий Ріг - Апостолове (з середини 80-тих - ЕР1); дизель-поїздів серії Д1 за маршрутами Херсон - Кривий Ріг, Херсон - Апостолове; приміських поїздів локомотивної (тепловозної) тяги за маршрутами Кривий Ріг - Апостолове - Лошкарівка та Апостолове - Лошкарівка. В 1979–1984 роках:
У радянські часи через ст. Апостолове здійснювався рух пасажирських та швидких поїздів далекого сполучення: Миколаїв - Москва, Миколаїв - Ленінград, Кривий Ріг - Москва, Херсон - Москва, Мінськ - Сімферополь, Кривий Ріг — Сімферополь (з вагонами безпересадкового сполучення Кривий Ріг — Феодосія та Кривий Ріг — Керч), Львів — Сімферополь, Ясинувата — Одеса, Дніпропетровськ — Одеса (з вагонами безпересадкового сполучення Кривий Ріг — Одеса), Одеса — Кисловодськ, Миколаїв — Кривий Ріг, Запоріжжя — Львів, Запоріжжя — Київ, Київ — Сімферополь, Кривий Ріг — Генічеськ, Кривий Ріг — Євпаторія та деяких інших. Після відновлення Україною незалежності в 1991 році, упродовж 1992–1996 років, на ст. Апостолове зберігався переважно радянський розклад руху приміських пасажирських та швидких поїздів, який поступово змінювався. В міжнародному сполучені продовжували курсували швидкі поїзди Миколаїв - Москва, Кривий Ріг - Москва, Мінськ - Сімферополь та вагон беспересадкового сполучення Миколаїв - Санкт-Петербург (до місцевого пасажирського поїзду Миколаїв - Кривий Ріг, та пасажирського поїзду дальнього слідування Дніпропетровськ - Санкт-Петербург). Сучасне пасажирське сполучення
ПідприємстваНа станції розташовані підрозділи Придніпровської залізниці:
Галерея
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
