Філіппінське море

20°00′00″ пн. ш. 130°00′00″ сх. д. / 20.00000° пн. ш. 130.00000° сх. д. / 20.00000; 130.00000

Філіппінське море

18° пн. ш. 134° сх. д. / 18° пн. ш. 134° сх. д. / 18; 134{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
Розташування	Тихий океан
Найбільша глибина	10 911 м
Середня глибина	4 108, 3939 м
Площа	5 726 тисяч км²
Впадаюча річка	Catubig Riverd, Hinatuan Enchanted Riverd і Nakama Riverd
Філіппінське море у Вікісховищі

Філіппі́нське мо́ре — міжострівне море Тихого океану, між Японськими островами, островом Тайвань і Філіппінськими островами на заході, підводними хребтами і островами Ідзу, Огасавара (Бонін), Кадзан (Волкано) і Маріанськими на сході, Яп і Палау на південному сході. Площа 5 726 тисяч км², середня глибина 4 108 м, максимальна 10 265 м.

Через значну широтну протяжність акваторії море лежить відразу в трьох кліматичних поясах^[1].

• Північ в субтропічному кліматичному поясі. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку ясна тиха погода, взимку вітри й дощі. Ближче до континенту, на захід, проявляє себе зона мусонів^[2].
• Південний захід в субекваторіальному кліматичному поясі. Влітку тут переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літньо-осінній період часто формуються тропічні циклони^[2].
• Південний схід в тропічному кліматичному поясі. Увесь рік тут панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. Відносно дощова область, теплого сезону тут утворюються тропічні циклони^[2]. Між тропічним і субтропічним поясами зона змінних вітрів й затишшя.

Море включає Філіппінську і Західно-Маріанську котловини, розділених підводним хребтом Кюсю-Палау. У південно-західній частині моря знаходиться більша частина глибоководного Філіппінського жолобу, який проходить уздовж східного узбережжя Філіппінських островів^[3]. Поверхневі течії утворюють майже замкнуту антициклонну циркуляцію. Між 10° і 20° північної широти проходить Північна Пасатна течія. На схід від острова Тайвань починається течія Курошіо.

Температура поверхні води влітку близько 28 °C, взимку від 28 °C на півдні до 18 °C на півночі. Солоність 34,5‰. Припливи подобові і неправильні півдобові (до 2 м).

Акваторія моря поділяється на ряд морських екорегіонів: Центрального Куросіо помірної тихоокеанської зоогеографічної провінції на півночі; Південного Куросіо і Східних Філіппін — на заході, Островів Огасавара і Маріанських — на сході, Західних Каролінських островів центральної індо-пацифічної — на півдні^[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до індо-західнопацифічної області тропічної зони^[5].

• Леґаспі (Філіппіни);
• Наха, Токіо, Наґоя (Японія);
• Аґанья (Маріанські острови)

• Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 513(рос.)

• Філіппінське море // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Філіппінське море