Ірландське море
 Ірландське море (ірл. Muir Éireann, шотл. гел. Muir Eireann, менс. Mooir Vannin, англ. Irish Sea, валл. Môr Iwerddon, кумб. Maír Éirdbon) — окраїнне море Атлантичного океану, розташоване між островами Велика Британія на сході та Ірландія на заході (51° 40' — 54° 30' пн. ш. і 3° — 6° зх. д.). Омиває з півночі береги Шотландії, із заходу — Республіки Ірландія та Північну Ірландію. На південь від моря розташований Уельс, на схід — Англія. На південному заході переходить в протоку святого Георга, через яку з'єднується з Кельтським морем і океаном, на півночі — в Північну протоку, через яку з'єднуються з Гебридським морем В античність Ірландське море було відоме під назвою Ібернійський океан (лат. Oceanus Hibernicus)[1]. За словами представників організації Грінпіс, у 2001 році Ірландське море було найбільш радіоактивно забрудненим морем планети через скид відходів комплексу Селлафілд[3]. Межі моряМіжнародна гідрографічна організація так визначає межі Ірландського моря та Протоки святого Георга[4]:
Геологія і рельєфУтворення Ірландського моря відносять до третинного періоду (66,4—1,6 млн років тому) в результаті рифтових процесів і опускання дна басейну[1]. Ірландське море зазнало низку радикальних змін за останні 20 000 років і після закінчення останнього льодовикового періоду. У розпал заледеніння в центральній частині сучасного моря, ймовірно, існувало прісноводне озеро. Після відступу льодовика і трансгресії океану озеро знову перетворюється на море, стає солонуватим, а потім повністю солоним. Ірландське море розташовується на материковій мілині, по центру якої проходить вузький жолоб. Найглибша точка (175 м) знаходиться біля шотландського мису Малл-оф-Галловей, неподалік від виходу в Північну протоку[1]. Дно вкрите донними відкладеннями (галька, пісок або черепашник). Острови і берегова лініяВ Ірландському морі розташовано два великих острови: Мен, що лежить в центрі північної частини моря і Англсі, відділений від узбережжя Північного Уельсу вузькою протокою Менай. Серед невеликих островів — Голігед, Уолні, Айрлендс-Ай тощо. Берега порізані невеликими затоками і бухтами. У північно-західній частині розташовуються затоки Льюїс, Уїгтаун і Солвей-Ферт. На сході й південному сході лежить затока Моркам, Ліверпульска затока з гирлом річки Ді і бухта Бомарис. У західній частині моря в береги Ірландії вдаються затоки Стренгфорд-Лох, Дандрем, Карлінгфор-Лох, Дандолк, Белфастська затока, Дублінська затока і затока Уексфорд-Харбор. ГідрологіяВода має температуру від 5—9 °C (лютий) до 13—16 °C (серпень), від глибини залежить мало. Солоність змінюється від 32 до 34,8 ‰. Поверхневі течії утворюють циклональний кругообіг, досягаючи швидкості понад 4 вузли в протоці святого Георга біля узбережжя Ірландії. Найслабкіші течії знаходяться в західно-центральній частині моря. Припливи півдобові, висота від 1,2 до 6,1 м. Найбільша висота спостерігається на північно-західному узбережжі Англії. Припливні течії входять в Ірландське море з півночі й півдня, зустрічаючись на широті 54° пн. ш., трохи на південь від острова Мен[1]. КліматАкваторія моря лежить в помірному кліматичному поясі[5]. Над морем увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Температура повітря взимку близько 5 °C, улітку повітря прогрівається до 15 °C. Зволоження достатнє і надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Відносно тепла зима з нестійкою погодою і сильними вітрами; прохолодне літо з більш спокійною погодою[6]. ЕкономікаНа східному березі моря розташований найбільший порт Великої Британії — Ліверпуль. Місто Манчестер має вихід в Ірландське море через Манчестерський канал. На західному березі моря в Дублінській затоці та на річці Ліффі розташований порт Дубліна, через який проходить значна частина товарообігу Республіки Ірландія. Добре розвинене рибальство, основні рибальські порти: Флітвуд (Англія), Ардграсс, Портавогі і Кілкіл (Північна Ірландія), а також Дан Лері, Скерріс та інші порти поруч з Дубліном (Республіка Ірландія). Серед промислових порід — оселедець, кілька, тріска, мерланг, камбала, анчоуси.[1] У прибережних районах Ірландського моря створено кілька вітрових електростанцій: в Арклоу (близько 10 км від берегів графства Віклов), недалеко від міста Дроеда (Ірландія), за 8 км від міста Ріл і за 8 км від берега острова Уолні (Велика Британія). Починаючи з 1895 року обговорюється ідея будівництва мосту через Ірландське море або тунелю під ним. Порти та містаПорти: Корк, Дан Лері, Дублін (Ірландія), Белфаст, Бангор, Дуглас (Мен), Ліверпуль, Блекпул (Англія), Суансі, Голігед (Уельс). Нижче наведено список міст на узбережжі Ірландського моря за населенням: Морські перевезення Острів Ірландія не має тунельного або мостового з'єднання з Великою Британією. Більша частина торгівлі товарами здійснюється морем. Порти Північної Ірландії щорічно обробляють 10 мільйонів тонн товарів, що надходять з іншої частини Сполученого Королівства; порти в Ірландській Республіці обробляють 7,6 млн тонн, що становить відповідно 50 і 40 % від загального обсягу торгівлі. Порт Ліверпуль обробляє 32 млн тонн вантажів і 734 тисяч пасажирів на рік[7]. Порт Голігед обслуговує більшу частину пасажиропотоку з портів Дубліна і Дан Лері, а також обробляє 3,3 млн тонн вантажів[8]. Порти в Ірландії обслуговують 3 600 000 мандрівників, які перетинають море щороку, що складає 92 % всіх подорожей по Ірландському морю[9]. Поромне сполучення з Уельсу в Ірландію через Ірландське море включає наступні маршрути: Фішгард і Пемброк — Рослер-Європорт, Голігед — Дан Лері та Голігед — Дублін. Кернріан у Шотландії з'єднується з Белфастом і Ларном поромами. Існує також маршрут між Ліверпулем і Белфастом через острів Мен або безпосередньо з Беркенгеду. Улісс, найбільший в світі автомобільний пором, работает на маршруті Дублін — Порт-Голігед; Stena Line також працює між Великою Британією та Ірландією. БіологіяАкваторія моря належить до морського екорегіону Кельтського моря бореальної північноатлантичної зоогеографічні провінції[10]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до атлантичної області бореальної зони[11]. Найдоступніший і, можливо, найбільший ресурс дикої природи Ірландського моря знаходиться в гирлах річок, що впадають до нього, зокрема, у гирлах річок Ді, Мерсі та Ріббл, а також у затоках Моркам, Солвей-Ферт, Лох-Райан, Ферт-оф-Клайд, Белфаст-Лох, Стренгфорд-Лох, Карлінгфорд-Лох, Дандолк-Бей, Дублін-Бей і Вексфорд. Інформація про безхребетних на морському дні Ірландського моря досить неоднозначна, тому що важко досліджувати таку велику територію, де підводна видимість часто погана, а інформація залежить від того, які матеріали були отримані з морського дна в механічних захопленнях. Проте, угрупування тварин значною мірою залежить від того, чи складено морське дно з каменю, валунів, гравію, піску, бруду або навіть торфу. У м'яких відкладеннях було попередньо ідентифіковано сім типів спільнот, в яких переважають тендітні офіури, морські їжаки, мідії, Tellina, Scrobicularia plana. Частини дна Ірландського моря дуже багаті дикою природою. Морське дно на північний захід від острова Мен особливо відоме своєю різноманітністю[12], Modiolus modiolus мешкають у Стренгфорд-Лох; морські гребінці і Chlamys opercularis зустрічаються у місцях, де більше гравію; у гирлах річок, де ложе більш піщане або брудне, кількість видів менше, але розмір їх популяцій більше. Шримс звичайний, серцевидкові та їстівні мідії підтримують місцеві промисли в затоці Моркам і лимані річки Ді. Лимани і гирла річок також важливі, як і розплідники для камбали, оселедця і морського окуня. Брудне морське дно та глибші води є домом для популяції Nephrops norvegicus[13]. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
