Хабенський Костянтин Юрійович
Костянти́н Ю́рійович Хабéнський (нар. 11 січня 1972, Ленінград, СРСР) — російський актор театру та кіно, народний артист Росії (2012)[3], художній керівник-директор Московського Художнього театру імені А. П. Чехова (з 2021). БіографіяНародився 11 січня 1972 року у Ленінграді (нині Санкт-Петербург). 1981 року разом з сім'єю переїхав до Нижньовартовська, де прожив 4 роки. 1985 року сім'я повернулася в Ленінград. Закінчивши 8 класів, Хабенський вступив до технікуму авіаційного приладобудування та автоматики[ru], але після 3 курсу забрав документи, усвідомивши, що технічна спеціальність не для нього. Працював натирачем, двірником, вуличним музикантом, монтувальником в театрі-студії «Субота». 1990 року вступив до Ленінградського державного інституту театру, музики та кінематографії (ЛГІТМіК) (майстерня В. М. Фільштинського). За роки навчання зіграв у числі великих ролей: Ломова у водевілі «Жарти» А. П. Чехова, кілька ролей у постановці «Час Висоцького», канатохідця Матті в «Дорозі» по Ф. Фелліні, Чебутикіна в «Трьох сестрах». Випускна робота — Естрагон (Гого) у постановці Ю. Бутусова «В очікуванні Годо». 1994 року зіграв першу, невелику роль у кіно («На кого Бог пошле»). В 1995, закінчивши ЛДІТМіК, Костянтин був прийнятий в Експериментальний театр «Перехрестя», де прослужив один рік. Одночасно працював на регіональному телебаченні ведучим відділу музичних та інформаційних програм.  В 1996 перейшов у московський театр «Сатирикон» ім. А. І. Райкіна[ru]. Тут молодий актор був зайнятий переважно на других ролях. Серед його робіт — спектаклі «Тригрошова опера» та «Сірано де Бержерак». 1998 року]] він знявся одразу в трьох картинах: у російсько-угорській детективно-фантасмагоричній мелодрамі Томаша Тота «Наташа», соціальній драмі А. Ю. Германа «Хрустальов, машину!» і мелодрамі Дмитра Месхієва «Жіноча власність». За роботу в картині Дмитра Месхієва Хабенському була присуджена премія в номінації «Найкраща чоловіча роль» на Гатчинському кінофестивалі «Література і кіно». Незабаром Костянтин зіграв невелику роль у трилері Миколи Лебедєва «Шанувальник». Наступною помітною роботою в кіно стала головна роль у драмі Володимира Фокіна «Будинок для багатих». Популярність приніс серіал «Вбивча сила»[4]; телеглядачі запам'ятали його як Ігоря Плахова. Тим часом тривала і його робота в театрі: з 1996 Хабенський виступав на сцені Театру імені Ленсовєта[en], де грав головну роль у виставі «Калігула». Серед інших робіт актора: Дурник Карл в «Войцеку» Г. Бюхнера, Естрагон у виставі «В очікуванні Годо» С. Беккета, Валентайн в «Поживемо — побачимо» Б. Шоу. Сьогодні Костянтин Хабенський входить в трупу МХТ ім. Чехова. Ще однією помітною роботою в кіно стала роль Саші Гур'єва у фільмі Філіпа Янковського «У русі». Співпраця з Ф. Янковським продовжилося у фільмі «Статський радник» (Грін). Найбільшу популярність Хабенському принесли фільми «Нічний дозор» та «Денний дозор». Персонаж фільму Антон Городецький став однією з найвідоміших ролей Хабенського. У 2006 актор знявся в картині «Час пік» за романом Єжи Ставінського. В останні роки актор багато працює в кіно: зіграв Олександра Колчака у фільмі «Адмірал» та Костю Лукашина у «Іронії долі. Продовження», 2010 року знявся в головній ролі у фільмі «Викрутаси» режисера Левана Габріадзе, 2011 року — в ролі Олексія Турбіна в телесеріалі «Біла гвардія». Хабенський — засновник благодійного фонду для дітей, хворих на рак. На церемонію свого нагородження званням «Народний артист Росії» він прийшов у Кремль з саморобним значком «Діти поза політикою». За словами актора, тим самим він хотів привернути увагу до проблем дітей-сиріт у зв'язку з «законом Діми Яковлева», відповіддю російського уряду на «закон Магнітського».[5]  З 2010 року Костянтин почав відкривати студії творчого розвитку по всій Росії. Студії з'явилися в містах: Воронеж, Казань (дві студії)[6], Санкт-Петербург (дві студії), Новосибірськ, Уфа[7], Нижній Тагіл, Єкатеринбург (дві студії)[8], Перм (дві студії). Влітку 2012 в Єкатеринбурзі пройшов загальний збір всіх «Театральних студій при благодійному фонді Костянтина Хабенського» під назвою «Оперення 2012». «Оперення 2013» пройшло в Уфі[9]. Фестиваль «Оперення 2014» пройшов в Казані[10]. З 28 жовтня 2021 року — художній керівник-директор Московського Художнього театру імені А. П. Чехова. Громадянська позиціяУ липні 2018 року Хабенський відвідав Крим, окупований Росією, через закриті пункти пропуску, через що був внесений до бази сайту «Миротворець»[11]. У 2022 році після початку вторгнення Росії в Україну скасував кілька запланованих постановок свого театру, аргументуючи це тим, що «по-людськи неправильно зараз брати матеріал для сцени художнього театру, який би якось іронізував, йорнічав чи мав свою інтерпретацію на тему, пов'язану з будь-якими військовими діями та пов'язаними з ними людськими трагедіями», оскільки «триває спеціальна воєнна операція», «майже щодня гинуть люди», «хлопці, які виконують свій професійний обов'язок», «просто мирні люди»[12]. Був федеральним спікером пропагандистського уроку «Розмови про важливе» (рос. Разговоры о важном) на тему «Волонтери Росії» 5 грудня 2022 року[13]. Як директор МХТ імені А. Чехова, після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну прибрав з планів театру прем'єри тих режисерів, які не підтримали у війні Росію, а в спектаклях, що залишилися, були видалені імена режисерів Дмитрія Кримова, Кирила Серебреннікова та Олександра Молочникова[14]. У січні 2023 року звільнив з театру народного артиста Росії Дмитрія Назарова та його дружину, Ольгу Васільєву, через антивоєнну позицію Назарова[15]. Особисте життяЗ 12 січня 2000[16] перебував у шлюбі з журналісткою однієї з радіостанцій Санкт-Петербурга Анастасією Смирновою (31 березня 1975, Ленінград — 1 грудня 2008, Лос-Анджелес, США)[16][17]. Анастасія знялася у фільмах Лінії долі, 2003 (журналістка), Вбивча сила-5, 2003 (перекладачка), Sapiens, 2004 (короткометражний), 9 місяців, 2006 (прес-секретар)[16]. 1 грудня 2008 після річного лікування у Лос-Анджелесі Анастасія померла від пухлини головного мозку, поховали 15 грудня 2008 року на Троєкуровському кладовищі Москви[16]. Від шлюбу з Анастасією у Костянтина є син Іван Хабенський (25 вересня 2007[18]). Другий шлюб — влітку 2013 року одружився з актрисою МХТ Ольгою Литвиновою. Дружить довгі роки з однокурсниками по ЛДІТМіК Михайлом Пореченковим[19] та Андрієм Зібровим. Сім'я
ТворчістьРолі в театрі
Ролі в кіно
Озвучування
Вокал
Призи та нагороди
ПародіїКостянтин Хабенський був два рази спародійований у телепередачі «Велика різниця» у ролі Антона Городецького у фільмі «Нічна Варта» і в ролі Олександра Колчака у фільмі «Адмірал». Пародії виконав артист трупи Сергій Бурунов. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
