Гольшанська Василіса Андріївна

Василіса Гольшанська, прозвана Білухою^[a] (рус. Wasilisa Holszanska, prozwiszczom Bełucha; пом. пред 25 серпня 1484) — старша дочка литовсько-руського православного князя, київського намісника Андрія Івановича Гольшанського та Олександри Дмитрівни Друцької. Жінка кн. Івана Бєльського.

Іще геть юною вона лишилась без батька й відтоді замешкувала разом з матір'ю і сестрами — Софією та Марією — при дворі свого вуя Семена Друцького, в гурті його синів, осторонь можних стриїв і тітки. Близько 1421 року дівчина пошлюбила небожа польського короля Ягайла, котрий, свою чергою, сам обручивсь із середульшою сестрою Василіси під час навідин ВКЛ зимою 1420/21 року; це сталось, либонь, по намові вел. кн. Вітовта^[1].

На сторінках Хроніки Биховця, створеної у середині XVI століття наближеним до кола Гольшанських автором, історія обросла легендарними звістками, начебто змовини відбулися в Друцьку, куди Ягайло з Вітовтом та Іваном Володимировичем прибули після смоленського походу. За обідом у Семена Дмитровича доперва овдовілий король, чия «wżo tretiaia żona była umerła bez płodu», примітив двох його молодих і вродливих племінниць, надумавши побратися з Софією; у Василіси він зауважив вусики, що, на його думку, свідчило про міцне здоров'я дівчини, а оскільки був уже дійшлого віку, то не смів на неї понадитися. Тогочасний обичай, щоправда, не допускав, аби молодшу доньку видавали перед старшою, одначе вихід хутко знайшовсь: В. Гольшанську засватали братаничеві Ягайла.

Подружжя дочекалось 4 синів (Федір і Семен, а також, можливо, Іван та Януш) й 4 доньок^[2]:

• Анна, дружина князя тешинського Болеслава II (з 28 січня 1448);
• Агнешка, жінка київського воєводи Івана Ходкевича;
• Марія, пішла під вінець з кн. Іваном Васильовичем Острозьким;
• Уляна, дружина кн. Дмитра Федоровича Одинцевича^[3].

Десь в листопаді 1432 р. Василіса з дітьми та казною чоловіка трапила у бран к вел. кн. Свидригайлу, котрий саме здійснював похід на Литву (її схопили, очевидно, в обійсті, розміщеному на захід од річки Березини, тоді коли муж навідував Вільню або ж Троки)^[2].

По кончині чоловіка пожиттєво тримала Смольняни^[be] Оршанського повіту, який відтак перейшов сину Семену, а в 1522 — до Костянтину Острозькому (з правом розширення й осадження міста, будівництва замку, відкриття торгу або корчми)^[4].

Інколи в літературі — із легкої руки історика Юзефа Вольфа — подибується хибне твердження, що згодом Гольшанська стала вдруге дружиною кн. Михайла Семеновича.

• Анастасія Василівна

• Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — S. 90–93. — ISBN 83-913563-1-0