Прусське герцогство

Прусське герцогство
лат. *Ducatus Prussiae*
нім. *Herzogtum Preußen*
Прусське герцогство ; лат. Ducatus Prussiae; нім. Herzogtum Preußen
	Прапор Герб
	Пруссії: історичні кордони на картіПрусське герцогство (жовтим)
Столиця	Кенігсберг
Мови	німецька, польська
Релігії	лютеранство
Форма правління	Феодальна монархія
Герцог Прусський
• 1525–1568	Альбрехт (перший)
• 1688–1701	Фрідріх IІІ (останній)
Історія
• Секуляризація	10 квітня
• Особисте Об'єднання ; (із Бранденбурзьким маркграфством)	27 серпня
Населення
Попередник	Наступник
	Держава Тевтонського ордену
Прусське королівство
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Прусське герцогство

Пру́сське ге́рцогство (лат. Ducatus Prussiae; нім. Herzogtum Preußen) — в 1525—1701 роках німецька монархічна держава на території Східної Пруссії заснована в результаті секуляризації держави Тевтонського ордену під час протестантської Реформації. У 1525 році останній великий магістр Тевтонського ордену Альбрехт з роду Гогенцоллернів перетворив католицьку Орденську державу на секуляризоване лютеранське герцогство і став першим прусським герцогом. До 1657 року перебувала у васальній залежності від Польщі, була леном польських королів. З 1618 року, внаслідок вигасання лінії Альбрехта, перейшла до маркграфів Бранденбурзьких і курфюрстів Священної Римської імперії з дому Гогенцоллернів, які стали носити титул герцогів Прусських. У персональній унії з Бранденбурзьким маркграфством складала федерацію Бранденбург-Пруссія. 1701 року, за правління останнього герцога Фрідріха III перетворена на Прусське королівство.

Назва

Прусське герцогство (лат. Ducatus Prussiae)^[1]^[2] — офіційна назва.
Прусське князівство (пол. Księstwo Pruskie) — польська назва.
Герцогська Пруссія (нім. Herzogliches Preußen), або Князівська Пруссія (пол. Prusy Książęce) — назва, на противагу підпольській Королівській Пруссії
Пруссія — спрощена назва

Історія

Останній, 37-й великий магістр Тевтонського ордену Альбрехт Гогенцоллерн (1490—1568), що обійняв цю посаду в 1511 році, вирішив під впливом ідей Реформації Мартіна Лютера стати світським правителем і перетворив Тевтонський орден в 1525 році на герцогство Пруссія. Альбрехт підписав 8 квітня 1525 р. в Кракові мирний договір з Польським королівством і 10 квітня 1525 р. приніс васальну присягу королю Польщі як герцог Пруссії (1525—1568). Після цього він виїхав до пруської столиці Кенігсбергу і там 6 липня 1525 року одним з перших німецьких князів оголосив себе прихильником Реформації Лютера. Прусське герцогство стало лютеранським за віросповіданням.

У герцогстві Пруссія встановилась династія Гогенцоллернів, до якої належав Альбрехт І. Його наступник Альбрехт-Фрідріх (1568—1618) хворів на недоу́мкуватість і тому Польща 1577 р. призначила власних адміністраторів герцогства, якими з 1603 р. були курфюрсти Бранденбурга. Після смерті Альбрехта ІІ Фрідріха в 1618 р. курфюрсти Бранденбургу, які теж належали до династії Гогенцоллернів, успадкували титул герцогів Прусських, однак Пруссія як і раніше вважалась васалом Речі Посполитої. Лише в 1657 році, скориставшись важким становищем Польщі у війнах з Швецією, Московією і Гетьманщиною, Бранденбург добився підписання Велявсько-Бидгощського трактату з Польщею, за яким Прусське герцогство стало незалежним і приєдналось до Бранденбургу. У 1701 році з проголошенням Прусського королівства відбулось остаточне об'єднання Пруссії і Бранденбургу.

Державний устрій

Герцоги

Герцоги Пруссії/Герцогині Пруссії

Рада

Прусський ландрат

Релігія

Лютеранство

Примітки

↑ Універсальний словник-енциклопедія; гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. —К.: Видавнича група BHV, 1999. — С.1117
↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1759—1774. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.

Джерела

Hartmut Boockmann: Ostpreußen und Westpreußen. (= Deutsche Geschichte im Osten Europas). Siedler, Berlin 1992, ISBN 3-88680-212-4
Richard Dethlefsen: Das schöne Ostpreußen. Piper, München 1916 (Das schöne Ostpreussen [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.])
Yorck Deutschler: Die Aestii — Bezeichnung für die heutigen Esten Estlands oder die untergegangenen Pruzzen Ostpreußens, in: Y. Deutschler, «Die Singende Revolution» — Chronik der Estnischen Freiheitsbewegung (1987—1991), S. 196—198, Ingelheim, März 1998/Juni 2000, ISBN 3-88758-077-X
Andreas Ehrhard (Fotos), Bernhard Pollmann (Text): Ostpreußen. Bruckmann, München 2004, ISBN 3-7654-3877-4 (Länderportrait, aktuelle Bilder aus dem ehemaligen Ostpreußen)
Walter Frevert: Rominten. BLV, Bonn u. a. 1957 (1. Teil der so genannten «Ostpreußen-Trilogie»)
August Karl von Holsche: Geographie und Statistik von West-, Süd- und Neu-Ostpreußen. Nebst einer kurzen Geschichte des Königreichs Polen bis zu dessen Zertheilung. 2 Bände. Berlin 1800 und 1804 (Digitalisat [Архівовано 15 січня 2017 у Wayback Machine.])
Andreas Kossert: Ostpreußen. Geschichte und Mythos. Siedler, München 2005, ISBN 3-88680-808-4
Hans Kramer: Elchwald. Der Elchwald als Quell und Hort ostpreußischer Jagd. 2. Auflage. Jagd- und Kulturverlag, Sulzberg im Allgäu 1985, ISBN 3-925456-00-7 (3. Teil der so genannten «Ostpreußen-Trilogie»)
Karl Templin: Unsere masurische Heimat. Zum einhundertjährigen Bestehen des Kreises Sensburg 1818—1918. Selbstverlag des Kreises Sensburg, 2. Auflage 1926. Aufgrund der umfassenden Darstellung ist dies Werk auch für weitere ostpreußische Gebiete aufschlussreich.