Фрідріх Гірцебрух

Фрідріх Ернст Петер Гірцебрух
Friedrich Ernst Peter Hirzebruch
Ім'я при народженні	нім. Friedrich Ernst Peter Hirzebruch[1]
Народився	17 жовтня 1927(1927-10-17)[2][1][…]  Гамм, Веймарська республіка[2][4]
Помер	27 травня 2012(2012-05-27)[5][2][…] (84 роки)  Бонн, Німеччина[2][6]
Поховання	Поппельсдорфський цвинтарd[7]
Місце проживання	Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	математик, викладач університету, професор математики
Alma mater	Вестфальський університет імені Вільгельма (1950)[1] Федеральна вища технічна школа Цюриха (1950)[1]
Галузь	математика[8], топологія[8], комплексний многовид[8], алгебрична геометрія[8] і теорія чисел[8]
Заклад	Боннський університет[1] Університет Ерлангена—Нюрнберга[1] Інститут перспективних досліджень[9][10] Вестфальський університет імені Вільгельма[1] Принстонський університет[1]
Посада	голова[11]
Науковий керівник	Генріх Бенке[12] і Гайнц Гопф[12]
Вчителі	Гайнц Гопф
Аспіранти, докторанти	Детлеф Громольd[12] Дон Цагірd[12] Егберт Бріскорнd[12] Волтер Нойманd[12] Клаус Яніхd[12] Eduardo Mendozad[12] Matthias Kreckd[12] Фрідгельм Вальдгаузенd[12] Lothar Göttsched[12] Wolfgang Meyerd[12] Bernhelm Booss-Bavnbekd[12] Ernst August Weiß jun.d[12] Klaus Lamotked[12] Winfried Scharlaud[12] Wilhelm Schwarzd[12] Ulrich Karrasd[12] Alois Scharfd[12] Karl Heinz Mayerd[12] Friedrich Hegenbarthd[12] Karl-Günter Zelled[12] Franz Josef Kolld[12] Dietmar Arltd[12] Helmut Arend Hammd[12] Hans-Georg Franked[12] Boudewijn Moonend[12] Reinhard Olivierd[12] Erich Ossad[12] Bruce Huntd[12] Werner Meyerd[12] Wilfried Hausmannd[12] Rabe von Randowd[12] Jürgen Brandenburgd[12] Dieter Heinz Erled[12] Thomas Hoferd[12] Dieter Bassendowskid[12] Michael Gläserd[12] Kang Zuod[12] Rolf Mulczinskid[12] Jürgen Koehld[12] Jürgen Wernerd[12] Renate Vogtd[12] Hanns Zeltingerd[12] Hans Scheererd[12] Manfred Armbrustd[12] Dimitrios I. Daisd[12] Gerald Höhnd[12] Karl-Heinz Knappd[12] Gerd Mitschked[12] Peter Flascheld[12] Klaus Truöld[12] Thomas Höferd[12] Michael Herttrichd[12]
Членство	Лондонське королівське товариство Академія наук НДР Саксонська академія наук Леопольдина Австрійська академія наук Французька академія наук Національна академія наук США BBAW Гайдельберзька академія наук Академія наук і літератури в Майнці Геттінгенська академія наук Російська академія наук Академія наук Північного Рейну-Вестфаліїd Американська академія мистецтв і наук Європейська академія[13] Баварська академія наук Нідерландська королівська академія наук Академія наук СРСР[14] Польська академія наук
Війна	Друга світова війна
Батько	Фріц Гірцебрухd[1]
Нагороди	Наукова премія Альфріда Круппаd (2000) медаль Гельмгольца (2002) премія Вольфа у математиці (1988) Медаль Котеніуса (1997) медаль Кантора (2004) премія імені М. І. Лобачевського (1989) медаль Альберта Ейнштейна (1999) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (9 червня 1994) почесний доктор Університету Нотр-Дамd (1989) почесний доктор університету Ворикаd (1980) почесний доктор Вуппертальського університетуd (1987) почесний доктор Геттінгенського університетуd (1982) Почесний доктор Оксфордського університетуd (1984) почесний доктор Трініті Коледжу (Дублін)d (1992) почесний доктор Афінського університетуd (1993) почесний доктор Аугсбурзького університетуd почесний доктор Потсдамського університетуd
Фрідріх Гірцебрух у Вікісховищі

Фрідріх Ернст Петер Гірцебрух (нім. Friedrich Ernst Peter Hirzebruch; 17 жовтня 1927, Гамм, Вестфалія — 27 травня 2012, Бонн) — німецький математик, який працював у галузі топології, комплексних многовидів та алгебраїчної геометрії. Його характеризують як «найвизначнішого математика Німеччини післявоєнного періоду»^{[15][16][17][18][19][20][21][22][23]}.

Фрідріх Гірцебрух народився в родині доктора Фріца Гірцебруха та Марти Гольтшмідт. Фріц Гірцебрух був директором середньої школи в Гаммі, а також викладав там математику. Навчаючись у школі, Фрідріх захоплювався математикою і вивчав більш складні теми, розмовляючи зі своїм батьком і читаючи його книжки з математики. У 1937 році Фрідріху виповнилося десять років, і на той час він був зобов'язаний приєднатися до Німецької молоді (нім. Deutsches Jungvolk), підрозділу Гітлер'югенду для хлопчиків віком від 10 до 14 років. У 1943 році у віці 15 років він був призваний з усім своїм шкільним класом «помічником» на зенітну позицію в рідному місті.

У березні 1945 року Гірцебрух був призваний до німецької армії в той час, коли війська союзників мали намір перетнути Рейн. До квітня війська союзників взяли під свій контроль більшу частину Німеччини, а Гірцебрух потрапив у полон. Звільнений 1 липня 1945 року. У листопаді 1945 року йому дозволили вступити до Вестфальського університету Вільгельма в Мюнстері, де він вивчав математику, фізику та математичну логіку. Значна частина університету була серйозно пошкоджена бомбардуванням, тому спочатку він змушений був проводити більшу частину навчання вдома. Однак швидко умови покращилися, і університетське життя повернулося майже до нормального життя.

Здобув ступінь доктора філософії в Університеті Мюнстера в 1950 році за дисертацію «Про чотиривимірні ріманові поверхні неоднозначних аналітичних функцій двох комплексних змінних» після навчання у Генріха Бенке. Він також вивчав алгебраїчну топологію та алгебраїчну геометрію з Гайнцом Гопфом у Федеральній вищій технічній школі Цюриха з 1949 по 1950 рік. Цей період був дуже важливим для підготовки його дисертації.

Після роботи науковим асистентом в Університеті Ерлангена протягом 1951—1952 років, він провів два роки 1952—1954 в Інституті перспективних досліджень у Принстоні в Сполучених Штатах, працюючи з Арманом Борелєм(інші мови), Куніхіко Кодайрою та Дональдом Спенсером(інші мови) над такими темами, як теорія пучків, векторні розшарування, характеристичні класи та кобордизм Тома.

У 1952 році Фрідріх Гірцебрух одружився з Інґеборґ Шпіцлі. У них було дві дочки і один син.

Його перша стаття, опублікована в 1951 році, була «Про клас однозв'язних комплексних многовидів». Ця стаття робить внесок у загальну проблему визначення всіх аналітичних класів еквівалентності серед класу топологічно еквівалентних многовидів.

Гірцебрух опублікував статтю з тією ж назвою, що й його докторська дисертація в 1953 році, а також опублікував ще три статті «Про кватерніальні проєктивні простори», «Про зменшені потужності Стінрода», та «Перенесення деяких теорем з теорії алгебраїчних поверхонь на комплексні многовиди двох комплексних вимірів» у тому ж році.

Один з його найвідоміших результатів, який тепер називається теоремою Гірцебруха — Рімана — Роха(інші мови), з'явився в його статті 1954 року «Арифметичні роди та теорема Рімана — Роха для алгебраїчних многовидів». У тому ж році він опублікував деякі проблеми диференційованих і комплексних многовидів. Після подання своєї дипломної роботи (ідентичної книзі, опублікованій у 1956 році), він провів 1954—1955 роки як доцент в Університеті Мюнстера. Після цього він був призначений доцентом Принстонського університету, де провів 1955—1956 роки. Робота Гірцебруха над теоремою Рімана — Роха була повністю викладена в книзі, яку він опублікував у 1956 році під назвою «Нові топологічні методи в алгебраїчній геометрії».

У 1956 році він став повним професором Рейнського університету імені Фрідріха-Вільгельма в Бонні, обіймаючи цю посаду до виходу на пенсію в 1993 році. Протягом цього часу він працював деканом факультету математики та природничих наук з 1962 по 1964 рік.

«Теорія пучків і когомологія» (1957), написана разом з Гюнтером Шеєю(інші мови), викладає когомологічну теорію пучків.

У 1962 році Гірцебрух провів серію семінарів у Брандейсі та Берклі. Нотатки з них були зроблені Себастьяном Кохом, а текст переглянуто та оновлено Волтером Нойманомом(інші мови) для книги «Диференційовані різноманіття та квадратичні форми», яка була опублікована як спільна робота трьох згаданих математиків у 1971 році.

У 1974 році Гірцебрух, спільно з Доном Цагіром(інші мови), опублікував теорему Атії — Зінгера та елементарну теорію чисел. Роль топології в теорії чисел вийшла за межі локальних методів, таких як p-адичний аналіз, до глобальних методів, таких як числа перетину класів гомології.

У 1981 році серія з п'яти лекцій Гірцебруха і восьми лекцій Герарда ван дер Гіра(інші мови) були об'єднані в нотатки двох авторів під назвою «Лекції про модульні поверхні Гільберта». Зокрема, вони розробляють достатньо теорії алгебраїчних поверхонь, щоб дозволити досліджувати модульні поверхні Гільберта. Подальші роботи з Гірцебрухом як співавтором: «Zahlen» (1983), «Конфігурації ліній та алгебраїчні поверхні» (1987) і «Маніфолди та модульні форми» (1992).

Гірцебрух також мав важливий вплив на математичне життя в Німеччині, організовуючи знамениті зустрічі «Майстерня» нім. «Arbeitstagung» з 1957 року. Перші 30 «Майстерень», які він організував, формують «Першу серію» з «Другою серією», що починається в 1993 році. Гірцебрух багато співпрацю з Майклом Атією. Протягом перших 30 «Майстерень» Атія читав лекції 32 рази, часто як перший доповідач. З 1959 по 1970 рік Атія та Гірцебрух опублікували дев'ять спільних робіт. Перші статті були стимульовані серією лекцій Александра Гротендіка під час першої «Майстерні» 1957 року, узагальнюючи теорему Гірцебруха — Рімана — Роха. Ідеї ​​Гротендіка привели до розвитку К-теорії.

Гірцебрух заснував Математичний інститут Макса Планка(інші мови) в Бонні в 1980 році. Інститут має невеликий постійний штат, майже всі члени якого є математиками з усього світу, які проводять там певний період часу. Вся концепція базується на створенні найбільш підходящого середовища для обміну проблемами та ідеями. Дослідницьке середовище покращується бібліотекою, адміністрацією та комп'ютерною групою. Гірцебрух працював директором Інституту з 1980 по 1995 рік.

Гірцебрух був президентом Німецького математичного товариства в 1961—1962 роках і знову в 1990 році. Він також був президентом Європейського математичного товариства з 1990 по 1994 рік. Він був почесним президентом Міжнародного конгресу математиків, що проходив у Берліні в 1998 році.

Він був обраний членом Ордена за заслуги мудрості та мистецтва, Німецької академії наук Леопольдіни, Гейдельберзької академії наук, Майнцької академії, Королівської академії наук Нідерландів, Академії наук Північного Рейну-Вестфалії, Національної академії наук США, Баварської академії наук, Фінська академія наук і літератури, Російської академії наук, Французької академії наук, Геттінгенської академії наук, Американської академії мистецтв і наук, Національної академії наук України, Саксонської академії наук, Прусської академії наук, Лондонського королівського товариства, Ірландської королівської академії, Польської академії наук, Європейської академії, Європейської академії наук та образотворчих мистецтв, Австрійської академії наук і Королівського товариства Единбурга.

Крім того, Гірцебрух був нагороджений почесними докторськими ступенями Університетів Ворика, Геттінгена, Оксфорда, Вупперталя(інші мови), Нотр-Дам, Дубліна, Афін, Потсдама, Констанца, Берліна, Бар-Ілана, Осло, Університету Іллінойсу в Чикаго, Аугсбурга(інші мови) та Румунської академії наук у Бухаресті.

Він був нагороджений багатьма нагородами: срібною медаллю Швейцарського федерального технологічного інституту (1950), премією Вольфа з математики (1988), премією імені Лобачевського Російської академії наук (1989), премією Секі-Такакадзу Японського математичного товариства(інші мови) (1996), золотою медаллю Котеніуса «Леопольдина» (1997), Золотою медаллю Ломоносова Російської академії наук (1997), медаллю Альберта Ейнштейна (1999), медаллю Стефана Банаха(інші мови) Польської академії наук (2000), Науковою премією Альфріда Круппа(інші мови) (2000), медаллю Гельмгольца Берлінсько-Бранденбурзької академії наук (2002), медаллю Георга Кантора Німецького математичного товариства (2004).

• F Hirzebruch, Gesammelte Abhandlungen, Band I, II : 1951—1962, 1963—1987 (Springer-Verlag, Berlin, 1987).
• S-T Yau (ed.), The founders of index theory: reminiscences of Atiyah, Bott, Hirzebruch, and Singer (International Press, Somerville, MA, 2003).
• M Atiyah, Friedrich Hirzebruch — an appreciation, in Proceedings of the Hirzebruch 65 Conference on Algebraic Geometry, Ramat Gan, 1993 (Bar-Ilan Univ., Ramat Gan, 1996), 1-5.
• J-P Bourguignon, Questions au Professeur Hirzebruch, Gaz. Math. No. 53 (1992), 11-19.
• J Cuntz, Laudatio auf Prof Friedrich Hirzebruch, Mitt. Dtsch. Math.-Ver. 12 (4) (2004), 287.
• Friedrich Hirzebruch, the second recipient of the Mathematical Society of Japan's Takakazu Kan Prize (Japanese), Sugaku 49 (2) (1997), 186.
• Friedrich Hirzebruch (French), C. R. Acad. Sci. Paris Sér. Gén. Vie Sci. 6 (6) (1989), 493—494.
• A Jackson, Hirzebruch Awarded Cantor Medal, Notices, Amer. Math. Soc. 52 (2) (2005), 253.
• A Jackson, Hirzebruch Receives Lomonosov Medal, Notices, Amer. Math. Soc. 44 (9) (1997), 1112.
• R Langevin, Interview: Friedrich Hirzebruch, in Development of mathematics 1950—2000 (Birkhäuser, Basel, 2000), 1229—1239.
• W Lück and V A Schmidt, Interview mit Friedrich Hirzebruch, Mitt. Dtsch. Math.-Ver. 13 (3) (2005), 183—187.
• K Ueno, The work of Friedrich Hirzebruch, recipient of the Takakazu Kan Prize of the Mathematical Society of Japan (Japanese), Sugaku 49 (2) (1997), 186—187.

• Friedrich Ernst Peter Hirzebruch. MacTutor.
• Michael Atiyah and Don Zagier. Friedrich Hirzebruch (1927–2012) // Notices of the AMS. — 2014. — Т. 7, № 61 (серпень). — С. 706-727.