Іосиф (Масленніков)
Митрополит Іо́сиф (справжнє ім'я Маслєнніков Олексій Олександрович; 3 листопада 1978, Слободзея, Молдовська РСР) — єпископ РПЦ у відставці, колаборант з Росією[1]. Колишній митрополит Роменський та Буринський РПЦвУ. Очолював синодальний відділ РПЦ в Україні, що курує парамілітарні організації («казачество»). Уродженець Молдови, вихованець кримських монастирів РПЦ на території України, які 2014 підтримали окупацію Криму Росією. Громадянин Росії[2]. 2022 року, після деокупації Сумщини, втік із України, відтоді перебував на території Росії.[3] У січні 2023 року позбавлений громадянства України указом президента України за підтримку агресії проти України[4]. Життєпис1992 приїхав до України. Ніс послух пономаря, іподиякона в Сімферопольській єпархії. 22 березня 1996 пострижений в рясофор з іменем Філіп. 24 березня 1996 рукопокладений в сан диякона єпископом Запорізьким та Мелітопольським Василієм Златолинським. 7 січня 1997 рукопокладений в сан пресвітера. 4 квітня 1997 пострижений в мантію з іменем Іосиф. 1997-2005 ніс послух настоятеля в храмах на честь святого великомученика Дмитра Солунського та князя Олега Брянського в селі Астраханка Мелітопольського району Запорізької області. 2000 отримав право носити наперсний хрест, а в наступному році зведений в сан ігумена. 2004 закінчив Бєлгородську духовну Семінарію. 2006 екстерном закінчив Київську духовну академію. 2005 призначений настоятелем Воскресенської церкви Вітебська (Білорусь). 2006 призначений настоятелем Георгіївської церкви Запоріжжя. 19 червня 2008 возведений в сан архімандрита. АрхірействоРішенням Священного Синоду від 11 листопада 2008 (Журнал засідання № 102) обраний єпископом Вольнянським, вікарієм Запорізької єпархії.[5] 18 листопада у Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Хіротонію здійснив митрополит Київський (РПЦвУ) Володимир Сабодан, архієпископ Бєлгородський Іоан Попов, архієпископ Білоцерквоський Митрофан Юрчук, єпископ Бердянський Єлисей Іванов, єпископ Шепетівський Володимир Мельник, єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр Драбинко та єпископ Васильківський Пантелеймон Поворознюк. 14 квітня 2009 рішенням синоду РПЦ в Україні призначений єпископом Запорізьким та Мелітопольським. 24 листопада 2009 до 15 березня 2013[6] очолював Синодальний відділ по справах пастирської опіки козацтва (так званого «казачества») України та духовно-фізичного виховання молоді. 23 грудня 2010 — єпископ Конотопський і Глухівський. 20 липня 2012 — 25 вересня 2013 — єпископ Ямпільський, вікарій Конотопської єпархії.[7]. Рішенням Священного Синоду УПЦ від 15 березня 2013 року (Журнал № 34) був звільнений з посади голови Синодального відділу у справах пастирської опіки козацтва та духовно-фізичного виховання молоді. 25 вересня 2013 року рішенням синоду РПЦвУ призначений керівним архієреєм новостворенної Роменської єпархії, з титулом «Роменський і Буринський». 17 серпня 2015 року возведений в сан архієпископа. 17 серпня 2021 року возведений в сан митрополита. 23 листопада 2022 року звільнений від керування Роменською єпархією[8]. В січні 2023 року позбавлений громадянства України указом президента України за підтримку агресії проти України[4]. В липні 2023 року СБУ повідомило йому про підозру у виправдовуванні збройної агресії росії проти України[3]. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
