Паїсій (Шинкарьов)
Шинкарьов Віктор Сергійович (також Паїсій, нар. 8 січня 1988, Феодосія, Кримська область, УРСР) — проросійський[1][2] український церковний діяч, архієпископ Костянтинівський за версією РПЦвУ, вікарій Горлівської єпархії УПЦ МП, архієпископ Костянтинівський (13 червня 2021 — 23 вересня 2023). Громадянин Росії, позбавлений громадянства України 2022 року[3][4][5][6], фігурант центру Миротворець. ЖиттєписЗакінчив Таврійську духовну семінарію (УПЦ МП) та Афінський університет, факультет соціального служіння[7]. 2013 року висвячений в диякона єпископом Горлівським і Слов'янським Митрофаном Нікітіним, висвячений у священника та став працювати кліриком Богоявленського кафедрального собору Горлівки. 2014 року став працювати настоятелем Благовіщенського храму в Горлівці. Після того, як храм було зруйновано артилерійським ударом військ Росії, повернувся працювати до Богоявленського собору. Згодом підтримав окупаційні війська РФ і лишився працювати на окупованій території. 2015 — пострижений у ченці з іменем Паїсій митрополитом Горлівським і Слов'янським Митрофаном Нікітіним. 2016 року став керівником Місіонерського відділу Горлівської єпархії УПЦ МП. У 2016—2017 роках був викладачем курсу історії християнської церкви на гуманітарному факультеті Горлівського інституту іноземних мов. 2019 — став благочинним Олександро-Невського округу Слов'янська. 2021 року синод РЦПвУ обрав Шинкарьова єпископом Костянтинівським, вікарієм Горлівської єпархії УПЦ МП. 2022 року Онуфрій підвищив Шинкарьова до сану архієпископа. Трудова діяльністьНастоятель Свято-Миколаївського храму УПЦ МП в Горлівці. ПоглядиПосібник російських окупантів, прихильник терористичного угруповання ДНР. Зокрема, він освячував приміщення «поліції» окупантів у Горлівці[8][9]. Займається поширення наративів кремлівської пропаганди, виправдовує російську агресію проти України[10]. Противник визнання ПЦУ. Санкції2023 року проти Шинкарьова запроваджено санкції РНБО терміном на п'ять років. Указом президента Зеленського Шинкарьова було позбавлено громадянства України[7][11][1]. Сам Шинкарьов намагався оскаржити це рішення в суді[12]. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia