Климент (Вечеря)
Митрополит Кли́мент (16 серпня 1977 Життєпис1994 року вступив до Київського національного університету на біологічний факультет, який закінчив у 1999. 2000 року закінчив Київську духовну семінарію і був зарахований до Київської духовної академії. Висвячений у сан ієродиякона, 2003 — у сан ієромонаха. Після закінчення КНУ вступив до Київського Свято-Троїцького монастиря (1999), призначений наглядачем Звіринецьких печер. 21 квітня 2001 — диякон. Керуючий справами Свято-Троїцького монастиря УПЦ МП. 2002 — пострижений в інока з іменем Климент, на честь мученика Климента Римського. 4 листопада 2003 — став ієромонахом. 8 грудня — пострижений в мантію. 2004 — ігумен. У 2000 р. закінчив Київську духовну семінарію і був зарахований до Київської духовної академії. 21 квітня 2001 р. рукоположений в сан диякона. Згодом призначений керуючим справами Свято-Троїцького Іонинського монастиря. У 2002 р. — прийняв іноцтво з іменем Климент, на честь священномученика Климента Римського. 4 листопада 2003 р. був рукоположений у пресвітера. 8 грудня того ж року пострижений в мантію (малу схиму). 2005—2008 рр.— намісник Спасо-Преображенського чоловічого монастиря в с. Нещерів (Київська єпархія)[4]. У 2007 р. — кандидат богослов'я (КДАіС). 2008 р. — проректор з навчальної роботи Київської духовної академії та семінарії. Цього ж року зведений у сан архімандрита. 20 липня 2012 р. обраний єпископом Ірпінським, вікарієм Київської митрополії УПЦ (журнал № 64)[5]. 21 липня у храмі на честь Всіх святих столичного Свято-Пантелеімонівського жіночого монастиря у Феофанії відбулося наречення архімандрита Климента у єпископа Ірпінського[6]. 3 вересня 2013 р. — голова Календарної комісії УПЦ. 25 вересня — керуючий Східним вікаріатством м. Києва. 26 грудня 2013 р. призначений членом Синодальної біблійно-богословської комісії та колегії Координаційного центру з розвитку богословської науки в Московському патріархаті, замінивши там представника від України архімандрита Кирила (Говоруна), який, на думку деяких ЗМІ, «зайняв неправильну позицію по українському питанню».[7] 16 вересня 2014 р. рішенням синоду УПЦ МП призначений головою синодального інформаційного відділу УПЦ МП. 29 вересня митрополитом Київським і всієї України (за версією УПЦ МП) Онуфрієм був призначений головним редактором офіційного сайту УПЦ МП. 9 листопада 2015 р., у день 400-річчя Київської духовної академії, рішенням Вченої ради Київської духовної академії і семінарії єпископу Клименту було присвоєне вчене звання професора[8]. Рішенням синоду РПЦ від 29 січня 2016 року (Журнал № 1[9]) був призначений головою Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ. Рішенням синоду РПЦ від 16 квітня 2016 року (Журнал № 26) був включений до числа членів Міжсоборної Присутності[10]. 28 липня 2017 року, у День Хрещення Русі, за Божественною літургією у Києво-Печерській Лаврі був возведений у сан архієпископа. 21 грудня 2017 року призначений керуючим Ніжинською єпархією. 17 серпня 2019 року возведений в сан митрополита.[11] 23 травня 2023 року призначений постійним членом Синоду УПЦ МП[12]. Міжконфесійні поглядиУ листопаді 2014 р. висловився різко проти Рівненського меморандуму про створення єдиної помісної Православної церкви в Україні, підписаного архієреями УПЦ МП Варфоломієм та Анатолієм[13]. 9 грудня 2014 р. зустрівся з делегацією Бундестагу Німеччини, на якій оголосив про стан міжконфесійної ворожнечі, «спровокований схизматичними релігійними течіями та представниками радикал-націоналістичних партій, є серйозним викликом для перспективи європейської інтеграції України»[14]. Климент представляв цю конфесію на офіційних заходах української влади, навіть якщо там був присутній Патріарх Філарет[15]. Митрополит Климент відкрито заявляв про «гоніння» на УПЦ МП зі сторони п'ятого президента України Петра Порошенка, патріарха Варфоломія і ПЦУ, а також прирівнює це до богоборства[16]. Нагороди
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
