Балатонська операція

Балатонська операція
Німецькі підрозділі в районі озера Балатон, березень 1945
46°59′00″ пн. ш. 18°21′00″ сх. д. / 46.98333333° пн. ш. 18.35° сх. д. / 46.98333333; 18.35
Дата: 6 — 16 березня 1945 Місце:  Угорщина, район озера Балатон Результат: Перемога Червоної Армії
Сторони
Німеччина Угорське королівство	СРСР Болгарія
Командувачі
Йозеф Дітріх 6-та танкова армія	Федір Толбухін Третій Український фронт
Військові сили
431,000 солдат 700 одиниць бронетехніки[1]	465,050 солдат[2]
Втрати
12,358 вбито, поранено та зникло безвісти. 31 танків[1] За радянськими даними: понад 40,000 загиблих та поранених	8,492 вбито та зникло безвісти 24,407 поранених та хворих[2]

Балато́нська опера́ція — оборонна операція угруповання 3-го Українського фронту та частин болгарської армії, що тривала протягом 6—15 березня 1945 року в районі озера Балатон (Угорщина). Внаслідок Балатонської операції силам Червоної армії вдалося добитися чотириразової переваги у живій силі, завдяки чому зазнав поразки останній великий контрнаступ німецьких та угорських військ на радянсько-угорському фронті у Другій світовій війні.

Після Будапештської операції війська 2-го (командувач — Маршал Радянського Союзу Родіон Малиновський) і 3-го (командувач — Маршал Радянського Союзу Федір Толбухін) Українських фронтів на 6 березня 1945 зуміли захопити підготовлені до оборони позиції на лінії — річка Грон, Естергом, Гант, озеро Балатон, Барч, північний берег річки Драви до річки Дунай (див. схему), готуючись до наступу на Відень.

Німецькі та угорські війська розпочали операцію «Весняне пробудження» (нім. Unternehmen Frühlingserwachen) на Будапештському напрямі з метою розсікти війська 3-го Українського фронту на дві частини, знищити їх, вийти на річку Дунай, прикрити важливі райони західної Угорщини, Австрії та південної Німеччини, і відтягнути разом з тим частину сил Червоної армії з Берлінського напряму. Проти військ 3-го Українського фронту діяла група армій «Південь» (310 тисяч солдатів і офіцерів, близько 6000 гармат і мінометів, 1600 танків і штурмових гармат, понад 800 бронетранспортерів і 850 літаків).

• Частини групи Південь (нім. Heeresgruppe Süd)
  • 6-та танкова армія — в складі якої також була 1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» (нім. Leibstandarte SS Adolf Hitler)
  • 2-га танкова армія
  • 6-та армія (нім. Armeegruppe Balck)
  • 3-тя угорська армія
• Частини армії групи Е (нім. Heeresgruppe E)

• Частини 3-го Українського фронту
  • 4-та гвардійська армія
  • 6-та гвардійська танкова армія
  • Повітряно-десантна армія
  • 26-та армія
  • 27-ма армія
  • 46-та армія
  • 57-ма армія
  • 1-ша Болгарська армія

Головного удару в напрямі на Дунай між озерами Веленце і Балатон завдавало ударне угруповання в складі 6-ї танкової армії СС та 6-ї піхотної армії. На ділянці прориву союзники мали 76 танків і самохідних артилерійських установок на 1 км фронту. Командування 3-го Українського фронту визначило задум німецького командування і не припиняючи підготовки до наступу на Віденському напрямі, було зміцнено оборону, згідно з усіма вимогами тогочасного воєнного мистецтва. З 6 по 15 березня союзники вклинилися в оборону 3-го Українського фронту на глибину 12—25 км, але, втративши 40 тисяч солдатів та офіцерів, 500 танків і штурмових гармат, понад 300 польових гармат та мінометів і, вичерпавши свої резерви, змушені були перейти до оборони.

Поразка німецько-угорського контрнаступу в районі озера Балатон спричинила розвиток Віденської операції 2-го і 3-го Українських фронтів, яка розпочалася 16—18 березня 1945 року.

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (березень 2007)

Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.