Нижньо-Сілезька операція

Зовнішні зображення
Зовнішні зображення
	Радянська карта Нижньо-Сілезької операції

Дата:	8 — 24 лютого 1945
Місце:	Нижня Сілезія, Третій Рейх
Результат:	перемога радянських військ, часткове виконання плану операції

Нижньо-Сілезька операція; Niederschlesische Operation
	Німецько-радянська війна
	Карта Нижньо-Сілезької операціїКарта Нижньо-Сілезької операції
Дата:	8 — 24 лютого 1945
Місце:	Нижня Сілезія, Третій Рейх
Результат:	перемога радянських військ, часткове виконання плану операції
Сторони
Третій Рейх	СРСР
Командувачі
Ф. Шернер ; Г. Гейнріці; В. Нерінг	Конєв І. С.;
Військові формування
Група армій «Вісла»; * 9-та армія; Група армій «Центр»; * Армійська група «Гейнріці»; (з 18 лютого 1945 — 1-ша танкова армія); * 17-та армія ; * 4-та танкова армія	1-й Український фронт; * 3-тя гвардійська армія; * 13-та армія ; * 4-та танкова армія; * 52-га армія; * 3-тя гвардійська танкова армія; * 6-та армія; * 5-та гвардійська армія; * 21-ша армія; * 59-та армія; * 60-та армія

Нижньо-Сілезька операція (нім. Niederschlesische Operation) — фронтова наступальна операція радянських військ на Східному фронті на заключному етапі німецько-радянської війни; частина загального стратегічного наступу Червоної армії в січні — березні 1945 року на 1200-км фронті від Балтійського моря до Дунаю. Операція проводилася силами військ 1-го Українського фронту (командувач Маршал Радянського Союзу І. С. Конєв) в період з 8 по 24 лютого 1945 з метою усунення загрози удару противника з півдня по своєму лівому флангу, створення умов для подальшого наступу на берлінському, дрезденському і празькому напрямках і була логічним продовженням Вісло-Одерської операції Червоної Армії.

Передумови та хід проведення операції

У результаті проведення Вісло-Одерської операції війська 1-го Українського фронту наприкінці січня 1945 вийшли на рубіж річки Одер. Безпосередньо в смузі фронту оборонялися один корпус 9-ї армії групи армій «Вісла», 4-та танкова і 17-та армії групи армій «Центр» (командувач генерал-полковник Ф. Шернер). Головного удару по цьому угрупованню противника планувалося завдати з двох великих плацдармів на Одері — північніше і південніше Бреслау (сучасний Вроцлав).

Північніше Бреслау була створена ударна угруповання у складі 3-ї гвардійської, 13-ї, 52-ї і 6-ї загальновійськових армій, 3-ї гвардійської і 4-ї танкової армій, 25-го танкового і 7-го гвардійського механізованого корпусів. На плацдармі південніше Бреслау зосередилися 5-та гвардійська і 21-ша армії, 4-й гвардійський танковий і 31-й танковий корпуси. На лівому крилі фронту повинне було діяти третє ударне угруповання — 59-та, 60-та армії і 1-й гвардійський кавалерійський корпус, що мала завдати удару з плацдарму на південний захід від Оппельн (Ополе) уздовж північних схилів Судетських гір. Дії військ фронту підтримувала 2-га повітряна армія.

8 лютого війська фронту після артилерійської підготовки перейшли в наступ і першого ж дня прорвали оборону противника в центрі і на правому крилі фронту, 59-та і 60-та армії не змогли прорвати оборону противника і 10 лютого за наказом командування перейшли до оборони. Розвиваючи наступ, головні сили фронту розгромили резерви противника, що підійшли, подолали проміжні оборонні рубежі і до 15 лютого просунулися на 60-110 км, зайнявши ряд адміністративних і промислових центрів Нижньої Сілезії, а також міста Наумбург (Новоґродзець), Лигниц (Легниця), Бунцлау (Болеславець), Зоран (Жарув) та інші.

Залишки 4-ї танкової армії противника відійшли за річку Бобер. У тилу залишилися два німецьких гарнізони, оточені в Бреслау (близько 40 тис. чол., ліквідований 6 травня) і Глогау (Глогув) (близько 18 тис. осіб, ліквідований до 1 квітня). До 24 лютого війська фронту вийшли на річку Нейсе на одну лінію з військами 1-го Білоруського фронту, зайнявши вигідне оперативно-стратегічне становище для завершального удару на берлінському напрямку і охоплююче положення по відношенню до верхньо-сілезького (оппельнського) угруповання противника, яке було ліквідоване в ході Верхньо-Сілезької операції 1945.

Склад і сили сторін

Склад військ Червоної армії, що брали участь в операції (на початок лютого 1945)^[2]Боевой состав Советской Армии на 1 февраля 1945 г.

1-й Український фронт (Маршал Радянського Союзу Конєв І. С., начальник штабу генерал армії Соколовський В. Д.)
	3-тя гвардійська армія (генерал-полковник Гордов В. М.)
		21-й стрілецький корпус (генерал-майор Яманов О. О.)
		76-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Глухов М. І.)
		120-й стрілецький корпус (генерал-майор Даніловський Ф. С.)
	25-й танковий корпус (генерал-майор танкових військ Фоминих Є. І.)
	13-та армія (генерал-полковник Пухов М. П.)
		24-й стрілецький корпус (генерал-майор Онупрієнко Д. П.)
		27-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Черокманов П. М.)
		102-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Пузіков І. М.)
	4-та танкова армія (генерал-полковник Д. Д. Лелюшенко)
		5-й гвардійський механізований корпус (генерал-майор танкових військ Скворцов Б. М.)
		6-й гвардійський механізований корпус (полковник Орлов В. Ф.)
		10-й гвардійський танковий корпус (полковник Бєлов Є. О.)
	52-га армія (генерал-полковник Коротеєв К. А.)
		48-й стрілецький корпус
		73-й стрілецький корпус
		78-й стрілецький корпус
	1-й гвардійський кавалерійський корпус (генерал-лейтенант Баранов В. К.)
	3-тя гвардійська танкова армія (генерал-полковник танкових військ Рибалко П. С.)
		6-й гвардійський танковий корпус (генерал-майор Новиков В. М.)
		7-й гвардійський танковий корпус (генерал-майор Іванов С. О.)
		9-й механізований корпус (генерал-лейтенант танкових військ Сухов І. П.)
	6-та армія (генерал-лейтенант Глуздовський В. О.)
		22-й стрілецький корпус (генерал-майор Захаров Ф. В.)
		74-й стрілецький корпус (генерал-майор Ворожищев О. В.)
	7-й гвардійський механізований корпус (генерал-майор танкових військ Корчагін І. П.)
	5-та гвардійська армія (генерал-полковник Жадов О. С.)
		32-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-лейтенант Родимцев О. І.)
		33-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-лейтенант Лебеденко М. Ф.)
		34-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-майор Бакланов Г. В.)
	31-й танковий корпус (генерал-майор танкових військ Кузнєцов Г. Г.)
	4-й гвардійський танковий корпус (генерал-лейтенант танкових військ Полубояров П. П.)
	21-ша армія (генерал-полковник Гусєв Д. М.)
		55-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Новосельський Ю. В.)
		117-й стрілецький корпус (генерал-майор Трубачов В. О.)
		118-й стрілецький корпус (генерал-майор Наумов О. Ф.)
	59-та армія (генерал-лейтенант Коровніков І. Т.^[3])
		43-й стрілецький корпус
		115-й стрілецький корпус
	60-та армія (генерал-полковник Курочкін П. О.^[3])
		15-й стрілецький корпус
		28-й стрілецький корпус
		106-й стрілецький корпус
	2-га повітряна армія (генерал-полковник авіації Красовський С. Я.)
		1-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус (генерал-лейтенант авіації Рязанов В. Г.)
		2-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус (генерал-лейтенант авіації Слюсарев С. В.)
		3-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус (генерал-лейтенант авіації Горлаченко М. Й.)
		2-й винищувальний авіаційний корпус (генерал-лейтенант авіації Благовіщенський О. С.)
		5-й винищувальний авіаційний корпус (полковник Мачін М. М.)
		6-й гвардійський винищувальний авіаційний корпус (генерал-майор авіації Утін О. В.)
		4-й бомбардувальний авіаційний корпус (генерал-майор авіації Архангельський П. П.)
		6-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус (генерал-майор авіації Полбін І. С.^[4]^[5])

Всього: 980 800 чоловік, 1 289 танків і САУ, 2 380 літаків.

Склад військ Вермахту (за станом на 10 лютого 1945)^[6]

Група армій «Вісла» (рейхсфюрер-СС Генріх Гіммлер)
	9-та армія (генерал від інфантерії Теодор Буссе)
		40-й танковий корпус (генерал танкових військ Зігфрід Генріці)
Група армій «Центр» (генерал-полковник Ф. Шернер, начальник штабу генерал-лейтенант Кребс Г.)
	6-й повітряний флот (генерал-полковник Роберт Ріттер фон Грайм)
	Армійська група «Гейнріці» (генерал-полковник Готтард Гейнріці)
		49-й гірський корпус (генерал гірсько-піхотних військ Карл фон Ле Сьюр)
			545-та фольксгренадерська дивізія (генерал-майор Ганс-Ернст Кохльсдорфер)
			3-тя гірсько-піхотна дивізія (генерал-лейтенант Пауль Клатт)
			4-та гірсько-піхотна дивізія (генерал-лейтенант Фрідріх Брайт)
			320-та фольксгренадерська дивізія (генерал-майор Еммануїл фон Кіліані)
			78-ма фольксштурмова дивізія (генерал-майор Вільгельм Нагель)
		59-й армійський корпус (генерал танкових військ Георг Ріттер фон Генгль)
			253-тя піхотна дивізія (генерал-лейтенант Карл Беккер)
			359-та піхотна дивізія (генерал-лейтенант Карл Арндт)
			68-ма піхотна дивізія (генерал-лейтенант Пауль Шоєрпфлюг)
			75-та піхотна дивізія (генерал-майор Карл Арнінг)
		11-й армійський корпус (генерал від інфантерії Рудольф фон Бюнау)
			1-ша лижна дивізія (генерал-лейтенант Густав Хундт)
			97-ма єгерська дивізія (оберст Юліус Вульфінгер)
			371-ша піхотна дивізія (генерал від інфантерії Герман Нігофф)
	17-та армія (генерал від інфантерії Фрідріх Шульц)
			«Бойова група Зілер»^[7] (генерал-лейтенант Ернст Зілер)
			344-та піхотна дивізія (генерал-майор Георг Коссмала)
			168-ма піхотна дивізія (генерал-майор, доктор Максиміліан Росскопф)
		8-й армійський корпус (генерал артилерії Вальтер Гартманн)
			20-та гренадерська дивізія СС (1-ша естонська) (бригадефюрер СС Франц Аугсбергер)
			100-та єгерська дивізія (генерал-лейтенант Ганс Креппель)
			45-та фольксгренадерська дивізія (генерал-майор Ріхард Даніель)
		17-й армійський корпус (генерал інженерних військ Отто Тіманн)
			20-та танкова дивізія (генерал-майор Герман фон Оппельн-Брониковскі)
			19-та танкова дивізія (генерал-лейтенант Ганс Кельнер)
			254-та піхотна дивізія (генерал-майор Ріхард Шмідт)
		48-й танковий корпус (генерал танкових військ Максиміліан фон Едельсгайм)
			208-ма піхотна дивізія (генерал-лейтенант Ганс Пікенброк)
			269-та піхотна дивізія (генерал-лейтенант Ганс Вагнер)
		Фортеця Бреслау (генерал-майор Ганс Ахльфен)
			609-та дивізія особливого призначення (генерал-лейтенант Зігфрід Руфф)
			Комендатура фортеці Бреслау
		57-й танковий корпус (генерал танкових військ Фрідріх Кірхнер)
			8-ма танкова дивізія (генерал-майор Гайнц Гакс)
			дивізія № 408 (генерал-лейтенант Генріх Вош)
			103-тя танкова бригада (оберст Вернер Мумерт)
	4-та танкова армія (генерал танкових військ Фріц Губерт Грезер)
			Група генерала Фрідріха
			17-та танкова дивізія (генерал-майор Теодор Кретчмер)
			6-та фольксгренадерська дивізія (генерал-лейтенант Отто-Герман Брюкер)
			21-ша танкова дивізія (генерал-майор Вернер Маркс^[8])
		Танковий корпус «Гроссдойчланд»(генерал танкових військ Дітріх фон Заукен^[9])
			Панцергренадерська дивізія «Брандербург» (генерал-майор Герман Шульте-Гойтгаус)
			1-ша парашутно-танкова дивізія «Герман Герінг» (оберст Макс Лемке)
			20-та панцергренадерська дивізія (генерал-майор Георг Шольце)
		24-й танковий корпус (генерал танкових військ Вальтер Нерінг)
			Комендатура фортеці Глогау (оберст Йонас граф зу Єленбург)
			342-га піхотна дивізія (генерал-лейтенант Генріх Нікель)
			72-га піхотна дивізія (генерал-лейтенант доктор Герман Хон)
			16-та танкова дивізія (генерал-лейтенант Дітріх фон Мюллер)
			25-та танкова дивізія (генерал-майор Оскар Аудорш)

Див. також

Література

Пухов Н. П. Годы испытаний [Архівовано 15 травня 2013 у Wayback Machine.] — М.: Воениздат, 1959
Лелюшенко Д. Д. Москва — Сталинград — Берлин — Прага. Записки командарма [Архівовано 15 травня 2013 у Wayback Machine.] — М.: Наука, 1987
Коллектив авторов. История Второй мировой войны. 1939—1945. Том 10. — М.: Воениздат, 1979
Шеин Д. В. Танки ведёт Рыбалко. Боевой путь 3-й Гвардейской танковой армии. — М.: Яуза, Эксмо. ISBN 978-5-699-20010-8
Крайнюков К. В. Оружие особого рода [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.] — М.: Мысль, 1984
Девід Гланц, The Soviet-German War 1941-45: Myths and Realities: A Survey Essay