Скалатський повіт (Західноукраїнська Народна Республіка)
Скалатський повіт ЗУНР — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Територія сучасного Підволочиського району і частини Гусятинського району Тернопільської області. Адміністративний центр — місто Скалат, населення якого становило 7200 мешканців. ГеографіяТериторія становила 917 км², населення — 85 326 осіб (1931). Скалатський повіт на сході по річці Збруч межував із Російською імперією (пізніше — з Радянським Союзом), на півночі зі Збаразьким, на північному заході з Тернопільським, на південному заході з Теребовлянським, на півдні з Копичинецьким повітами. У складі ЗУНРУ листопаді 1918 року увійшов до складу новопроголошеної української держави — ЗУНР. Повітовим комісаром і делегатом до УНРади був обраний адвокат д-р Михайло Новаківський (УРП).[2] Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.
Під польською окупацією
Включений до складу Тернопільського воєводства з утворенням воєводства 23 грудня 1920 року на окупованих землях ЗУНР. Місцеве населення, в т. ч. і римо-католицького обряду, розмовляло тільки українською мовою і віддавало дітей до українських шкіл.[3] Зміни адміністративного поділу1 січня 1926 р. із сільської гміни (самоврядної громади) Криве Скалатського повіту вилучена територія розпарцельованого (розділеного) фільварку «Малинівка біля Кривого» і з неї утворено самостійну гміну Малинівка[4], із сільської гміни (самоврядної громади) Богданівка вилучений присілок Футор, збудований на частині території розпарцельованого фільварку «Богданівка» і з неї утворено самостійну гміну Футор[5]. Розпорядженням Ради міністрів вилучено 1 квітня 1929 р. сільську гміну (самоврядну громаду) Сорока зі Скалатського повіту і приєднано до Копичинецького повіту[6]. 15 червня 1934 р. село Сороцьке передане зі Скалатського повіту до Теребовлянського[7]. У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 26 липня 1934 року «Про поділ повіту Скалатського у воєводстві Тернопільському на сільські ґміни»[8], 1 серпня 1934 року у Скалатському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям). Міста (Міські ґміни)
Сільські ґміниКількість: 1920—1926 рр. — 59 1926—1929 рр. — 61 1929—1934 рр. — 60 1934 р. — 59 1934—1939 рр. — 10 * Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав. НаселенняУ 1907 році українці-грекокатолики становили 52 % населення повіту[9]. У 1939 році в повіті проживало 94 670 мешканців (46 295 українців-грекокатоликів — 48,9 %, 25 350 українців-римокатоликів — 26,78 %, 12 105 поляків — 12,79 %, 2 180 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,3 %, 8 740 євреїв — 9,23 %)[10]. Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 72 021 населення ніби-то було аж 60 091 (67,35 %) поляків при 25 369 (28,44 %) українців, 3 654 (4,1 %) євреїв і 84 (0,09 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами. СРСР27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[11]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Скалатський, Гримайлівський і Підволочиський райони. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
