Бережанський повіт (ЗУНР)

Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2020)

Бережанський повіт — адміністративна одиниця у складі ЗУНР, після її анексії — у складі Польщі та СРСР. Адміністративний центр — Бережани, де мешкали 11 023 осіб.

Сучасний Бережанський і Козівський райони у складі Тернопільської області України.

Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2019)

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був судовий радник Іван Масляк, а голової Повітової УНРади Тимотей Старух.^[1] Міським комісаром Бережан був обраний професор гімназії Осип Насельський, його змінив Олександер Бородайко, директор; далі — Тимотей Старух, селянин із Золотої Слободи, колишній жандарм (УНДП). Міським комісаром Козови був обраний нотаріус Володимир Лібман.

Делегатами до УНРади були обрані: від міста Бережан прокурор Лев Петрушевич (УНДП); від повіту — Роман Глушко.

Бережанський повіт
Powiat brzeżański
Повіт на мапі воєводства
Країна	Польща
Воєводство	Тернопільське
Адміністративний центр	Бережани
Населення:	103 800 (1931)
Площа:	1135
Густота:	91
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2 місько-сільські сільські 9
Адміністрація
Мапа
-

Після українсько-польської війни в 1919 році був окупований Польщею.

Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Бережанський повіт розташований на заході воєводства, близько до його центру. Межував на заході зі Станиславівським воєводством, на півночі — зі Зборівським і Перемишлянським повітами, на сході — з Тернопільським повітом, на півдні — з Підгаєцьким повітом.

Рельєф переважно гористий — повіт перетинало рельєфне утворення Опілля.

1 липня 1925 р. гміну (самоврядну громаду) Козлів вилучено з Бережанського повіту і включено до Тернопільського^[2].

1 квітня 1930 р. вилучена частина гміни Козова площею 247,74 га і включена до гміни Теофіпілка^[3].

15 червня 1934 р. села Городище, Дмухівці та Слобідка передані з Бережанського повіту до Тернопільського^[4], натомість до Бережанського повіту з Підгаєцького передано села Щепанів і Вівся^[5].

За розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі від 14 липня 1934 року «Про поділ повіту Бережанського у воєводстві Тернопільському на сільські ґміни»^[6], 1 серпня 1934 року у Бережанському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

1. м. Бережани
2. містечко Козова — місто з 1934 р.

Кількість:

• 1920—1925 рр. — 72
• 1925—1934 рр. — 71
• 1934 рр. — 70
• 1934—1939 рр — 9

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

У 1907 році українці-грекокатолики становили 61 % населення повіту^[7].

У 1939 році в повіті проживало 112 540 мешканців (72 335 українців-грекокатоликів — 64,27 %, 16 345 українців-латинників — 14,52 %, 11 755 поляків — 10,45 %, 4 550 польських колоністів міжвоєнного періоду — 4,04 %, 7 475 євреїв — 6,64 % і 80 німців та інших національностей — 0,07 %)^[8].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 103 824 населення ніби-то було аж 48 168 (46,39 %) поляків при 51 757 (49,85 %) українців, 3 716 (3,58 %) євреїв і 6 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області^[9].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Бережанський і Козівський райони.

• Powiat: Brzeżany [Архівовано 3 вересня 2016 у Wayback Machine.](пол.)