Лапутіна Юлія Анатоліївна
Юлія Анатоліївна Лапутіна[2] (нар. 9 жовтня 1966, Київ) — українська військовослужбовець, контррозвідник, спецпризначенець, кандидат психологічних наук, генерал-майор СБУ (2020), міністр у справах ветеранів України (18.12.2020[3] — 7.02.2024[4]), заступник начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки СБУ (2014—2020). Член РНБОУ. Друга жінка-генерал в історії незалежної України[5]. ЖиттєписНародилася 9 жовтня 1966 року у м. Києві[6]. Здобула педагогічну та психологічну освіту. Також захистила кандидатську дисертацію з психології і здобула науковий ступінь кандидата психологічних наук[6]. Має професійну підготовку зі спортивної стрільби[7]. 1992 року Юлія Лапутіна почала службу у лавах Служби безпеки України оперуповноваженою підрозділу контррозвідки[6]. Після створення антитерористичного центру СБУ «Альфа» запрошена до нього старшим офіцером. Під час служби брала участь у низці складних операцій із придушення сепаратистського путчу в Криму в 1994 році[7][8][9]. 2008 року виступила з ініціативою втілення концепції ментальної інтеграції мешканців АР Крим до України, але після приходу до влади Віктора Януковича її було припинено[7]. Юлія Лапутіна протягом 2010—2012 років була заступницею начальника Центру спеціальних операцій «А» Служби безпеки України. 14 квітня 2014 року у складі першої об'єднаної групи СБУ висадилась на Краматорському аеродромі, захист якого забезпечував спецпідрозділ «Альфа». Пізніше вона згадувала, що, вилітаючи у Донецьку область, вони тоді точно не знали, що там відбувається, і лише прибувши зрозуміли, що опинилися в облозі. Лапутіна налагодила контакти з проукраїнськими активістами, займалася розвідкою, збором та передачею інформації до Києва. За допомоги активістів виїжджала до міста для оцінки ситуації та проведення рекогностування: була відкинута тактика військових дій і діяли іншими методами, зокрема, інформаційними, розкидаючи листівки з вертольота. Неодноразово вела перемовини з місцевими прибічниками проросійських формувань, які мали на меті штурм блокпостів українських військових, завдяки чому штурму вдалося уникнути[7][8][10]. Під час окупації Краматорська проросійськими формуваннями завдяки допомозі проукраїнських активістів зробила радіозвернення до жителів міста від імені українського уряду з рекомендаціями щодо виживання під час обстрілів та запевнення щодо повернення міста під контроль уряду України[7]. Кадри з відео з щойно звільнених Слов'янська та Краматорська від проросійських формувань, зроблені Юлією Лапутіною на мобільний телефон, увійшли до фільму «4 роки АТО — 26 років на службі Народу України»[11][12]. Також вона брала участь у другому Харківському міжнародному безпековому форумі[13]. Юлія Лапутіна у вересні — грудні 2014 року командувала оперативною групою СБУ в АТО та виконувала завдання із затримання учасників проросійських терористичних формувань[6][7]. Після звільнення Краматорська від російських бойовиків ініціювала акцію «Краматорськ — це Україна», яку підхопили в інших містах[7]. 2014 року призначена заступницею начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки СБУ[6]. В СБУ вона займається контррозвідкою у сфері інформаційної безпеки[7][14]. Станом на травень — червень 2017 рік Юлія Лапутіна мала звання полковника[15][16]. Проводить багато публічних заходів та лекцій щодо джерел війни на Сході України, методів ведення інформаційної війни Росії проти України та смислової війни Росії проти України, а також участі в ній УПЦ МП[17][18][19][20][21][22][23][14]. 25 березня 2020 року отримала військове звання генерал-майора[2], ставши другою жінкою-генералом в історії незалежної України[5]. Член Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України[24]. 18 грудня 2020 року Верховна Рада України проголосувала за призначення Лапутіної Міністром у справах ветеранів України (248 голосів «за»)[3]. Член РНБОУ з 17 лютого 2021 року[25]. 5 лютого 2024 року подала заяву про відставку з посади Міністра у справах ветеранів України[26][27]. Президент Зеленський назвав її звільнення перезавантаженням у цій сфері[28]. 7 лютого Верховна рада звільнила Лапутіну Комітет з питань соціальної політики зазначив незадовільну роботу міністерства. Громадська рада при Мінветеранів вимагала відставки через «провал роботи з ветеранами» та не реалізації низки напрямків роботи. Також її критикували військовослужбовці за низьку якість реалізації проєкту «Помічник ветерана» та прогалини в організації медичної реабілітації ветеранів[4][29]. РодинаОдружена. Її чоловік також працює в Службі безпеки України. Виховує двох дочок[7][6]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
