Луганськ (станція)
Луганськ — залізнична станція Луганської дирекції Донецької залізниці. Розташована в однойменному місті на межі Кам'янобрідського, Артемівського та Ленінського районів міста. ІсторіяСтанції відкрита у 1878 році, в ході введення в експлуатацію Донецької кам'яновугільної залізниці, загальна довжина якої становила 389 верст, в складі якої були відкриті лінії: Микитівка — Дебальцеве — Довжанська, Дебальцеве — Попасна — Краматорськ та власне Дебальцеве — Луганський завод, що прокладена до Луганська із південного заходу. У Луганську було створено Управління Товариства «Донецька залізниця» та закладене поруч зі станцією залізничне училище[1]. Власне й саме технічне управління Донецькою кам'яновугільною залізницею було розташоване саме в Луганську, поки приватна залізниця не була продана державі та ще приєднана до Казенної Катеринінської залізниці[2]. У 1898 році прокладена лінія у північно-східному напрямку Луганське — Міллерово.
Станом на 1917 рік розбудовувалась лінія у південному напрямку Луганськ — Бразоль, яка згодом була розібрана під час Громадянської війни, а вже у 1921 року лінія Луганськ — Лутугине була відновлена[1]. Ці три напрямки: на південний захід, північний схід та південь — лишаються основними й понині. Із розвитком луганської залізниці тісно пов'язаний також і завод Гартмана (нині — Луганський тепловозобудівний завод). Електрифікація залізниці:
ВокзалУ 1980 році на відстані близько 600 м від старого залізничного вокзалу було споруджено сучасну будівлю вокзалу у формі гіперболічного циліндра. До комплексу просторого нового вокзалу увійшли автомобільна естакада протяжністю майже 700 метрів, що сполучає вокзал із центром міста, транспортна розв'язка, критий надземний перехід до платформ, який з однієї сторони виходить до вокзалу, а з іншої — до недіючої трамвайної лінії (з 2014 року) та вулиці Кірова. Залізничний вокзал є кінцевою зупинкою деяких міських та приміських автобусних маршрутів.
Пасажирське сполученняДо літа 2014 року: Станом на 2013 рік луганський вокзал забезпечував внутрішнє, міжнародне та приміське сполучення. Для більшості поїздів далекого сполучення станція Луганськ була кінцевою, виняток становив лише поїзд міждержавного сполучення Маріуполь — Липецьк. На внутрішньоукраїнських маршрутах з Луганська поїзди прямували до станцій:
Міжнародні (Україна — РФ) поїзди сполучали Луганськ з:
Приміські дизель-поїзди сполучали Луганськ з населеними пунктами Луганської і Донецької областей України до станцій Комунарськ, Дебальцеве, Лутугине, Ізварине, Попасна, Сватове, Вільхова, Родакове, Сентянівка, Кіндрашівська-Нова, Лантратівка. До 30 серпня 2010 року існувало пасажирське сполучення з Ростовською областю РФ (роз'їзд 122 км у хуторі Єлань Тарасівського району).
Під час російсько-української війни (з 2014 року): Із початком війни на сході України залізничне сполучення стало нестабільним. 26 липня 2014 року у зв'язку з пошкодженням залізничних колій «Укрзалізниця» тимчасово припинила рух поїздів за маршрутом Київ — Луганськ та Луганськ — Київ[3][4]. 21 вересня рух відновлено. Донецька залізниця сформувала поїзд № 520/521 сполученням Київ — Луганськ із 10 вагонів, але у зв'язку із підвищеним попитом на перевезення залізничники збільшили кількість вагонів до 18-ти[5][6][7]. 7 жовтня колію на 60 км перегону Сентянівка — Шипилово Донецької залізниці було підірвано, що призвело до пошкодження 12,5 м колій і три шпали. Поїзд № 520 повернули у зворотній шлях[8]. Оскільки військові дії унеможливили стабільне залізничне сполучення, 20 листопада 2014 року «Укрзалізниця» скасувала поїзд Київ — Луганськ[9][10][11]. 28 березня 2015 року незаконна «влада» ДНР і ЛНР» запустили приміський електропоїзд сполученням Ясинувата — Луганськ через Єнакієве, Дебальцеве[12]. Нині приміське сполучення з Луганська здійснюється лише до станції Мануїлівка. ПанорамаПримітки
Джерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia