У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою
Покровка .
Покро́вка — село в Україні , у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області . Населення становить 448 осіб. Відноситься до Кам'янського старостинського округу .
На початку 1924 року хутір Покровський відносився до Степанівської сільради району Енгельса Одеської округи Одеської губернії . Більшість населення хутора Покровського становили молдовани (151 особа). Вони мали 31 господарство[ 3]
Під час Голодомору в Україні 1932—1933 років в селі загинула 1 людина:
Ференц Микола Іванович[ 4] Станом на 1 вересня 1946 року село входило до складу Кіровської сільської ради[ 5]
12 вересня 1967 року до складу Покровки увійшло колишнє село Новий Мир (колишня єврейська та німецька землеробська колонія, відоме ще як Новомирка, Нейфельд та Найвельт)[ 6] [ 7] Зельцького району і нараховував 122 жителі, у 1943 році — 238[ 7]
У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді . До того село входило до складу ліквідованої Кам'янської сільради .
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 492 особи, з яких 226 чоловіків та 266 жінок.[ 8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 453 особи.[ 9]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[ 10]
↑ Паспорт Кам'янської сільської ради (PDF) . Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2020. Процитовано 16 червня 2016 .↑ Публічна кадастрова карта України . map.land.gov.ua . Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020 .↑ Національні меншості на Україні (реєстр селищ) — Харків: Друкарня Кооперативного Видавництва «Пролетарій», 1925. — С. 49.
↑ Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Одеська область. Частина I. Редакційна колегія (співголови — М. Д. Сердюк і М. Л. Скорик), автори-упорядники Л. І. Білоусова (керівник), М. Г. Батуріна, А. Є. Бух, О. В. Мартиненко, Г. М. Паніван. — Одеса: Астропринт, 2008. — С. 861
↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К . : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.↑ Отдельные еврейские земледельческие поселения Юга Украины, основанные в 1920-1930 гг . evkol.ucoz.com . Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 26 січня 2021 .↑ а б В.А. Ауман, В.Ф. Баумгертнер, В. Бретт, Н.Ф. Бугай, Н.А. Варденбург, Ю.А. Петров, В.Г. Чеботарева, А.И. Эрлих (2006). НЕМЦЫ РОССИИ. НАСЕЛЕННЫЕ ПУНКТЫ И МЕСТА ПОСЕЛЕНИЯ. ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ (PDF) . Москва. с. 376. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 30 січня 2021 . ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019 .↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019 .↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019 .
.jpg)
