Харківська філія була створена одночасно з усією Спілкою радянських письменників України на першому Всеукраїнському з'їзді радянських письменників, який відбувся 17 червня 1934 року у Харкові.
Першим головою Харківської організації СРПУ був Юрій Смолич, який обіймав цю посаду до початку війни у 1941 році.
Щонайменше 14 письменників-харків'ян загинули в боях з нацистами.
У 1944 році Харківська обласна організація СРПУ поновила свою діяльність. Організацію очолила Наталя Забіла, чий чоловік — художник Дмитро Шавикін — мешкав у Києві. Життя голови на два міста і неналежне виконання нею обов'язків невдовзі викликали обурення спілчан і обговорювались на закритих зборах парторганізації Спілки.[2]
Післявоєнна відбудова не відразу дала можливість налагодити літературне життя, оскільки багато літераторів переїхало до Києва. Літературно-художній альманах «Харків» був заснований лиш у 1952 році і видавався до 1955 року. У 1956 році його заступив журнал «Прапор», з 1991 року відомий як «Березіль».
У другій половині XX сторіччя харківська письменницька організація була другою за чисельністю в радянській республіці. Спілчанські лави поповнили такі письменники, як В. Бойко, Н. Матюх, І. Перепеляк, А. Перерва, Л. Тома, Ірина Мироненко, О. Ковальова, В. Романовський, П. Василенко, Іван Мироненко. Проте водночас як осередок національної культури Харківська організація занепадала: щонайменше половину її складу становили автори, які писали російською мовою. У повоєнні роки приплив україномовних молодих письменників був мінімальним, спроби вступу в спілку україномовних початківців блокувались через «політичну нечіткість творів». Після смерті довголітнього керівника організації Юрія Шовкопляса, під тиском обкому Партії (зокрема секретаря з ідеології Сіроштана) і проти волі більшості членів організації, головою правління був затверджений з другої спроби маловідомий російський літератор Володимир Петров, полковник у відставці. За ним головував російськомовний Борис Силаєв, уродженець підросійської Слобожанщини.[3]
Серед харківських спілчан російською писали поети Б. Чичибабін, Р. Левін, А. Мірошниченко, С. Шелковий, прозаїки В. Добровольський, М. Сказбуш, І. Маслов, В. Петров, Б. Силаєв, В. Самойлов, В. Пенчуков та інші.
Наприкінці радянської доби Харківська організація знову стала осередком пробудження національної свідомості і відігравала потужну роль в усіх громадських справах регіону: підтримувала культурологічне товариство «Спадщина», «Рух», «Просвіту», доклалась до створення Харківського літературного музею.
Після здобуття Незалежності
За інерцією у перше десятиліття Незалежності у щорічних творчих семінарах молодих літераторів при ХОО НСПУ брало участь вдвічі більше російськомовних молодих авторів, аніж тих, хто пише українською.[4] Ключовою фігурою для харківського осередку НСПУ у ті часи був Станіслав Мінаков[5], один із засновників альманаху «Левада», який згодом був позбавлений членства у спілці за проросійську позицію і емігрував у РФ.
У 2013 році загострився конфлікт між головним редактором журналу «Березіль»Володимиром Науменком та правлінням обласної організації спілки, спричинений багаторічною невизначеністю взаємин між редакцією журналу і його засновниками, особливо питанням оренди приміщення. У результаті на загальних зборах ХОО НСПУ 5 червня 2013 року була виказана недовіра Науменку. Володимир Науменко був звинувачений у самоусуненні від життя письменницької організації, ігноруванні літературних подій та заходів у Харкові, у непрозорому використанні благодійних коштів, несплаті комунальних платежів і занапащенні редакційної політики журналу.[6][7][8] Конфлікт не був вичерпаний, і у 2015 році редакції урізали надану площу з 4-х кімнат до 2-х,[9] а з 2018 року часопис виходить у Києві як позаспілчанське видання.
У 2021 році Правління Національної спілки письменників України визнало неправочинним обрання Анатолія Стожука головою ХОО НСПУ на третій термін і призначило тимчасовим виконувачем обов'язків голови ХОО НСПУ В'ячеслава Романовського. Харківська обласна організація намагалась всупереч статуту спілки скасувати ці рішення.[10][11]
Під час масштабного російського вторгнення
У 2023 році Харківська обласна організація НСПУ була номінована на Премію Читомо у категорії «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».[12]
25 листопада 2024 року будівлю обласної організації було пошкоджено близьким ударом російської ракети С-400. Внаслідок вибуху вибиті шибки, пошкодженні віконні та дверні рами, постраждало внутрішнє оздоблення приміщень.[13] Також пошкоджена система опалення, освітлення працює лише частково, є проблеми з водопостачанням. Загалом виникли серйозні структурі пошкодження по всій західній частині будівлі: тріщини у стінах, деформації перекриттів, обвал даху.
Понад 20 років ХОО НСПУ проводить щорічні літературні фестиваль і семінар «Молода Слобожанщина». Найперший творчий фестиваль відбувся 1995 року, семінари започаткували трохи згодом.[15]
Весняний фестиваль «Молода Слобожанщина»
Фестиваль складається з 2 частин:
«Приходь і читай» — вільний мікрофон, де учасники читають по два вірші або сторінку прози. Організатори та представники журі відбирають авторів для осіннього семінару «Молода Слобожанщина».
Мистецькі зони, де митці демонструють твори або розповідають про свої проекти.[16]
Осінній семінар «Молода Слобожанщина»
Осінній семінар відбувається у форматі секційної роботи з учасниками (проза, поезія, публіцистика, література для дітей тощо) з детальним розглядом їхніх текстів і майстер-класами від членів НСПУ. Кожен молодий автор долучається до обговорення у формі круглого столу.[17] За підсумками роботи видають щорічний альманах «Левада».
Періодика обласної організації
Альманахи
«Левада» — щорічний молодіжний літературно-художній альманах, який укладають з текстів учасників семінару «Молода Слобожанщина».
«Квартали» — літературний альманах, що мав стати зрізом слобожанського літературного процесу. Вийшло два випуски: за 2012 і 2013 роки.[18][19]
«Харків» — літературний альманах, який виходив з 1952 по 1955 роки. Вийшло 8 томів.
Журнали
Літературний журнал — літературно-художній, критичний і громадсько-політичний місячник, виходив з 1936-го по 1941-й рік.
«Березіль» — колишній журнал «Прапор», заснований 1956-го року, до 2018-го року був спілчанським виданням.
«Харків. Lit» — літературно-художній і громадсько-політичний щоквартальник, заснований у 2014 році.[20]
Літературні премії ХОО НСПУ
Премія імені Василя Мисика
Літературна премія імені Василя Мисика — українська літературна премія, що присуджується за поетичні книги та переклади поетичних творів з інших мов. Установлена 1995 року. До журі премії входить секретаріат ради НСПУ і представники Харківської обласна організації НСПУ.
Премія імені Тані Шамрай
Обласна літературна премія імені Тані Шамрай присуджується щорічно за рукопис першої книги поезії, прози, драматургії тощо молодим літераторам віком до 35 років.[21]
Міжнародна Слов'янська поетична премія
Міжнародна Слов'янська поетична премія заснована Харківською обласною організацією Національної спілки письменників України, Харківським обласним відділенням Фонду культури України, Харківською державною науковою бібліотекою імені В. Г. Короленка та Об'єднанням підприємств «Корпорація Гідроелекс» для підтримки та заохочення літературної творчості молодих поетів віком до 35 років. Журі Премії приймає до розгляду конкурсні поетичні добірки з 5 віршів авторів поетичних книг або великих публікацій у журналах, альманахах, збірниках, надрукованих упродовж останніх трьох років. Конкурсні добірки мусять бути написані на одній зі слов'янських мов.[22]
↑Тимченко, Антоніна (10 травня 2018). Чи молода «Молода Слобожанщина»? (інтерв'ю з Юрієм Чайкою). Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України. Уперше фестиваль “Молода поезія” пройшов у Харкові 1995 року. Він був складовою частиною так званої “Декади творчої молоді”
Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / авт.-упоряд. Б. К. Коваль, В. П. Павловська. — Київ : «Радянський письменник», 1988. — 719 с. — ISBN 5-333-00364-5. — с. 16.
