Шварцшильд (місячний кратер)

Характеристики кратера
Шварцшильд
	Світлина зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
Координати	70°05′ пн. ш. 121°34′ сх. д. / 70.08° пн. ш. 121.57° сх. д.
Діаметр	211,42 км
Довгота ранкового; термінатора	249°
Епонім	Карл Шварцшильд
	Шварцшильд

Кра́тер Шва́рцшильд (лат. Schwarzschild) — великий місячний метеоритний кратер діаметром близько 211 км^[1] у північній частині зворотного боку Місяця. Названо на честь німецького фізика й астронома Карла Шварцшильда^[1] (1873—1916) й затверджено назву Міжнародним астрономічним союзом у 1970 році. Кратер утворився в нектарському періоді^[2].

Опис кратера

Найближчі відомі кратери — Сірс^[en] на північному сході й Гамов на південному сході^[3]

Дещо нерегулярний зовнішній край кратера Шварцшильд перекритий безліччю дрібніших ударних кратерів, серед яких найпомітнішим є кратер Шварцшильд К^[3]^[4] у південній частині і Шварцшильд D^[3]^[5] на північному сході. Вал кратера має приблизно округлу форму с випуклістю назовні уздовж південно-західного боку. Вал згладжений й модифікований ерозією, особливо на північному сході. На північний схід від кратера Шварцшильд К простягається короткий ланцюжок невеликих кратерів, що лежать на краю і внутрішньому схилі кратера Шварцшильд.

Внутрішнє плато кратера Шварцшильд відносно рівне в порівнянні з пересіченою місцевістю зовні й особливо рівне в північно-північно-східній половині. На захід від центру є зона низьких гірських хребтів неправильної форми. Південно-східніше від центральної частини кратера лежить сателітний кратер Шварцшильд L^[3]^[6], оточений валом з матеріалу, викинутого під час його утворення.

Сателітні кратери

Шварцшильд^[1]	Координати	Діаметр, км
A	78°28′ пн. ш. 124°14′ сх. д. / 78.47° пн. ш. 124.24° сх. д. / 78.47; 124.24 (Шварцшильд A)	44,7^[7]
D	71°41′ пн. ш. 131°45′ сх. д. / 71.69° пн. ш. 131.75° сх. д. / 71.69; 131.75 (Шварцшильд D)	21,9^[5]
K	67°21′ пн. ш. 124°49′ сх. д. / 67.35° пн. ш. 124.81° сх. д. / 67.35; 124.81 (Шварцшильд K)	41^[4]
L	69°05′ пн. ш. 121°50′ сх. д. / 69.08° пн. ш. 121.83° сх. д. / 69.08; 121.83 (Шварцшильд L)	45,4^[6]
Q	66°14′ пн. ш. 108°50′ сх. д. / 66.24° пн. ш. 108.83° сх. д. / 66.24; 108.83 (Шварцшильд Q)	17,5^[8]
S	67°43′ пн. ш. 104°32′ сх. д. / 67.72° пн. ш. 104.53° сх. д. / 67.72; 104.53 (Шварцшильд S)	16,8^[9]
T	69°50′ пн. ш. 107°38′ сх. д. / 69.83° пн. ш. 107.63° сх. д. / 69.83; 107.63 (Шварцшильд T)	15,6^[10]

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в Schwarzschild. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
↑ The geologic history of the Moon. USGS Professional Paper 1348. By Don E. Wilhelms, John F. McCauley, and Newell J. Trask. U.S. Government Printing Office, Washington: 1987. Table 9-4.
↑ ^а ^б ^в ^г Мапа регіону з назвами об’єктів на поверхні (аркуш LAC 6) (PDF). Gazetteer of Planetary Nomenclature.
↑ ^а ^б Schwarzschild K. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
↑ ^а ^б Schwarzschild D. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
↑ ^а ^б Schwarzschild L. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
↑ Schwarzschild A. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
↑ Schwarzschild Q. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
↑ Schwarzschild S. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
↑ Schwarzschild T. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.

Посилання

Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
Blue, Jennifer (25 липня 2007). Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Процитовано 5 серпня 2007.
Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
McDowell, Jonathan (15 липня 2007). Lunar Nomenclature. Jonathan's Space Report. Процитовано 24 жовтня 2007.