В історичних джерелах село Бачина згадується вже з 13 століття. Перекази стверджують, що в давні часи, на горі, званій Замчище, стояв замок, укріплення якого були земляні. У Бачині несла свою службу сторожа, яка наглядала за основною дорогою (звідси, можливо, і походить назва села — від слова «бачити») і, у разі потреби, відповідними сигналами попереджувала жителів замку про небезпеку.
У другій половині 17 століття у повіті Старого Міста (тепер — Старий Самбір) було тільки декілька сіл, у котрих шляхта становила окрему громаду, а начальником був префект. До таких належала і Бачина.
Село було вільним. Громада обирала із мужів раду на чолі з префектом, яка керувала всіма справами. У своїй власності громада мала 450 га лісу, 50 га поля, яке наділялось працьовитим малоземельним селянам. У селі була каса взаємодопомоги.
На території села був пивзавод. З 1902 року, коли була прокладена залізниця, селяни мали право продавати гравій зі станції Созань — Бачина. Раніше тут випалювали вапно, варили сіль.
Дерев'яна церква Святої Трійці була побудована у 1868 році на місці старої дерев'яної церкви, яка існувала щонайменше вже у 1830 році. У 1954—1988 роках церква стояла зачиненою.
Каспер Несецький в своєму гербівнику вказує на походження прізвища руських шляхтичів Бачинських (польських Бачиньских) гербу Сас від назви села під Самбором.[3]
Dmytro Blazejowskyj (1995). Historical Šematism of the Eparchy of Peremyšl Including The Apostolic Administration of Lemkivščyna (1828—1939). Історичний шематизм Перемиської єпархії включаючи Апостольські адміністрації Лемківщини (1828—1939). Львів, Каменяр сс.1008
