Лопушниця
Лопу́шниця — село в Україні, у Хирівській міській громаді Самбірського району Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Хирівська міська рада. Населення становить 506 осіб. РозташуванняСело тягнеться на кілька кілометрів з південного сходу на північний захід уздовж річки Катинка (притока Стривігору). Північно-західний кінець Лопушниці прилягає до села Катина, південно-східний — до Старяви. На захід від села до 1950 року лежало село Лопушанка. Від Лопушниці до найближчого міста, Хирова, 11 км. Лопушниця майже з усіх боків оточена лісами. З північного боку розташоване урочище Вовча Яма, з вершиною 614 м, а також іншими вершинами — 539 м, 507 м, 521 м. На південь від села розташована гора Воронів (565 м). 2001 року тут мешкало 506 осіб. Лопушниця разом з сусідніми селами Катина та Мігово належить до найзахідніших сіл Львівської області; за кілька кілометрів на захід від села проходить польсько-український кордон. ІсторіяДо 1772 року село знаходилося в Перемишльській землі Руського воєводства. У 1772—1918 роках село перебувало у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1851 році зведена мурована церква святої Вмч. Параскевії, була парафіяльною, належала до Устрицького деканату1850-1871 Перемишльської єпархії УГКЦ[1]. о. Володислав Папп служив парохом Лопушниці від 1850 року й до самої смерті у 1871 році. З 1880 році входило до Добромильського повіту, у селі налічувалось 461 мешканець (греко-католики, за винятком кількох римо-католиків). У 1919—1939 роках входило до ґміни Стажава Добромильського повіту Львівського воєводства. В Лопушниці 1928 року мешкало 637 осіб, серед яких 19 римо-католиків, 29 євреїв, а також 76 школярів. На 1 січня 1939 року в селі мешкало 750 осіб, з них 700 українців-греко-католиків, 15 українців-римокатоликів, 10 поляків, 20 євреїв та 5 німців[2] З 1940 року село належало до Хирівського району Дрогобицької області УРСР. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Відомі люди
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia