4-й піхотний полк (Австро-Угорщина)

4-й Нижньоавстрійський піхотний полк великого магістра Німецького (Тевтонського) ордену
Каппен 4-го піхотного полку.
На службі	1696–1918
Країна	Священна Римська імперія →  Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Вид	Сухопутні війська
Тип	піхота
Штаб-квартира	Відень
Прізвиська	дойчмейстери
Оборонець	Великі магістри Тевтонського ордену
Полковий колір
Марш	«Pfalz-Neuburg Deutschmaister March»
Річниці	18 червня
Війни/битви	Австро-турецькі війни Семирічна війна Наполеонівські війни Угорська революція (1848—1849) Австро-прусська війна Перша світова війна Битва під Сокалем (1915)
Почесне найменування	Нижньоавстрійський
Знаки розрізнення
Каппени полку
Медіафайли на Вікісховищі

4-й Нижньоавстрійський піхотний полк великого магістра Німецького (Тевтонського) ордену (нім. k.u.k. Infanterieregiment Hoch- und Deutschmeister Nr. 4) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.

Полк було сформовано у 1696 р. за договором імператора Леопольда I з Гросмейстером Німецького ордена Францем Людвігом Пфальц-Нейбурзьким, який став командиром та шефом полку. Протягом всієї історії існування полку його шефами були Великі магістри Тевтонського ордену. Офіційним днем створення полку вважається 3 червня 1696 р., коли він заступив на службу імператору.

Полк остаточно не припинив своє існування після 1918 р. Він існував у міжвоєнній Австрії, а після її окупації Третім Рейхом його правонаступником стала 44-а піхотна дивізія Вермахту. В сучасних австрійських збройних силах спадкоємцем дойчмейстерів став 1-й віденський єгерський батальйон.^[1]

Штаб-квартири — Мостар (1903), Відень (1904–1914).^[2] Особовий склад розміщувався в Россауерських казармах. До 200 річчя полку на площі перед казармами було встановлено монумент «Граф Соро при Коліні, 1757».

Полк брав участь в Австро-турецьких війнах, Семирічній війні, Наполеонівських війнах, Угорській революції 1848–1849 рр., Австро-прусській війні та в Першій світовій війні.

11 вересня 1697 року полк відзначився в битві під Зентою, за що від імені Євгена Савойського було направлено лист подяки командиру полку, барону Даміану Уго фон Фірмонту цу Неерзену.

У 1717 році під Белградом відзначився командир Даміан Казімір фон Дальберг, а 18 червня 1757 року в битві при Коліні (одна з битв Семирічної війни) полк розбив досі непереможну прусську армію Фрідріха Великого, після чого день 18 червня став полковим святом, а після війни на території Віденського лісу (у передмісті Відня) було зведено полкові казарми. З 1769 полк отримав іменний 4-й номер.

У 1799 брав участь у битві при Нові під командуванням Олександра Суворова. У завзятому багатогодинному бою полк втратив до 3/4 особового складу та майже всіх офіцерів. Під час Першої світової війни полк перебував на східному фронті.

• 1-й батальйон (1903: Мостар,1904–1911: Відень, 1912–1914: Воллесдорф);
• 2-й батальйон (1903: Мостар, 1904–1914: Відень);
• 3-й батальйон (1903: Мостар, 1904–1914: Відень);
• 4-й батальйон (1903–1907: Відень, 1908–1914: Коніц).^[2]

Національний склад (1914):

• 95% — німці;
• 5% — інші національності.

• 1696: Франц Людвіг Пфальц-Нейбурзький;
• 1853–1863: ерцгерцог Максиміліан Йосиф;
• 1863–1894: ерцегрцог Вільгельм Австрійський;
• 1894–1918: ерцегрцог Ойген Австрійський.
  

• 
  Ерцгерцог Максиміліан Йосиф.
• 
  Ерцгерцог Вільгельм Австрійський.
• 
  Ерцгерцог Ойген Австрійський.

• 1697: барон Даміан Уго фон Фірмонт цу Неерзен;
• 1859: полковник Йоган Плохль;
• 1865: полковник Йоган Тьопли фон Хоенфест;
• 1879–1895: полковник Густаф Борозіні фон Хоенштерн;

• 1895–1900: полковник Фердинанд Пфайффер;
• 1903–1904: полковник Норберт Кнопп фон Кірхвальд;
• 1905–1908: полковник Хуго Далер;
• 1909–1912: полковник Едуард Пьольц;
• 1913: полковник Едуард Стерц фон Понтегуерра;
• 1914: полковник барон Людвіг фон Хольцхаузен.^[2]

2-й піхотний полк підпорядковувався 25-й піхотній дивізії, 2-го армійського корпусу.

Перед Великою війною полк мав стандартний однострій німецьких полків піхоти Спільного війська Австро-Угорщини. Полковим кольором був світло синій. Прикладним металом – жовтий. Як і переважна більшість австро-угорських полків дойчмейстери мали власні відзнаки (каппени) на головні убори. Нині відомі два різновиди таких відзнак. Відзнака 1916 р. виготовлялась з металу із застосуванням емалей. Містила на собі символіку Тевтонського ордену. Друга відзнака була виготовлена у 1917 р., на згадку про Різдво на фронті. Вона мала більш простий вигляд.

• 
  Мушкетер та гауптман полку у 1696 р.
• 
  Однострій полку часів Семирічної війни.
• 
  Вояки 4-го полку у 1804 р.
• 
  Піхотинець та гренадер 4-го полку 1836–1848 рр.
• 
  Офіцер та вояк 4-го полку 1860–1867 рр.
• 
  Оберлейтенант 4-го полку в парадній формі, 1914 р.
• 
  Парадний кітель штабсфельдфебеля 4-го полку, 1914 р.
• 
  Каппен 4-го піхотного полку.
• 
  Каппен 4-го піхотного полку (1917 р.). Різдво в окопах.
• 
  Каппен 4-го піхотного полку.

• 
  Відділ зв'язку в окопах 4-го піхотного полку. 1916 р.
• 
  Відділ зв'язку, 1916 р.
• 
  Кулеметний відділ в лісі на позиції. 1916 р.
• 
  Замасковані намети, 1916 р.
• 
  Позиція 8-ї роти в лісі біля с. Стратин (Івано-Франківська область), 1916 р.
• 
  Польова каплиця в таборі 3-го батальйону на північний схід від с. Олександрівка (Рівненська область), 1916.
• 
  9-а рота 3-го батальйону біля с. Олександрівка (Рівненська область), 1916.
• 
  Бійці полку ведуть обстріл ворожої авіації, 1916.

• Роберт Штольц (25 серпня 1880, Грац — 27 червня 1975, Західний Берлін) — австрійський композитор, диригент. Був капельмейстром в 2-му піхотному полку;
• Едвард Ридз-Сміглий (11 березня 1886, м. Бережани — 2 грудня 1941, м. Варшава) — польський військовий і політичний діяч, маршал Польщі (1936);
• Юліус Рінгель (16 листопада 1889, Каринтія — 11 лютого 1967, Баєріш-Гмайн, Баварія) — австрійський та німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал гірсько-піхотних військ (1944) Вермахту.