13-й піхотний полк (Австро-Угорщина)

13-й Галицький піхотний полк графа Гуідобальда Старемберга
На службі	1814–1918
Країна	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Вид	Сухопутні війська
Тип	піхота
У складі	10-ї піхотна бригада, 5-а піхотна дивізія
Прізвиська	«Краківські діти»
Оборонець	граф Гуідобальд Старемберг
Кольори
Марш	Марш 13-го піхотного полку на YouTube
Річниці	27 червня
Війни/битви	Наполеонівські війни Австро-прусська війна Перша світова війна
Почесне найменування	Галицький

13-й Галицький піхотний полк графа Гуідобальда Старемберга (нім. Galizisches Infanterieregiment Nr. 13, 13 IR.) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.

Полк було створено в італійському місті Комо в 1814 році з полків італійської армії (з полку королівської гвардії, 1-го полку добровольців і 1-го лінійного полку) в результаті контролю Австрією Ломбардо-Венеційським королівством. Був «першим австро-італійським полком». Згодом отримав номер 13.

Постійним округом поповнення полку був район Падуї біля Венеції. Внаслідок втрати Австрією Венеції цей полк у 1867 році був переведений в Королівство Галичини і Володимирії в один з районів Кракова.^[1]

Полк зазвичай називали полком «краківських дітей», а під час Першої світової війни в його лавах діяла польська таємна незалежницька організація, яка підтримувала контакти з польськими легіонами (включаючи офіцерів Яна Рудольфа Габриша, Міхала Гражинського, Яна Гребенду).^[2]

В 1873–1888 рр. полк мав назву «графа Хьона», з 1888 р. — «графа Гуідобальда Старемберга».

Штаб–квартири: Відень (1873), Краків (? –1911), Опава (1911—1914). Округ поповнення № 13 — Краків, на території 1 армійського корпусу.^[3]

Полкове свято відзначалося 27 червня.

• 1-й батальйон: (1903—1908: Краків; 1909: Мостар; 1910—1914: Бельсько-Бяла);
• 2-й батальйон: (1903—1911: Краків; 1912—1914: Опава);
• 3-й батальйон: (1903—1911: Краків; 1912—1914: Опава);
• 4-й батальйон: (1903: Бельсько-Бяла; 1904—1908: Неполомиці; 1909—1914: Краків).

Національний склад (1914):

• 82 % — поляки;
• 18 % — інші національності.^[3]

• 1861—1870: фельдмаршал-лейтенант Йозеф фон Бамберг;
• 1871—1873: фельдцейхмейстер Карл фон Балтін;
• 1873—1889: фельдцейхмейстер Йоганн Карл Хьон;
• 1901—1904: Шмідт;
• 1904: Юнг-Стархемберг.

• ? –1904: полковник Отто Мейкснер;
• 1905—1908: полковник Альфред Рітт фон Раффай;
• 1909—1910: полковник Адольф Шмукер;
• 1911—1912: полковник Станіслав Гживінський;
• 1913—1914: полковник Джозеф Крассер.^[3]

У 1914 році полк входив до складу 10-ї піхотної бригади 5-ї піхотної дивізії.

• 
  Оберст-лейтенант 13-го піхотного полку
• 
  Мундир фельдфебеля 13-го піхотного полку

• 
  Бійці полку на позиціях, 1915–1916.
• 
  Позиції полку, 1915–1916.
• 
  Бійці на вогневій позиції, 1915–1916.
• 
  Окопи 13-го піхотного полку, 1915–1916.
• 
  Командування одного з батальйонів полку на позиціях, 1915–1916.
• 
  Кулеметне відділення, 1915–1916.

1. ↑ AT-OeStA/KA Pers MLST I Infanterie IR 13 Infanterieregiment Nr. 13 (1814-1820) [IR Nr. 13 bis 1809 - siehe " vor 1820 aufgelöste Truppenkörper"], 1814-1820 (Serie). www.archivinformationssystem.at (нім.). Процитовано 19 квітня 2022.
2. ↑ Rumun, Edward (1892-194 ) Red (1933), Polska Zachodnia, 1933, R. 8, nr 52, "Polska Zachodnia" Spółka Wydawnicza, архів оригіналу за 19 квітня 2022, процитовано 19 квітня 2022
3. ↑ ^{а б в} Österreich-Ungarns Bewaffnete Macht. www.mlorenz.at. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 квітня 2022.