Як учений він був помітною фігурою в історії фізики, зробивши відкриття в галузі електрики. Як політичний автор і активіст він більше, ніж хто-небудь був автором ідеї Американської нації. Бувши дипломатом протягом Американської революції, він уклав альянс з Францією, що допомогло захистити незалежність.
Бенджамін Франклін — єдиний з батьків-засновників, хто скріпив своїм підписом всі три найважливіші історичні документи, що лежать в основі утворення Сполучених Штатів Америки як незалежної держави: Декларацію незалежності США, Конституцію США і Версальський мирний договір 1783 року (Другий Паризький мирний договір), що формально завершив війну за незалежність тринадцяти британських колоній в Північній Америці від Великої Британії.
Портрет Бенджаміна Франкліна є на стодоларовій купюрі федеральної резервної системи США з 1914 року.
Народився 17 січня 1706 в Бостоні. Був 15-ю дитиною в сім'ї (всього 17 дітей) емігранта з Англії Джозая Франкліна (1652—1745) — ремісника, що займався виготовленням мила і свічок. Освіту здобув самостійно. Джозая хотів, щоб син ходив до школи, але грошей у нього вистачило тільки на два роки навчання. З 12-ти років Бенджамін почав працювати підмайстром в друкарні свого брата Джеймса, і друкарство стало його основною спеціальністю на багато років.
У 1727 році заснував у Філадельфії власну друкарню. Видавав (1729—1748) «Пенсільванську газету», в 1732—1758 — щорічник «Альманах бідного Річарда», якого читали в цілому краї.
У 1727 році заснував Філадельфійський дискусійний гурток ремісників і торговців «Клуб шкіряних фартухів» («Джунто»[en]), що перетворився в 1743 в Американське філософське товариство.
В 1731 році заснував першу публічну бібліотеку в Америці, в 1743 — Американське філософське товариство, в 1751 — Філадельфійську академію, яка стала основою Пенсільванського університету. З 1737 по 1753 виконував посаду поштмейстера Пенсільванії, з 1753 по 1774 — ту ж посаду в масштабі всіх північноамериканських колоній.
У 1776 році Франклін направлений послом до Франції з метою домогтися союзу з нею проти Англії, а також позики. Був обраний членом академій багатьох країн, в тому числі й Російської академії наук (1789 рік, перший американський член Петербурзької АН).
Він був масоном, і входив в найбільшу масонську ложу «Дев'ять Сестер».
Попри поганий стан здоров'я у 1787 році, не був присутній лише на кількох засіданнях, куди його носили на спеціальному кріслі. Хоча він не погоджувався з деякими положеннями Конституції, але вважав, що жоден інший конвент не створить кращого документа.
Один з авторів американської Конституції (1787). Автор афоризму «Час — гроші» (з «Рад молодому купцеві», 1748).
Помер 17 квітня 1790 року. На його похорон у Філадельфії зібралося близько 20 000 осіб.
В основі політичних поглядів Бенджаміна Франкліна лежала концепція природних і невід'ємних прав людини, до яких він відносив життя, свободу, власність. Виступав за відокремлення колоній від метрополії та проголошення політичної незалежності, проти посилення ролі виконавчої влади, зокрема, проти надання Джорджу Вашингтону надзвичайних повноважень, був рішучим противником рабства. Проте Франклін ніколи не стверджував, що політичне представництво повинно ґрунтуватися на загальному виборчому праві[2]. За своїми філософськими поглядами Бенджамін Франклін тяжів до деїзму. Ортодоксальній церковній догмі протиставляв ідею «природної релігії», в якій роль бога зводилася до акту створення світу. Сформулював трудову теорію вартості.
Оцінки
З листа Максиміліана Робесп'єра, адресованого Б. Франкліну: «Ви славнозвісний вчений світу …».
Дейл Карнегі: «Якщо ви хочете отримати чудові поради про те, як поводитися з людьми, керувати самим собою і вдосконалювати свої особисті якості, прочитайте автобіографію Бенджаміна Франкліна — одну з найбільш захоплюючих історій життя».
Рішенням Всесвітньої Ради Миру ім'я Франкліна включено в список найбільш видатних представників Людства.
Наукова та винахідницька діяльність
Портрет Б.Франкліна роботи Алонзо Чаппела (1873)
Ввів загальноприйняте тепер позначення електрично заряджених станів «+» і «-»;
пояснив принцип дії лейденської банки, встановивши, що головну роль у ній відіграє діелектрик, що розділяє електропровідні обкладки;
встановив тотожність атмосферної і одержуваної за допомогою тертя електрики і навів доказ електричної природи блискавки;
встановив, що металеві вістря, з'єднані з землею, знімають електричні заряди з заряджених тіл навіть без зіткнення з ними і запропонував у 1752 році проєкт блискавковідводу;
висунув ідею електричного двигуна і продемонстрував «електричне колесо», що обертається під дією електростатичних сил;
вперше застосував електричну іскру для вибуху пороху;
зібрав ґрунтовні дані про штормові вітри (норд-Ости) і запропонував теорію, що пояснює їхнє походження;
отримав патент на конструкцію крісла-гойдалки;
винайшов економну малогабаритну піч для дому (1742) (назви: англ.Franklin stove — піч Франкліна, або англ.Pennsylvania fireplace — Пенсільванський камін);
удосконалив скляну гармоніку;
розробив власну систему управління часом;
винайшов біфокальні окуляри (1784);
за його участю були проведені вимірювання швидкості, ширини і глибини Гольфстріму, і цю течію, назву якій дав Бенджамін Франклін, було нанесено на мапу (1770).
Будучи поштдиректором, він звернув увагу на скарги, що поштові пакети, що висилаються з Фалмуту в Нью-Йорк, йшли на два тижні довше, ніж звичайні торгові судна з Лондона до Нью-Порта (місто розташоване дещо на схід від Нью-Йорка). Виявилося, що виною тому був Гольфстрім. Поштовими суднами командували англійські моряки, незнайомі з цією течією, а торговими суднами — американські моряки, які замолоду брали участь у морських промислах біля берегів Америки. За наполяганням Франкліна моряки стали наносити свої спостереження на карти, результатом чого стала перша карта Гольфстріму.
Деякі з творів Франкліна
Портрет Бенджаміна Франкліна на банкноті 100 доларів зразка 2009 року
«Як я опинився на ста доларах» — автобіографія, видана українською у видавництві «Куркуль»;
«Міркування про свободу і необхідність, насолоду і страждання»;
«Досліди і спостереження над електрикою»;
«Необхідні поради тим, хто хотів би стати багатим»;
«Шлях до достатку»;
«Альманах бідного Річарда»;
«Свисток» (лист — розповідь).
Цікаві факти
Б. Франклін передбачив появу кріоніки. Рівно через 200 років після появи його напівжартівливих міркувань про «Подорожі в бочці мадери», було кріоновано першу людину.
Б. Франклін і А. Гамільтон — державні діячі США, зображені на банкнотах, але які при цьому не були президентами. Б. Франкліна зобразили на банкноті номіналом 100 доларів з 1914 року.
Дослід Б. Франкліна з повітряним змієм і отриманням заряду повторили в науково-популярній телевізійній програмі «MythBusters» (Руйнівники міфів) — 48 серія.
Пише дві балади на морську тематику на замовлення брата Джеймса, які друкуються в його типографії. Одна балада — з нагоди загибелі знаменитого пірата Чорна борода.
• Прочитавши декілька книг, зокрема спрямованих проти деїзму, Бенджамін стає натомість справжнім деїстом («became a thorough Deist», як пише Б. Франклін в «Автобіографії»).
• Січень. Стає видавцем Нью-Інгленд курант після арешту і відбуття терміну у в'язниці Джеймсом за публікацію в газеті «образливої» статті для асамблеї Массачусетса.
• Вересень. Тікає від учнівства в брата, їде в Нью-Йорк, а потім до Філадельфії.
• Винаймає житло у Джона Ріда, чия дочка Дебора стане дружиною Б. Франкліна в 1730 р.
• Повертається додому в Бостон, пробує позичити у батька гроші, щоб заснувати власну типографію. Батько відмовляє, рекомендує заощаджувати гроші і при повнолітті (21 рік) Бенджаміна обіцяє допомогти відкрити власну справу.
• Губернатор Пенсільванії Сір Вільям Кейт[en] неодноразово підмовляє Б. Франкліна заснувати нову газету у Філадельфії і поїхати в Лондон, щоб купити поліграфічне обладнання. Обіцяє гарантійні листи на отримання грошей в Лондоні. Цих листів, нібито переданих капітану корабля, не було, губернатор виявився непорядним балакуном. Франклін опиняється в Лондоні у фінансовій скруті.
• Перед від'їздом до Лондона Бенджамін і Дебора домовляються про можливе одруження.
• Сам друкує у невеликій кількості екземплярів брошуру зі своїм першим філософським памфлетом «Дисертація про свободу і необхідність, задоволення і страждання» («A Dissertation upon Liberty and Necessity, Pleasure and Pain»).
• Залишає друкарню Палмера, переходить працювати в більшу і краще оснащену друкарню Джона Вотса.
• У вільний від роботи час відвідує театри, багато читає, знайомиться з відомими і цікавими людьми.
• Серпень. Дебора Рід, якій з Лондона Франклін не послав ні однієї звістки, виходить заміж за гончара Джона Роджерса.
• 11 жовтня. Б. Франклін припливає у Філідельфію і працює на Томаса Денхама[en], купця, який позичив йому грошей, щоб повернутися додому з Англії. Франклін працює бухгалтером і прикажчиком в магазині Денхама, продає імпортовані з Англії одяг і обладнання.
• Помирає Т. Денхам, найімовірніше від запалення легень. Франклін змушений повернутися у друкарню Семюела Кеймера.
• 1727 чи 1728 Франклін має стосунки з жінкою, в результаті яких 1728 чи 1729 народжується його позашлюбний син Вільям[4]. Існує сумнівна версія, що матір'ю Вільяма була Дебора Рід.
↑Lorraine Smith Pangle. The Political Philosophy of Benjamin Franklin. 2007. P. 149; «…він виключав з участі у виборах меншин, слуг та тих, хто піддається невиправданому впливу» Francis Newton Thorpe. Benjamin Franklin and the University of Pennsylvania. 1893. P. 151; Також див. Marginalia in [Josiah Tucker], A Letter from a Merchant, (1770?), [1][недоступне посилання], де Б. Франклін висловив думку, що тільки фрігольдери повинні мати право голосу.
Е. Щербенко. Франклін Бенджамін // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.752 ISBN 978-966-611-818-2
More, Paul Elmer. Benjamin Franklin. New York: Houghton, Mifflin, 1900. (The Riverside Biographical Series, Number 3)
The Cambridge Companion to Benjamin Franklin (Cambridge UP, 2009).
.svg){kind=small}
