Ендометрит буває у гострій та хронічній формі.[1] Гостра форма, як правило, розвивається внаслідок інфекції, яка потрапила через шийку матки після аборту, під час менструації, після пологів або в результаті спринцювання або розміщення внутрішньоматкової спіралі. Фактори ризику розвитку ендометриту після пологів включають також кесарів розтин та передчасний розрив оболонок плоду.[6] Хронічний ендометрит частіше трапляється після менопаузи. Діагноз може бути підтверджений біопсією ендометрію.[8]
Частота захворювань на ендометрит становить близько 2 % після вагінальних пологів, 10 % після запланованого кесаревого розтину та 30 % із розривом оболонок перед кесаревим розтином, якщо профілактичні антибіотики не застосовуються.[2] Термін «ендоміометрит» може використовуватися, якщо також запалений міометрій.[12] Захворювання також доволі поширене у інших тварин, наприклад, корів.[13]
Клінічні прояви
Можлива підвищена температура тіла, біль у нижній частині живота, маткові кровотечі або виділення.[6][4]
Види
Гострий ендометрит
Для гострого ендометриту характерна інфекція. Вважається, що мікроорганізми, які найчастіше виділяють, потрапили під час аборту, занесені медичним обладнанням та забором фрагментів плаценти.[14] На сьогодні недостатньо доказів використання антибіотиків для профілактики ендометриту після ручного видалення плаценти за вагінальних пологах.[15] Гістологічно підтверджено, що при гострому ендометриті присутня нейтрофільна інфільтрація тканини ендометрію. Клінічним проявом є, як правило, підвищена температура та гнійні вагінальні виділення. Менструації після гострого ендометриту надмірні, і в найліпшому разі можуть пройти за 2 тижні із лікуванням антибіотиками — кліндаміцином та гентаміциномIV.
Хронічний ендометрит характеризується наявністю плазматичних клітин у стромі. Може бути видно лімфоцити, еозинофіли і навіть лімфоїдні фолікули, але за відсутності саме плазматичних клітин цього недостатньо для підтвердження гістологічного діагнозу. Оскільки схожа картина може бути виявлена у приблизно 10 % усіх біопсій ендометрію, проведених через нерегулярні кровотечі. Найпоширенішими організмами є Chlamydia trachomatis (хламідіоз), Neisseria gonorrhoeae (гонорея), Streptococcus agalactiae (група B Streptococcus), Mycoplasma hominis, туберкульоз та різні віруси. Більшість з них здатні викликати хронічні запальні захворювання органів малого тазу. Пацієнтки, які страждають на хронічний ендометрит, також можуть мати рак шийки матки або рак ендометрію (хоча інфекційні фактори є більш поширеною причиною). Терапія антибіотиками в більшості випадків є лікувальною (залежить від причини виникнення), з досить швидким купіруванням симптомів за 2–3 дні. Жінки з хронічним ендометритом також мають високий ризик втрати вагітності, проте лікування поліпшує ситуацію.[18][19]
Піометра (гнійний ендометрит)
Піометра означає наявний гній у порожнині матки.[20] Для розвитку піометри повинна бути як інфекція, так і блокування шийки матки. Ознаки та симптоми: біль у нижній частині живота (надлобковий), заціпеніння, гарячка та виділення гною при УЗД матки. Піометра лікується антибіотиками відповідно до виду культури та чутливості організму.[21]
↑ абвгCover of Hacker & Moore's Essentials of Obstetrics and Gynecology. Hacker & Moore's essentials of obstetrics and gynecology (вид. 6). Elsevier Canada. 2015. с. 276—290. ISBN9781455775583.
↑Lobo, Rogerio A.; Gershenson, David M.; Lentz, Gretchen M.; Valea, Fidel A. (2016). Comprehensive Gynecology E-Book(англ.). Elsevier Health Sciences. с. 548. ISBN9780323430036. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
↑Cohen CR, Manhart LE, Bukusi EA та ін. (March 2002). Association between Mycoplasma genitalium and acute endometritis. Lancet. 359 (9308): 765—6. doi:10.1016/S0140-6736(02)07848-0. PMID11888591. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑Rimmer MP, Fishwick K, Henderson I, Chinn D, Al Wattar BH, Quenby S (December 2020). Quantifying CD138+ cells in the endometrium to assess chronic endometritis in women at risk of recurrent pregnancy loss: A prospective cohort study and rapid review. The Journal of Obstetrics and Gynaecology Research. 47 (2): 689—697. doi:10.1111/jog.14585. PMID33274569.
↑Pyometra. American College of Veterinary Surgeons. 2004. Архів оригіналу за 21 лютого 2006. Процитовано 14 грудня 2006.
.svg){kind=small}
