Фактори ризику прееклампсії включають ожиріння, артеріальну гіпертензію в анамнезі, літній вік і цукровий діабет.[2][4] Вона також частіша при першій вагітності жінки та якщо вона виношує двійню.[2] Механізми, що лежать в основі, є складними і включають серед інших факторів аномальне утворення кровоносних судин у плаценті.[2] Більшість випадків діагностуються до пологів і можуть бути класифіковані залежно від тижня вагітності під час пологів.[10] Зазвичай прееклампсія продовжується в період після пологів, і тоді називається післяпологовою прееклампсією.[12][13] Рідко прееклампсія може початися в період після пологів.[3] Хоча історично для встановлення діагнозу були потрібні як високий кров'яний тиск, так і білок у сечі, деякі визначення також включають пацієнтів з гіпертонією та будь-якою пов'язаною з нею дисфункцією органів.[3][9] Артеріальний тиск вважається високим, якщо систолічний тиск перевищує 140 мм рт.ст або діастолічний — 90 мм рт.ст., у два різні періоди часу з інтервалом понад чотири години у жінки після двадцяти тижнів вагітності.[3] Регулярна перевірка на прееклампсію є частиною допологового догляду.[14][15]
Рекомендації щодо профілактики включають: аспірин для осіб з високим ризиком, добавки кальцію в регіонах з низьким споживанням і лікування попередньої гіпертонії за допомогою ліків.[4][5] У пацієнтів з прееклампсією ефективним лікуванням є народження дитини та плаценти[4], але повне відновлення може тривати кілька днів або тижнів.[12] Рекомендація пологів залежить від важкості прееклампсії та терміну вагітності.[4]Ліки для зниження артеріального тиску, такі як лабеталол і метилдопа, можуть бути використані для поліпшення стану матері перед пологами.[6]Сульфат магнію може бути використаний для запобігання еклампсії у пацієнтів з важким захворюванням.[4] Постільний режим і обмеження споживання солі не були визнані корисними ні для лікування, ні для профілактики.[3][4]
Прееклампсія вражає 2–8 % вагітностей у всьому світі.[4][16][11] Гіпертензивні розлади вагітності (до яких відноситься прееклампсія) є однією з найпоширеніших причин смерті вагітних.[6] Вони призвели до 46 900 смертей у 2015 році.[7] Прееклампсія зазвичай виникає після 32 тижнів; однак, якщо вона починається раніше, ймовірнішими стають гірші наслідки.[6] Жінки, які мали прееклампсію, мають підвищений ризик високого кров'яного тиску, серцевих захворювань та інсульту в подальшому житті.[14][17] Крім того, люди з прееклампсією можуть мати менший ризик раку молочної залози.[18]
↑ абHenderson JT, Whitlock EP, O'Connor E, Senger CA, Thompson JH, Rowland MG (May 2014). Low-dose aspirin for prevention of morbidity and mortality from preeclampsia: a systematic evidence review for the U.S. Preventive Services Task Force. Annals of Internal Medicine. 160 (10): 695—703. doi:10.7326/M13-2844. PMID24711050.
↑ абвгArulkumaran N, Lightstone L (December 2013). Severe pre-eclampsia and hypertensive crises. Best Practice & Research. Clinical Obstetrics & Gynaecology. 27 (6): 877—884. doi:10.1016/j.bpobgyn.2013.07.003. PMID23962474.
↑The Last Person You'd Expect to Die in Childbirth. ProPublica. Lost Mothers (English) . 12 травня 2017. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 28 травня 2021. The death of Lauren Bloomstein, a neonatal nurse, in the hospital where she worked illustrates a profound disparity: The health care system focuses on babies but often ignores their mothers.
↑Brown MC, Best KE, Pearce MS, Waugh J, Robson SC, Bell R (January 2013). Cardiovascular disease risk in women with pre-eclampsia: systematic review and meta-analysis. European Journal of Epidemiology. 28 (1): 1—19. doi:10.1007/s10654-013-9762-6. PMID23397514.
Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії!
Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії.
Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.