Малий зірчастий додекаедр
Малий зірчастий додекаедр [3] [1][4] — один з чотирьох правильних зірчастих багатогранників Кеплера — Пуансо. Малий зірчастий додекаэдр вперше повністю описано в трактаті Йоганна Кеплера 1619 року «Harmonices Mundi»[5][6] , а назву йому дав Артур Кейлі в 1859 році. [1] Позначення:
Має 12 граней — правильних п'ятипроменевих зірок (пентаграм), які перетинаються між собою та 12 вершин. Шість пар граней лежать в паралельних площинах. Його символ Шлефлі — . Це означає, що кожна вершина оточена 5-ма гранями (пентаграмами {5/2}). [1] Має центральну опуклу ділянку кожної грані, «приховану» всередині, при цьому зовні видно тільки частину граней у вигляді рівнобедрених трикутніиків. Частина граней, що знаходиться всередині багатогранника відіграє роль плоскої мембрани та не розмежовує внутрішній простір багатогранника. Розташування вершин[en] малого зірчастого додекаедра таке ж як і у правильного ікосаедра (тобто опукла оболонка малого зірчастого додекаедра є правильним ікосаедром). А розташування ребер малого зірчастого додекаедра таке ж як і у великого ікосаедра. Малий зірчастий додекаедр має повну симетрію правильного ікосаедра, і отже, всі його елементи симетрії, а саме: 1) має 31 вісь обертової симетрії: ‒ 6 осей 5-го порядку — проходять через протилежні вершини; ‒ 10 осей 3-го порядку — проходять через протилежні точки, в яких перетинаються по три грані; ‒ 15 осей 2-го порядку — проходять через середини протилежних паралельних ребер. 2) має 15 площин дзеркальної симетрії, що проходять через кожні дві сусідні вершини та центр багатогранника (через кожну пару паралельних ребер). 3) має центр симетрії. Як зірчаста форма додекаедра
Малий зірчастий додекаедр є першою зірчастою формою правильного додекаедра. Його грані складені з нульового та першого відсіків на діаграмі ззірчення правильного додекаедра. [3] Малий зірчастий додекаедр утворюється з правильного додекаедра при продовженні його ребер до їх взаємного перетину, тобто кожна грань α правильного додекаедра замінюється зірчастим п'ятикутником з ядром α.[4]
Як нарощення додекаедраЧасто малий зірчастий додекаедр визначається як багатогранник, утворений нарощенням на гранях додекаедра правильних п'ятикутних пірамід. Сам Йоганн Кеплер називає цей багатогранник (малий зірчастий додекаедр) нарощеним додекаедром (а пізніше Echinus)[9]. Це некоректне визначення іноді використовується й до цього часу. Наприклад, MathWorld стверджує, що малий зірчастий додекаедр може бути отриманий шляхом додавання правильних п'ятикутних пірамід до граней правильного додекаедра.[10] Однак це твердження придатне лише для полегшення візуалізації цього багатогранника, або для виготовлення його паперової моделі, або для обчислення його розмірів, але не для його визначення як тіла, так як при приєднанні (нарощенні) пірамід (з боковими гранями — золотими трикутниками) до граней додекаедра, в багатограннику присутні «хибні» вершини (ті, що знаходяться на перетині ребер), які насправді не є вершинами малого зірчастого додекаедра, а також додаткові ребра (два ребра п'ятикутних пірамід та одне ребро додекаедра лежать на одній прямій і візуально створюють враження одного ребра). Багатогранник, утворений шляхом приєднання прямих п'ятикутних пірамід до граней додекаедра, є топологічно еквівалентним до пентакісдодекаедра[en] (одного з тіл Каталана), та не є малим зірчастим додекаедром.
ТопологіяМалий зірчастий додекаедр має 12 граней (пентаграм), при цьому ці пентаграми реретинаються по 30 ребрах в 12 вершинах. Отже, його характеристика Ейлера має значення , і ми можемо обчислити його рід за допомогою формули Ейлера:
Отже, . Звідки випливає, що малий зірчастий додекаедр має рід . Це спостереження, зроблене Луї Пуансо, спочатку викликало плутанину, але Фелікс Кляйн показав у 1877 році, що малий зірчастий додекаедр можна розглядати як розгалуджене покриття сфери Рімана рімановою поверхнею роду 4, з точками розгалуження в центрі кожної пентаграми. Насправді ця ріманова поверхня, яка називається кривою Брінга[en], має найбільшу кількість симетрій серед будь-яких ріманових поверхонь роду 4: група симетрії виступає як автоморфізм.[6] Формули![]() У всіх формулах нижче: — відношення пропорції «золотого перетину». (послідовність A001622 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS).
Центр мас малого зірчастого додекаедра знаходиться в його геометричному центрі. Момент інерції суцільного малого зірчастого додекаедра з масою m та довжиною ребра a (вісь обертання проходить через протилежні вершини):[11]
Вписана та напіввписана сфери повністю лежать всередині багатогранника та не виходять за його межі. Координати вершин![]() Малий зірчастий додекаедр з довжиною ребра в декартовій системі координат має вершини з наступними координатами: При цьому вершини лежать в чотирьох паралельних площинах (паралельних до площини Oxy), в кожній з яких розташовані як вершини правильного трикутника. Початок координат збігається з центром багатогранника, що є його центром симетрії та центром вписаної, напіввписаної та описаної сфер. Вісь Oz збігається з однією з осей симетрії 3-го порядку, а вісь Oy — з однією з осей симетрії 2-го порядку. Площина Oxz збігається з однією з площин симетрії багатогранника. Пов'язані та споріднені багатогранникиОпукла оболонка малого зірчастого додекаедра є правильним ікосаедром. Ребра малого зірчастого додекаедра збігаються з ребрами великого ікосаедра; поєднання цих двох багатогранників утворює вироджений багатогранник, що має назву великий складений ікосододекаедр[en]. ![]() Існує чотири неопуклих однорідних багатогранників, що утворені певними ступенями операції зрізання малого зірчастого додекаедра. Зрізаний малий зірчастий додекаедр можна вважати виродженим однорідним багатогранником. Вершини малого зірчастого додекаедра зрізаються, поки процес не досягає площин пентаграм під ними. Візуально він виглядає як правильний додекаедр, але має 24 подвійно-накриті грані — 12 п'ятикутників, утворених від зрізання вершин і 12 п'ятикутників, утворених від зрізання пентаграм, які перекривають перші 12 п'ятикутників. П'ятикутники із зрізаних пентаграм насправді є виродженими десятикутниками {10/2}, що приймають форму подвійно-накритих п'ятикутників із двома множинами вершин і ребер, накладених одне на одне. Коли n⁄d -кутник скорочується в процесі зрізання, він стає 2n⁄d -кутником. Наприклад, зрізаний п'ятикутник { 5⁄1 } стає десятикутником { 10⁄1 }, а зрізана пентаграма { 5⁄2 } стає подвійно-накритим п'ятикутником (тобто десятикутником, що має форму п'ятикутника) { 10⁄2 } (це означає, що ми відвідаємо кожну вершину двічі, щоб завершити багатокутник). Багатогранник має 60 вершин (в кожній вершині «додекаедра» містяться три вершини багатогранника) та 90 ребер (кожне ребро «додекаедра» є потрійним — одне ребро від зрізання вершини (вершинна фігура — опуклий правильний п'ятикутник) та два ребра від зрізання пентаграми).
Додекадодекадр[en] утворюється при повному зрізанні[en] (ректифікації) малого зірчастого додекаедра, коли зрізання вершин проводиться до точок, що лежать на серединах ребер багатогранника, тобто ребра початкового багатогранника фактично зникають.
Зрізаний великий додекаедр[en] є однорідним неопуклим багатогранником U37, що має діаграму Коксетера — Динкіна Процес зрізання малого зірчастого додекаедра завершується (при повному глибокому зрізанні або біректифікації) утворенням двоїстого до нього багатогранника — великого додекаедра, коли грані початкового багатогранника зменшуються до точок, тобто фактично зникають.
Родина зірчастих форм правильного додекаедра.
![]() ![]() Два однорідних з'єднання багатогранників складаються з малих зірчастих додекаедрів:
Додатково
В мистецтві та архітектурі![]()
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia