Фра́кції Європе́йського парла́менту — політичні групи депутатів в Європейському парламенті. При цьому об'єднання депутатів у групи відбувається не за національною ознакою, а за їхньою партійною приналежністю. Фракція може бути формальним поданням загальноєвропейської партії (європартії) у Парламенті. В інших випадках вона може бути коаліцією з європейських партій, національних партій і незалежних політиків.
Історія
Попри те, що установчі документи Європейського об'єднання вугілля і сталі не передбачали створення фракцій, вже після перших засідань Асамблеї об'єднання делегації не дотримувалися своїх національних груп, а голосували відповідно до своєї політичної приналежності, а 16 червня 1953 року ця практика була закріплена в регламенті Асамблеї прийняттям відповідної резолюції. Першими трьома групами були: «Християнські демократи» (згодом стала фракцією Європейської народної партії), «Соціалісти» (згодом — Прогресивний альянс соціалістів і демократів) і «Ліберали» (згодом — Альянс лібералів і демократів за Європу).
З розвитком ролі Парламенту формувалися і нові фракції. У 1965 році французькі голлісти заснували четверту фракцію — Європейський демократичний союз, а в 1973-му консерватори Великої Британії та Данії слідом за вступом їхніх країн в Європейське співтовариство сформували фракцію Європейських консерваторів, згодом після зміни назв приєдналася до фракції Європейської народної партії. Також в 1973-му з'явилася перша комуністична фракція — Комуністи і союзники.
Вибори 1984 року дозволили створити націоналістичним партіям, французькій «Національний фронт» і італійській «Італійський соціальний рух», фракцію «Європейські праві», а зеленим партіям і регіоналістам — «райдужну» фракцію. Євроскептично налаштована фракція «Європа націй» з'явилася в 1994 році.
Поточний склад
Чинний склад обраний у 2019 році і є восьмим складом парламенту, що обирається. Депутати розділені на вісім груп — сім фракцій і група депутатів поза фракціями:
.svg){kind=small}
