Московський метрополітен
Моско́вський метрополіте́н (рос. Московский метрополитен) — система ліній метрополітену у Москві. ІсторіяМосковський метрополітен відкритий 15 травня 1935 року, проте його історія починається ще з 1870-х років XIX століття. Тоді вперше було запропоновано створити позавуличний транспорт, але надалі пропозицій справи так і не дійшли. 15 травня 1902 року інженер Петро Балінський та його співавтор Євген Кнорре надали на ім'я московського генерал-губернатора доповідну записку, якій було запропоновано створити у Москві «міську залізницю великої швидкості позавуличного руху». До цього були ще інші проєкти, але в цей час у авторів вперше була нагода широко представити свій проєкт та досягти обговорення його у міській Думі. Незважаючи на такий успіх, після бурхливих обговорень проєкту у міській Думі, була ухвалена невтішна резолюція: «Господам Кнорре і Балінському в їх посяганнях відмовити...». Чимало станціям метрополітену змінювались їхні назви, деяким — декілька разів. Метрополітен спочатку носив ім'я Лазара Кагановича. З 1955 року метрополітену присвоєно ім'я Володимира Леніна. 6 вересня 1947 року метрополітен нагороджений орденом Леніна «за зразкову організацію роботи з перевезення населення та успішне освоєння нової техніки», а 1985 року метрополітену нагороджений орден Трудового Червоного Прапора «за успішне виконання планів перевезення пасажирів». З 1992 року транспортна система переважно іменується стисло — Московський метрополітен. Короткий опис мережіСистема включає 16 ліній, загальна протяжність — 449 км, на яких розташовані 258 станцій. 31 грудня 2020 року відкрита станція «Електрозаводська». Ще дві станцій ВКЛ («Народне ополчення» та «Мньовники») відкриті 1 квітня 2021 року. 7 грудня 2021 року відкриті ще 10 станцій Великої кільцевої лінії від «Мньовников» до «Каховської». Велика кільцева лінія — найдовша лінія Московського метрополітену, якою здійснюється круговий рух та існує вилкове відгалуження від станції «Хорошівська» до «Ділового центру», яке в перспективі перетвориться на перегін «Шелепіха» — «Діловий центр» Рублево-Архангельської лінії, що будується, і службову сполучну лініїю «Хорошівська» — «Шелепіха» у зв'язку з чим буде тимчасово закрито, терміни не називаються, є найбільшим у світі реалізованим проєктом у метробудівній галузі, після відкриття стала найдовшою кільцевою лінією метро у світі, випередивши за цим показником лінію № 10 Пекінського метрополітену завдовжки 57,1 км, на якій розташовано 31 станція, відкриття останніх 9 станцій ВКЛ, розташованих на північній та південно-східній ділянках, відбулося 1 березня 2023 року. На п'яти станціях лінії тестується технологія 5G. На схемах метрополітену позначається бірюзовим кольором та номером Велика кільцева лінія для основного маршруту та Велика кільцева лінія — від «Савєловської» до «Ділового центру». На лінії передбачається використовувати системи автоведення. У планах влади Москви відкрити до 2025 року 30 нових станцій. Сюди входять відкриття Комунарської лінії, а також початок робіт Бірюльовскої та Рублево-Архангельської ліній. До складу метрополітену входить монорейкова лінія. У звичайний робочий день пасажири здійснюють 9,538 млн поїздок (дані річного звіту за 2007 рік), у середній календарний день — 7,82 млн поїздок. Усім лініям привласнені назви і короткі позначення, які для всіх ліній є порядковим номером. Кільцева лінія сполучає всі останні лінії, окрім Бутовської, Некрасовської та Солнцевської. Велика частина ліній і станцій підземні, проте є й винятки. Так, Філівська лінія має довгу наземну ділянку від станції «Студентська» до станції «Кунцевська» з 7 наземними станціями, а також відкритий метроміст між станціями «Смоленська» та «Київська». Бутовська лінія легкого метро на 2/3 пролягає на поверхні, єдині підземні станції на ній — «Вулиця Старокачаловська» та «Лісопаркова». Наземні ділянки також існують на Тагансько-Краснопресненській (наземна станція «Вихіно» та частина перегону «Текстильщики» — «Волгоградський проспект»), на Арбатсько-Покровській (наземні станції «Ізмайловська» й «Кунцевска» та частина перегонів, що прилучаються до них) лініях. Окрім згаданого Смоленського метромосту Філівської лінії, є метромости через річку Яуза на Сокольницькій лінії (між «Преображенською площею» та «Сокольниками»), на Замоскворіцькій (між «Автозаводською» і «Коломенською»), та найвідоміший — критий метроміст, на нижньому ярусі якого розташована станція «Воробйові гори» (побудований у 1958 році, з 1983 по 2001 рік перебував на реконструкції). Спуск на підземні станції метрополітену і підйом на надземні здійснюється ескалаторами й сходовими маршами. Ескалатори переважно однопролітні, три- або чотириниткові. На станціях Бутовської лінії, «Строгіно», «Кунцевська», «Слов'янський бульвар» побудовані ліфти для осіб з обмеженнями опорно-рухової системи, а на станціях «Алтуф'єво» й «Строгіно» на сходах для їхньої зручності встановлений спеціальний пересувний пандус. Чимало старих станцій мають свої власні наземні вестибюлі, проте за часів активного розвитку мережі метрополітену їхнє будівництво було визнане економічно і практично недоцільним, тож станції почали будувати з підземними вестибюлями, найчастіше суміщеними з підземними пішохідними переходами. У Московському метрополітені експлуатується рухомий склад трьох поколінь, й наразі триває активне оновлення парку вагонів, зокрема — старі і такі, що відслужили термін експлуатації, списуються, менш старі модернізуються, а також інтенсивно закуповуються новий рухомий склад. Лінії метрополітену
ЕлектродепоКрім того, заплановано введення в експлуатацію електродепо «Південне» («Братєєво-2») біля електродепо ТЧ-17 «Братєєво», для Замоскворіцької лінії. Галерея
Див. також
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Moscow Metro
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
