Слобідсько-Українська губернія

Слобідсько-Українська губернія
Герб
Дата створення / заснування	1765 і 12 грудня 1796
Названо на честь	Слобідчина, Слобожанщина
Країна	Російська імперія
Столиця	Харків
Замінений на	Харківська губернія
На заміну	Слобідські козаки, Бєлгородська губернія і Харківське намісництво
Час/дата припинення існування	29 вересня 1780 і 5 грудня 1835
Слобідсько-Українська губернія у Вікісховищі

Слобідсько-Українська губернія, Слобідська Україна — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на території нинішньої України, яка була створена на місці ліквідованих 1765 р. московським урядом слобідських козацьких полків і існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках. У 1835 р. перейменована у Харківську губернію.

Слобідсько-Українська (Слободська) губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, яка існувала у 1765–1780 роках та охоплювала територію колишніх слобідських козачих полків за винятком Чугуївського повіту, який було передано до складу сусідньої Бєлгородської губернії.

Губернія була заснована 18 січня 1765 у наслідку скасування козачого устрою Слобожанщини. Губернським містом став Харків.

У склад губернії ввійшли всі 5 слобідських козачіх полків: Харківський полк, Охтирський полк, Ізюмський полк, Сумський полк та Острогозький полк. Губернія мала поділ на Харківську, Охтирську, Ізюмську, Острогозьку, Сумську провінції.

У 1779 створене Воронізьке намісництво, до складу якого відійшла Острогозька та частина Ізюмської провінції.

У 1780 Слобідсько-Українську губернію скасовано, замість неї створене Харківське намісництво. До намісництва ввійшла вся колишня губернія та частина скасованої у 1779 Бєлгородської губернії.

Указом від 12 грудня 1796 року було вирішено відновити Слобідсько-Українську губернію у її колишніх межах. 1 травня 1797 року вийшов царський указ, яким передбачалося утворити губернію з 10-ти повітів. Хотмижський, Білопільський та Миропільський повіти були передані до Курської губернії. При цьому з Воронізької губернії передавались до Слобідсько-Української Біловодський (Старобільський), Куп'янський, Острогозький (включно з колишнім Калитвянським повітом), та часково Богучарський і Лівенський^[ru] повіти.
Міста Валки, Краснокутськ, Золочів, Лебедин, Вовчанськ та Недригайлів стали безповітовими^[1]. Чугуївський повіт було переформовано у Зміївський повіт.^[2]

1802 року внаслідок нового розподілу губерній Олександра І Слобідсько-Українська губернія була утворена з 10-ти повітів, з яких 3 (Богучарський, Острогозький та Старобільський) мали відійти до Воронізької губернії, а у складі Слобідсько-Української губернії утворили (відновили) 3 повіти з центрами в заштатних містах Валках, Вовчанську та у Лебедині.

9 січня 1819 (чи 1824?) року до Слобідсько-Української губернії було повернено Старобільський повіт.^[3][2]

У 1835 році Слобідсько-Українська губернія була перейменована на Харківську губернію.

• Харківська провінція (Харків)
  • Харківське комісарство (Харків)
  • Валківське комісарство (Валки)
  • Вільшанське комісарство (Вільшани)
  • Вовчанське комісарство (Вовчанськ). Скасовано в 1773, територія в основному увійшла в Хотімлянське
  • Липецьке комісарство (Липці)
  • Мереф'янське комісарство (Мерефа)
  • Хотімлянське комісарство (Хотімля)
• Сумська провінція (Суми)
  • Сумське комісарство (Суми)
  • Білопільське комісарство (Білопілля)
  • Лебединське комісарство (Лебедин)
  • Межиріцьке комісарство (Межиріч)
  • Миропільське комісарство (Миропілля)
• Охтирська провінція (Охтирка)
  • Охтирське комісарство (Охтирка)
  • Богодухівське комісарство (Богодухів)
  • Борормлянська комісарство (Боромля)
  • Котелевське комісарство (Котельва)
  • Краснокутське комісарство (Красний Кут)
• Ізюмська провінція (Ізюм)
  • Ізюмське комісарство (Ізюм). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Ізюма).
  • Балаклійське комісарство (Балаклія)
  • Печенізьке комісарство (Печеніги). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Печеніг).
  • Купенське комісарство ( Купенск). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва
  • Сватівське комісарство ( Сватова Лучка). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва
• Острогозька провінція (Острогозьк)
  • Острогозьке комісарство (Острогозьк)
  • Бірючське комісарство(Бірюч)
  • Калитвянське комісарство (Калитва, створено в 1773)
  • Міловатське комісарство (Мілова, створено в 1773)
  • Осиновське комісарство (Осинове)
  • Уривське комісарство (Урив)

• Богодухівський повіт
• Богучарський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії)
• Валківський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
• Вовчанський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
• Зміївський повіт (у 1797 році сформовано на базі Чугуївського повіту)
• Ізюмський повіт
• Куп'янський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії)
• Лебединський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
• Острогозький повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії)
• Охтирський повіт
• Старобільський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії, у 1819 знову повернено до Слобідсько-Української губернії)
• Сумський повіт
• Харківський повіт

• Слобожанщина
• Харківське намісництво
• Бєлгородська губернія
• Східна Слобожанщина

• Маслійчук В. Л. Слобідсько-Українська губернія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 630. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования. Т. 1. — Х., 1993.

• Слобідсько-Українська губернія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.