Для сучасної[коли?] демографічної ситуації характерне поступове старіння населення України. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку XX ст. до 15% на початку XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60% — 62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60 років — від 3-4% на початку XX ст. до 21% на початку XXI ст.
Статево-вікові піраміди
Статево-вікові піраміди населення України
1897*
1926*
1939*
1959
1989
2001
2014
2020
2022
Вікова структура населення
В Україні спостерігаються відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Станом на 1 січня 2009 року найбільш молоде населення було характерне для Закарпатської (середній вік — 36,2 роки), Рівненської (36,7), Волинської (37,3) областей. Закарпатська та Рівненська області — єдині в Україні, в яких кількість дітей до 15 років перевищує кількість осіб, старше працездатного віку. Найстаріше населення — у Чернігівській області (середній вік 42,7 роки),
Донецькій, Сумській (41,7), Луганській (41,6).
Віковий склад постійного населення станом на 1 січня 2022[1]
Вік
чисельність
Частка
0—14
6 119 900
14,9%
15—64
27 646 700
67,4%
>65
7 231 100
17,6%
Всього
40 997 700
100,00%
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.
Чисельність українського населення на 1 січня 2022 році
Динаміка частки вікових груп у населенні, %
Осіб віком
1897
1926
1939
1959
1970
1979
1989
2001
2010
2012
2014
0—14 років
~41.0
37.2
33.0
26.0
24.9
21.5
21.6
16.5
14.2
14.4
14.8
15—59 років
~55.5
56.6
61.2
63.5
61.2
62.8
60.4
62.1
65.1
64.4
63.6
понад 60 років
~3.5
5.8
6.3
10.5
13.9
15.7
18.0
21.4
20.7
21.2
21.6
Частка українців, росіян та інших національностей серед різних вікових груп за даними перепису 2001 року
Постаріння населення найхарактерніше для областей центральної України та Донбасу. У Чернігівській, Сумській, Полтавській областях особи старше працездатного віку становлять 27—30%, а середній вік коливається в межах 41—43 років. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей. В областях Донбасу спостерігається найнижча частка дітей — 12—13%.
Віковий склад населення України станом на 1 січня 2013, %[1]
молодше працездатного віку
працездатного віку
старше працездатного віку
Автономна Республіка Крим
14,9
70,4
14,7
Вінницька область
14,9
68,1
17,0
Волинська область
19,0
68,2
12,8
Дніпропетровська область
14,1
70,2
15,7
Донецька область
12,6
70,4
17,0
Житомирська область
15,8
68,1
16,1
Закарпатська область
19,1
69,8
11,1
Запорізька область
13,5
70,7
15,8
Івано-Франківська область
16,7
69,5
13,8
Київська область
14,9
69,8
15,3
Кіровоградська область
14,3
68,7
17,0
Луганська область
12,3
71,4
16,3
Львівська область
15,7
70,0
14,3
Миколаївська область
14,7
70,7
14,6
Одеська область
15,5
70,5
14,0
Полтавська область
13,2
69,9
16,9
Рівненська область
19,7
68,2
12,1
Сумська область
12,7
70,8
16,5
Тернопільська область
15,7
69,0
15,3
Харківська область
12,6
72,2
15,2
Херсонська область
15,1
70,5
14,4
Хмельницька область
15,1
68,5
16,4
Черкаська область
13,4
69,1
17,5
Чернівецька область
16,7
69,7
13,6
Чернігівська область
12,9
68,4
18,7
місто Київ
14,1
73,3
12,6
Севастополь (міськрада)
14,3
70,3
15,4
Україна
14,6
70,2
15,2
Вікова структура населення (на 1 січня 2013 року)
Населення віком 0—14 років
Населення віком старше 65 років
Відношення кількості населення 0—14 років до кількості населення старше 65 років
Відношення кількості населення 0—14 років до кількості населення старше 60 років
Середній вік
За 1989-2013 рр. середній вік населення збільшився з 36,5 до 40,5. Особливо швидко цей процес протікав серед міського населення, де середній вік збільшився на 5,6 років, з 34,8 до 40,4, тоді як серед сільського лише на 0,9 років — з 39,8 до 40,7.[1]
Середній вік жінок у 2013 році становив 42,9 р. ,чоловіків — 37,7 р., що пов'язано з вищою смертністю та нижчою тривалістю життя серед чоловічого населення.[1]
Медіанний вік населення регіонів України, 1989–2013 рр.[3]
1989
1991
1993
1995
1997
1999
2001
2003
2005
2007
2009
2011
2013
Автономна Республіка Крим
34,0
33,8
34,4
35,2
36,1
37,1
38,1
38,7
39,2
39,6
39,6
39,8
39,9
Вінницька область
38,4
38,3
38,1
38,0
38,1
38,3
38,8
39,2
39,5
39,7
39,9
40,1
40,4
Волинська область
32,6
32,9
33,2
33,6
34,0
34,4
34,7
34,9
35,1
35,3
35,4
35,5
35,7
Дніпропетровська область
34,7
35,1
35,5
36,2
36,9
37,7
38,4
39,1
39,5
39,7
39,8
40,0
40,3
Донецька область
35,6
36,2
36,7
37,4
38,2
39,0
39,8
40,5
41,1
41,4
41,5
41,7
41,9
Житомирська область
36,0
36,5
36,6
36,7
37,1
37,5
38,0
38,4
38,7
38,8
38,9
39,1
39,4
Закарпатська область
29,9
30,5
31,0
31,4
31,9
32,4
32,9
33,3
33,8
34,2
34,5
34,8
35,1
Запорізька область
34,7
35,1
35,6
36,3
37,0
37,9
38,8
39,5
40,0
40,4
40,6
40,9
41,2
Івано-Франківська область
32,1
32,4
32,9
33,4
34,0
34,6
35,0
35,5
35,9
36,3
36,6
36,9
37,3
Київська область
35,2
35,4
35,7
36,1
36,7
37,3
38,1
38,7
39,1
39,4
39,6
39,6
39,7
Кіровоградська область
37,4
37,2
37,1
37,3
37,7
38,3
38,9
39,5
40,0
40,4
40,7
40,9
41,2
Луганська область
35,3
35,8
36,3
37,0
37,9
38,8
39,7
40,5
41,1
41,5
41,7
41,8
42,1
Львівська область
32,1
32,7
33,3
34,0
34,6
35,2
35,8
36,3
36,7
37,0
37,4
37,7
38,0
Миколаївська область
33,9
34,2
34,5
35,1
35,8
36,6
37,4
38,0
38,5
38,8
39,0
39,3
39,7
Одеська область
34,4
34,7
34,9
35,4
35,9
36,5
37,1
37,5
37,8
37,9
38,0
38,3
38,4
Полтавська область
38,2
38,1
37,9
38,0
38,4
38,9
39,5
40,0
40,4
40,7
40,9
41,1
41,4
Рівненська область
31,5
31,9
32,3
32,7
33,1
33,4
33,7
34,0
34,3
34,6
34,8
34,9
35,2
Сумська область
37,6
37,6
37,7
38,0
38,5
39,0
39,7
40,3
40,9
41,2
41,5
41,7
42,0
Тернопільська область
35,3
35,0
35,1
35,4
35,8
36,3
36,8
37,2
37,5
37,7
38,0
38,3
38,6
Харківська область
35,2
35,6
36,1
36,7
37,4
38,1
38,8
39,3
39,7
39,9
40,0
40,2
40,5
Херсонська область
33,2
33,6
34,0
34,6
35,3
36,1
37,0
37,6
38,1
38,5
38,8
39,1
39,5
Хмельницька область
36,9
36,9
36,8
37,0
37,4
37,9
38,5
39,1
39,4
39,7
39,9
40,1
40,4
Черкаська область
38,2
38,1
38,1
38,2
38,5
39,0
39,6
40,1
40,6
40,9
41,2
41,4
41,7
Чернівецька область
32,7
33,0
33,3
33,8
34,2
34,6
35,0
35,4
35,8
36,1
36,4
36,6
36,9
Чернігівська область
39,8
39,9
40,1
40,3
40,7
41,1
41,6
42,1
42,5
42,7
42,8
42,7
42,8
місто Київ
32,4
33,0
33,7
34,5
35,1
35,8
36,3
36,5
36,5
36,5
36,7
37,2
37,6
Севастополь (міськрада)
...
36,1
36,1
36,3
37,0
38,2
39,1
39,7
39,9
40,0
40,0
40,0
40,2
Україна
34,8
35,1
35,5
36,0
36,6
37,3
38,0
38,5
38,8
39,0
39,2
39,4
39,7
Статево-віковий склад
Статево-вікова пропорція серед 5-річних вікових груп населення України у 2014 р.[4]
вік
чол.
жін.
0-4
51,6%
48,4%
5-9
51,4%
48,6%
10-14
51,4%
48,6%
15-19
51,3%
48,7%
20-24
51,3%
48,7%
25-29
50,9%
49,1%
30-34
50,5%
49,5%
35-39
49,3%
50,7%
40-44
48,5%
51,5%
45-49
47,2%
52,8%
50-54
45,6%
54,4%
55-59
43,6%
56,4%
60-64
41,3%
58,7%
65-69
38,3%
61,7%
70-74
34,4%
65,6%
75-79
32,3%
67,7%
80-84
28,5%
71,5%
85-89
23,9%
76,1%
90-94
21,8%
78,2%
95-99
23,1%
76,9%
100+
27,1%
72,9%
всього
46,2%
53,8%
Демографічне навантаження
Демографічне навантаження за районами та містами обласного підпорядкування у 2013 р. Кількість населення у віці 0—14 і старше 65 років на 1000 осіб працездатного віку (15—64 роки)
Демографічне навантаження на працездатне населення вище у сільського населення — 515 на 1000 працездатних проти 469 у міського. Це є наслідком більшої частки населення молодше працездатного віку (251 проти 209 у міського населення) та старше працездатного віку (264 і 260 відповідно) на 1 січня 2022 року без тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя за наявних адміністративних даних.
Найвижче демографічне навантаження на 1 січня 2022 спостерігалось в областях України: Донецькій (513 на 1000 працездатних), Чернігівській (505), Луганській (502), що пов'язано з високою часткою осіб старше працездатного віку. Найменше демографічне навантаження спостерігається у Харківській області, де на 1000 працездатних припадає лише 449 осіб непрацездатного віку.
Найбільше демографічне навантаження особами у віці, молодшому за працездатний, зафіксовано у західних областях — Рівненській (300 на 1000 працездатних), Волинській (287), Закарпатській (286). Найнижче — Луганській області (135), Донецькій області (158), Сумській області (189).
Найбільше навантаження особами у віці, старшому за працездатний, спостерігається в областях — Луганській (367 на 1000 працездатних), Донецькій (355), Чернігівській (306). Найменше — у західних областях: Закарпатській (181 на 1000 працездатних), Рівненській (193), Волинській (200).[2]
Демографічне навантаження на населення (на 1000 осіб працездатного віку)[2]
Демографічне навантаження особами у віці
1989
1991
1993
1995
1997
1999
2001
2003
2005
2007
2009
2022
Молодшому за працездатний
412
409
403
395
380
359
326
296
272
256
252
221
Старшому за працездатний
379
385
396
404
414
418
411
404
397
395
399
262
Всього
791
794
799
799
794
777
737
700
669
651
651
483
У 2009 році у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадало 9 пенсіонерів. Хоча у 2007—09 роках швидкість рівня старіння дещо знизилась через підвищення народжуваності, в наступні роки процес старіння населення прискорився. Протягом 2011—2021 років середньорічна чисельність наявного населення України зменшувалась приблизно на 422 тисячі осіб щороку (з 45,78 млн осіб — у 2011 році до 41,56 млн осіб — у 2021 році)[5].
Крім того, після 2010 року (коли у працездатний вік увійшло покоління громадян, які народилися у період низької народжуваності 90-х років) відбулось не тільки кількісне скорочення працездатного населення, але і якісне погіршення — старіння його економічно активної частини.
На структуру та динаміку всієї чисельності населення України найближчим часом дуже впливатимуть також демографічні «хвилі», закладені у попередні роки.
↑rada.gov.ua [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] Постанова Верховної Ради України від 5 квітня 2011 року N 3188-VI «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: „Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення“»
