Населення Харківської області

Чисельність населення

Динаміка чисельності населення

Історична динаміка чисельності населення Харківської області (у сучасних кордонах)^[1]^[2]^[3]^[4]^[5]^[6]

1926 — 2 328 000▲
1939 — 2 554 000▲
1941 — 2 643 100^[7]▲
1944 — 1 668 300^[8]▲▼
1959 — 2 520 129▲
1970 — 2 826 122}▲
1979 — 3 055 655▲
1989 — 3 174 675▲
2001 — 2 914 212▼
2014 — 2 737 242▼
2021 — 2 619 900▼
2022 — 2 596 250^[9]▼

Чисельність населення по районах на 1 лютого 2022 року та середня чисельність у січні 2022 року

За даними Головного управління статистики у Харківській області ^[10]

	Наявне населення		Постійне населення
	на 1 лютого 2022 року	середня чисельність у січні 2022 року	на 1 лютого 2022 року	середня чисельність у січні 2022 року
Харківська область	2596250	2597606	2580614	2581970
Богодухівський район	122058	122172	122570	122684
Ізюмський район	171886	172003	173179	173296
Красноградський район	103713	103785	104473	104545
Куп’янський район	129927	130019	130710	130802
Лозівський район	147160	147261	148691	148792
Харківський район	1727611	1728330	1707670	1708389
Чугуївський район	193895	194036	193321	193462

Природний рух

Показники народжуваності, смертності та природного приросту населення у 1950–2021 рр.

Коефіцієнт (на 1000 осіб)	1950^[11]	1960^[11]	1970^[1]	1990^[12]	1995^[13]	2000^[12]	2005^[13]	2010^[12]	2015^[13]	2020^[12]	2021^[13]
народжуваності	19,7	17,3	14,0	11,4	8,8	6,8	7,9	9,5	9,2	6,3	5,9
смертності	7,3	6,9	9,2	12,8	16,5	16,4	16,5	15,2	15,6	16,7	21,0
природного приросту	12,4	10,4	4,8	-1,4	-8,5	-9,6	-8,6	-5,7	-6,4	-10,4	-15,1

Природний рух населення Харківської області у 1950—2020 році ^[14] ^[12]

Народжених Смертей

Динаміка очікуваної тривалості життя при народженні^[10]

	Середня очікувана тривалість життя при народженні, роки
	обидві статі	чоловіки	жінки
1990	70,31	65,29	74,85
1991	69,25	64,23	73,97
1992	68,94	63,58	74,04
1993	68,00	62,70	73,08
1994	67,00	61,60	72,35
1995	66,31	60,58	72,17
1996	67,12	61,26	73,11
1997	67,54	61,96	73,13
1998	68,61	63,24	73,85
1999	68,00	62,48	73,50
2000	67,47	61,73	73,34
2001	68,14	62,52	73,78
2002¹	68,69	63,13	74,29
2003¹	68,79	63,34	74,24
2004¹	68,72	63,15	74,31
2005¹	68,58	62,96	74,26
2006¹	68,99	63,55	74,41
2007¹	69,20	63,76	74,61
2008¹	69,19	63,71	74,61
2009¹	70,11	64,87	75,21
2010¹	71,20	66,28	75,82
2011	71,60	66,70	76,08
2012	71,69	66,85	76,23
2013	72,14	67,34	76,61
2014	71,11	66,06	75,97
2015	71,15	66,35	75,71
2016	71,46	66,63	76,05
2017	71,88	67,05	76,45
2018	71,40	66,37	76,27
2019	71,84	66,86	76,62
2020	71,11	66,23	75,84
2021	68,73	64,53	72,83
¹ Дані розраховано за два суміжні роки.

Динаміка народження дітей жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі

Частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, по відношенню до загальної кількості народжених у % мала збільшення з 1990 року до 2005 року (максимальний показник за період 1990-2005 становив 26,9%), з 2005 року частка дітей почала поступово зменшуватися^[13].

	Частка дітей, %^[13]
1990	12,6
1991	14,8
1992	15,0
1993	15,8
1994	16,4
1995	17,2
1996	16,6
1997	19,1
1998	21,2
1999	22,9
2000	22,5
2001	23,1
2002	23,9
2003	25,0
2004	25,6
2005	26,9
2006	26,0
2007	25,8
2008	25,4
2009	25,5
2010	26,1
2011	26,2
2012	25,4
2013	26,4
2014	25,1
2015	24,7
2016	23,4
2017	24,1
2018	23,5
2019	24,2
2020	24,6
2021	23,8

Показники причин смертності серед населення за окремими причинами (з 2005 року)

	Всього померлих, осіб (A00-U85)	За окремими причинами, осіб:
		хвороби системи кровообігу (I00−I99)	новоутворення (C00−D48)	зовнішні причини смерті (V01−Y89)	хвороби органів травлення (K00−K92)	хвороби органів дихання (J00−J98)	деякі інфекційні та паразитарні хвороби (A00−B99)	причини смерті, позначені кодами для особливих цілей (U00−U85)	з них від
		хвороби системи кровообігу (I00−I99)	новоутворення (C00−D48)	зовнішні причини смерті (V01−Y89)	хвороби органів травлення (K00−K92)	хвороби органів дихання (J00−J98)	деякі інфекційні та паразитарні хвороби (A00−B99)		COVID-19, вірус іденти-фікований (U07.1)	COVID-19, вірус неіденти-фікований (U07.2)
2005	46941	32707	4724	4199	1591	902	707	−	−	−
2006	45496	32043	4752	3845	1468	817	620	−	−	−
2007	45512	31882	4876	3833	1666	888	631	−	−	−
2008	45109	31786	4868	3494	1790	836	718	−	−	−
2009	42544	30571	4855	2866	1593	702	573	−	−	−
2010	42106	30269	5229	2646	1394	666	507	−	−	−
2011	40079	27877	5833	2615	1448	701	541	−	−	−
2012	40130	27713	6172	2472	1510	713	534	−	−	−
2013	39465	27546	5886	2309	1562	748	468	−	−	−
2014	41891	29265	6117	2582	1652	794	398	−	−	−
2015	42606	30123	6158	2416	1615	768	454	−	−	−
2016	42229	29799	5927	2362	1528	860	386	−	−	−
2017	40881	28409	5977	2282	1637	694	387	−	−	−
2018	42600	29863	5804	2234	1690	902	385	−	−	−
2019	40611	28079	5714	2225	1624	810	348	−	−	−
2020	44199	30072	5659	2131	1682	1295	285	1542	1420	122
2021	55056	32400	5406	2097	1729	3468	277	7923	7275	648

Шлюб та розлучення серед населення області

	Кількість зареєстрованих шлюбів, одиниць^[13]	Кількість зареєстрованих розірвань шлюбів, одиниць^[13]
1990	30319	14282
1991	30927	15054
1992	23869	15850
1993	26561	15438
1994	24584	14233
1995	26833	13651
1996	18237	13671
1997	21023	12783
1998	19557	12845
1999	21767	12151
2000	16636	13780
2001	19074	12685
2002	19462	12335
2003	22779	11606
2004	16161	11049
2005	19667	11620
2006	20507	11454
2007	24732	11390
2008	19110	10744
2009	18707	8936
2010	17637	8187¹
2011	20635	11105
2012	16143	10401
2013	18351	10704
2014	19839	9120
2015	21416	9039
2016	16312	9367
2017	17849	9428
2018	16046	11929
2019	16834	10852
2020	12020	9034
2021	15458	9450
1 За даними органів державної реєстрації актів цивільного стану без урахування розірвань шлюбів, здійснених у судовому порядку.

Міське та сільське населення

Чисельність наявного населення (за оцінкою) у 2002–2021 роках ^[15]
	Осіб			Загальна чисельність населення,%	Питома вага міського населення,%
Рік	усе населення	міське	сільське	Загальна чисельність населення,%	Питома вага міського населення,%
2002	2914212	2289174	625038	99,2	78,5
2003	2887897	2272491	615406	99,1	78,7
2004	2866695	2260343	606352	99,3	78,8
2005	2848347	2251883	596464	99,4	79,0
2006	2829016	2243491	585525	99,3	79,3
2007	2812131	2235607	576524	99,4	79,5
2008	2795919	2227858	568061	99,4	79,7
2009	2782422	2221944	560478	99,5	79,8
2010	2769089	2214470	554619	99,5	80,0
2011	2755108	2205545	549563	99,5	80,0
2012	2742180	2197616	544564	99,5	80,1
2013	2744419	2204935	539484	100,1	80,3
2014	2737242	2202474	534768	99,7	80,5
2015	2731302	2201732	529570	99,8	80,6
2016	2718616	2193536	525080	99,5	80,7
2017	2701188	2178792	522396	99,4	80,7
2018	2694007	2179498	514509	99,7	80,9
2019	2675598	2168353	507245	99,3	81,0
2020	2658461	2158121	500340	99,4	81,2
2021	2633834	2140944	492890	99,1	81,3

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 10,0 тисяч (на 2016 рік)
за даними Держкомстату^[16]^[17]

Харків	▲1451,1	Красноград	▼21,2
Лозова	▼57,9	Ківшарівка	▼19,3
Ізюм	▼51,2	Вовчанськ	▼19,0
Чугуїв	▲32,4	Дергачі	▲18,2
Первомайський	▼31,0	Богодухів	▼15,7
Балаклія	▼29,4	Зміїв	▼15,2
Куп'янськ	▼29,2	Слобожанське	▼14,7
Пісочин	▲23,0	Солоницівка	▲13,8
Мерефа	▲22,4	Нова Водолага	▼11,6
Люботин	▼21,9	Високий	▲10,6

Національний склад

За даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 111 національностей і народностей. У національному складі населення області переважна більшість українців, чисельність яких становила 2048,7 тис. осіб, або 70,7 % від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 2,8% , а їх питома вага серед жителів області - на 7,9 відсоткових пункти. Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилась на 33,2% і нараховувала на дату перепису 742,0 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилась на 7,6 відсоткових пункти і становила 25,6%.

Національний склад населення^[18]^[2]^[3]^[5]^[4]

	1926	1959	1970	1989	2001
українці	75,4	68,8	66,1	62,8	70,7
росіяни	19,4	26,4	29,3	33,2	25,6
євреї	3,8	3,3	2,7	1,5	0,4
білоруси	0,1	0,5	0,6	0,7	0,5
інші	1,3	1,0	1,2	1,8	1,8

Національний склад районів та міст Харківської області за переписом 2001 року^[19]

	українці	росіяни	білоруси
Харків	61,0	34,2	0,5
Ізюм	83,6	13,4	0,4
Куп'янськ	82,4	14,2	0,3
Лозова	77,8	15,3	0,4
Люботин	89,4	8,6	0,3
Первомайський	55,9	38,3	0,5
Чугуїв	54,6	42,8	0,7
Балаклійський район	77,6	20,4	0,4
Барвінківський район	91,1	7,1	0,4
Близнюківський район	90,2	7,8	0,6
Богодухівський район	92,8	5,6	0,7
Борівський район	90,5	8,4	0,3
Валківський район	93,6	5,0	0,5
Великобурлуцький район	73,1	24,9	0,7
Вовчанський район	85,4	12,4	0,5
Дворічанський район	83,7	14,4	0,6
Дергачівський район	80,3	18,2	0,4
Зачепилівський район	84,6	13,4	0,4
Зміївський район	82,3	15,6	0,5
Золочівський район	84,0	14,0	0,6
Ізюмський район	91,0	7,1	0,6
Кегичівський район	89,6	6,5	1,5
Коломацький район	93,2	4,7	1,4
Красноградський район	78,4	19,4	0,7
Краснокутський район	93,9	4,6	0,5
Куп'янський район	88,9	9,5	0,5
Лозівський район	88,9	9,7	0,5
Нововодолазький район	78,9	19,5	0,4
Первомайський район	65,4	32,6	0,7
Печенізький район	92,7	6,5	0,3
Сахновщинський район	92,4	5,8	0,5
Харківський район	75,5	22,2	0,5
Чугуївський район	57,4	40,5	0,4
Шевченківський район	90,3	7,8	0,5

Мовний склад

Докладніше: Мови Харківської області

Українська мова є єдиною офіційною мовою на всій території області^[20]^[21].

За даними Держстату у 2023/24 навчальному році в Харківській області з 221 336 учнів закладів загальної середньої освіти 220 933 (99,82 %) навчалися в українськомовних класах, 403 (0,18 %) — в російськомовних^[22].

За даними перепису 2001 року, українську мову вказали рідною 53,8 % населення області, що на 3,3 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 44,3 % населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,8 відсоткового пункта. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилась на 0,5 відсоткового пункта і становила 1,9 %.

Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах Харківської області за переписом 2001 р.

Рідна мова населення Харківської області за результатами переписів, %^[18]^[23]^[3]^[5]^[4]

	1926	1959	1970	1989	2001
українська	71,0	61,2	56,5	50,5	53,8
російська	26,1	37,9	42,6	48,1	44,3
інша	2,8	0,9	0,9	1,4	0,9

Рідна мова населення районів і міст обласного підпорядкування Харківської області за переписом населення 2001 р.^[24]

	українська	російська	вірменська	білоруська
Харків	31,8	65,9	0,2	0,1
м. Ізюм	74,2	23,8	0,3	0,1
Куп'янськ	69,3	25,6	0,1	0,1
Лозова	77,2	17,6	0,1	0,1
Люботин	86,1	12,6	0,1	0,1
Первомайський	42,8	52,7	0,1	0,1
Чугуїв	29,6	69,5	0,2	0,1
Балаклійський район	70,4	28,9	0,1	0,1
Барвінківський район	91,2	7,8	0,1	0,1
Близнюківський район	92,1	6,7	0,3	0,3
Богодухівський район	93,7	5,6	0,2	0,3
Борівський район	91,5	8,1	0,1	0,1
Валківський район	94,2	5,2	0,2	0,2
Великобурлуцький район	71,8	27,3	0,2	0,3
Вовчанський район	85,7	13,2	0,4	0,2
Зміївський район	76,4	22,5	0,1	0,2
Дворічанський район	84,2	15,0	0,1	0,2
Дергачівський район	78,1	21,3	0,1	0,1
Зачепилівський район	84,0	14,9	0,6	0,1
Золочівський район	85,7	13,3	0,4	0,3
Ізюмський район	91,7	7,5	0,1	0,2
Кегичівський район	92,1	5,5	0,3	0,6
Коломацький район	94,0	4,5	0,1	1,1
Красноградський район	77,2	21,9	0,1	0,3
Краснокутський район	94,9	4,4	0,3	0,2
Куп'янський район	88,9	10,4	0,1	0,2
Лозівський район	88,5	10,7	0,0	0,2
Нововодолазький район	77,7	21,5	0,2	0,1
Первомайський район	58,2	41,2	0,1	0,2
Печенізький район	92,8	6,9	0,0	0,2
Сахновщинський район	94,4	4,5	0,3	0,2
Харківський район	63,9	35,2	0,2	0,2
Чугуївський район	45,2	53,9	0,3	0,1
Шевченківський район	91,2	7,8	0,2	0,2
Xарківська область	53,8	44,3	0,2	0,1

Вільне володіння мовами

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 88,55% мешканців Харківської області вказали вільне володіння українською мовою, а 83,84% - російською мовою. 95,60% мешканців Харківської області вказали вільне володіння мовою своєї національності.

Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Харківської області за даними перепису населення 2001 р.^[25]^[26]

	своєї національності	українська	російська
Українці	95,95%		78,25%
Росіяни	98,97%	70,33%
Білоруси	35,75%	70,64%	86,94%
Євреї	4,24%	75,80%	98,41%
Вірмени	61,22%	52,16%	90,89%
Азербайджанці	69,77%	44,85%	86,51%
Грузини	53,27%	55,60%	86,34%
Татари	35,33%	60,08%	95,86%
Молдовани	48,58%	71,53%	83,35%
В'єтнамці	98,89%	8,93%	32,38%
Цигани	74,37%	62,62%	73,59%
Поляки	21,23%	82,90%	87,24%

Місце народження

За переписом 2001 року 85,5% населення Харківської області народилися на території України (УРСР), 14,5% населення на території інших держав (зокрема 10,6% - на території Росії/РРФСР). 73,1% населення народилися на території Харківської області, 12,4% - у інших областях України.^[27]

Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Харківської області за переписом 2001 року:

уродженців області	кількість	частка у населенні
Харківської	2117886	73,1
Сумської	50249	1,7
Донецької	47348	1,6
Полтавської	42568	1,5
Луганської	31005	1,1
Дніпропетровської	19686	0,7
Чернігівської	15611	0,5
Житомирської	15109	0,5
Вінницької	12826	0,4
АР Крим	11698	0,4
Хмельницької	10621	0,4
Запорізької	9984	0,3
Рівненської	9809	0,3
Київської	9020	0,3
Львівської	9005	0,3
Черкаської	8845	0,3
Кіровоградської	8563	0,3
Одеської	7303	0,3
Закарпатської	6578	0,2
Волинської	5917	0,2
Івано-Франківської	5594	0,2
Миколаївської	4945	0,2
Херсонської	4847	0,2
м. Києва	4725	0,2
Тернопільської	3835	0,1
Чернівецької	2284	0,1
Севастополя (міськрада)	894	0,0

Міграційні процеси

	Міграційний приріст, скорочення (–), осіб
1990	2800
1991	2900
1992	6600
1993	–4400
1994	–11000
1995	–9100
1996	–8600
1997	–5600
1998	–4800
1999	–1900
2000	–100
2001	0,0
2002	2661
2003	4053
2004	5648
2005	5159
2006	4586
2007	4031
2008	4405
2009	1985
2010	1839
2011	834
2012	15125
2013	5588
2014	8261
2015	4981
2016	797
2017	12069
2018	4534
2019	5436
2020	2843
2021	4701

Зайнятість населення

Сфери зайнятості населення області за переписом 2001 року^[28]

сфера діяльності	кількість зайнятих	частка
Обробна промисловість	232 865	22,9%
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	144 143	14,2%
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту	120 758	11,9%
Освіта	92 804	9,1%
Охорона здоров'я та соціальна допомога	75 565	7,4%
Транспорт і зв'язок	67 666	6,7%
Державне управління	58 425	5,7%
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	48 270	4,8%
Виробництво електроенергії, газу та води	41 321	4,1%
Неточно вказали або не вказали вид діяльності	38 416	3,8%
Будівництво	31 811	3,1%
Колективні, громадські та особисті послуги	29 945	2,9%
Готелі та ресторани	13 342	1,3%
Фінансова діяльність	9 132	0,9%
Добувна промисловість	7 794	0,8%
Послуги домашньої прислуги	3 209	0,3%
Рибне господарство	470	0,0%
Екстериторіальна діяльність	165	0,0%
Всього зайнятих економічною діяльністю	1 016 101	100,0%

За даними Державної служби статистики України у 2021 році в Харківській області усього було зайнято у секторах господарства 1 181,1 тис. осіб населення у віці 15–70 років.^[29]

Зайняте населення за видами економічної діяльності (2021 рік)^[30]
Види діяльності	Кількість зайнятих, тис.осіб
сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство	153,3
промисловість	217,9
будівництво	55,2
торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів	285,4
транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність	75,3
тимчасове розміщування й організація харчування	17,0
інформація та телекомунікації	27,6
фінансова та страхова діяльність	10,0
операції з нерухомим майном	33,2
професійна, наукова та технічна діяльність	36,9
діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування	20,7
державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування	52,5
освіта	97,9
охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	65,2
мистецтво, спорт, розваги та відпочинок	13,2
інші види економічної діяльності	19,8