Корейці в Україні
Корейці в Україні — національна меншина, представлена переважно вихідцями з Середньої Азії, що були депортовані туди у 1930-х роках з Далекого Сходу СРСР[джерело?]. Більшість українських корейців проживають у південних регіонах, найбільше — у Криму та Миколаївській області[джерело?]. Історія
Перші корейці в Україні з'явилися на початку XX століття. Масовіше заселення почалося в 50-60 роках у Миколаївську, Херсонську області та у Крим, де корейці орендували землю під баштанництво і для вирощування цибулі. У містах України корейці почали з'являтися в часи «хрущовської відлиги». Це були в основному випускники вищих навчальних закладів. І сьогодні корейська діаспора в Україні характеризується високим освітньо-культурним рівнем: близько 80 % громадян України корейського походження мають вищу освіту. До початку 90-х років не існувало ніяких національно-культурних суспільств, і лише в 1992 році була утворена Асоціація корейців України. Сьогодні в 27 містах України діють регіональні асоціації корейців. І за неофіційними даними в Україні сьогодні проживає близько 50 000 корейців. Більшість корейців потрапили в Україну з Узбекистану, Казахстану і Далекого Сходу. Необхідно відзначити, що українські корейці, незважаючи на свою нечисленність, активно включилися в суспільно-політичне і національно-культурне життя незалежної України. Починаючи з 1992 року в багатьох містах і, у першу чергу, у м. Києві були відкриті недільні школи по навчанню корейській мові, національні ансамблі, культурні центри. У 1992 р. була утворена Асоціація корейців України (АКУ), яка має регіональні осередки у багатьох містах України. У 1995 р. у Київському національному лінгвістичному університеті (КНЛУ) було відкрито відділення з вивчення корейської мови, де почали готувати філологів-перекладачів корейської мови. На базі КНЛУ регулярно проводяться всеукраїнська студентська олімпіада з корейської мови, семінари для викладачів, інші освітянські та культурні заходи. У 1996 р. було відкрито відділення з вивчення корейської мови в Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Того ж року у Київській гімназії східних мов створено групу з вивчення корейської мови. У 2006 році створено Центр корейської мови та літератури у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Головними завданнями центру є вдосконалення системи підготовки філологів-кореєзнавців, покращення умов для науково-методичної роботи викладачів та аспірантів корейської секції, створення умов для самостійного вивчення корейської мови та літератури з різних галузей кореєзнавства студентами університету та інших вузів України. З 2007 р. у Києві функціонує Корейський культурний центр, на базі якого є бібліотека, проводяться різноманітні культурні заходи, курси з корейської мови. Центром видається журнал «Мугунхва» (у перекладі з корейської — «квітка гібіскуса», яка є національним символом Республіки Корея). 22 грудня 2023 року, у Київському університеті імені Бориса Грінченка відкрили Центр кореєзнавства. Історична динамікаДинаміка чисельності корейців за переписами[1]: РозселенняЧисельність корейців у регіонах України за переписом 2001 р.[2]
МоваРідна мова корейців України за переписом 2001 р.[3]
РелігіяБільшість українських корейців є християнами, меншість буддистами. Відомі представники
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
