Історична динаміка чисельності населення області (у сучасних кордонах)[1][2][3]
рік
населення
місце серед регіонів
1926
1 522 000
1939
1 222 000
18
1959
1 246 197
16
1970
1 259 398
18
1979
1 250 891
19
1989
1 239 439
22
2001
1 133 052
24
2014
987 565
25
Віковий склад
Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується так: зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює зростаюче старіння населення.
Статевий склад
Кількість чоловіків становить 520,8 тис. осіб, або 46 %, жінок — 612,3 тис.осіб, або 54 %.
Природний рух населення
Показники народжуваності, смертності та природного приросту у 1950–2020 рр.
За переписом 1989 р. українці становили 85,3 %, росіяни — 11,7 %, представники інших національностей — 3 % населення. Росіяни складали значну частину населення міст і районів на сході області, українці переважали в сільській місцевості і на заході краю.
За переписом 2001 року: українці (90,1 %) (1.015 тис. чоловік), росіяни (7,5 %) (84 тис. чол), молдовани, білоруси, вірмени, болгари, євреї, цигани, корейці та інші (2,4 %).[9]
За даними перепису населення України 2001 року, українська мова була рідною для майже 89 % населення Кіровоградської області: вона була панівною в усіх міських та селищних радах, а також в абсолютній більшості сільських рад області. Російська мова була найпоширенішою в шести сільських радах, водночас у п'яти з них понад 20 % населення вказали українську мову рідною. Всі переважно російськомовні сільські ради були оточені переважно українськомовними місцевими радами.
Рідна мова населення області за результатами переписів, %[7][8][10][11]
Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Кіровоградської області за даними перепису населення 2001 р.[12][13]
своєї
національності
українська
російська
Українці
99,56%
53,81%
Росіяни
97,17%
77,05%
Молдовани
71,25%
89,65%
44,21%
Білоруси
43,06%
85,28%
66,88%
Вірмени
79,93%
64,26%
76,75%
Болгари
47,62%
95,92%
54,24%
Євреї
7,60%
90,62%
91,56%
Цигани
70,84%
89,74%
32,07%
Азербайджанці
74,40%
57,50%
71,25%
Опитування
27 жовтня2023 року, у День української писемності та мови, під час другого засідання Консультативної ради з питань розвитку та функціонування української мови[14] були презентовані результати соціологічного дослідження "Мова (не) на часі?", яке тривало в Кіровоградській області з 12 до 22 жовтня 2023 року й у якому взяли участь 3768 жителів області. 96,7 % опитаних заявили, що вважають українську мову рідною, 2,6 % — що вважають такою російську. Українською в побуті розмовляли 66,4 % респондентів, суржиком — 29,4 %, російською — 3,4 %. Про перевагу української у своєму середовищі сказали 63,5 % опитаних, про перевагу суржику — 32,9 %, про перевагу російської — 3,2 %. 96,3 % респондентів заявили, що вважають українську мову важливим атрибутом незалежності України. Окрім цього, результати опитування виявили, де в суспільстві переважають порушення мовного законодавства: 52 % респондентів вказали, що часто зустрічаються з ситуацією порушення використання української мови як державної у сфері обслуговування, 42,8 % — що книг та друкованих видань українською мовою у бібліотеках або у вільному продажу недостатньо, 25,7 % — що бачили порушення у сфері телебачення, радіомовлення, ЗМІ та рекламі. На запитання «Які існують бар'єри на шляху переходу з російської на українську мову?» 36,6 % відповіли «Відсутність розуміння важливості спілкування українською», 28,6 % — «Споживання російськомовного контенту», 24 % — «Відсутність мотивації і бажання вивчати українську», 23,2 % — «Сім'я/родина спілкується російською», 15,3 % — «Відсутність українськомовного оточення». Водночас 34,9 % заявили, що бар'єрів на шляху переходу з російської на українську немає. На запитання «Які заходи потрібно запровадити задля збільшення використання української мови в суспільстві?» 42,3 % відповіли «Посилення відповідальності за порушення мовного закону», 32,8 % — «Тренінги, онлайн-курси з вивчення української мови», 31,7 % — «Видання та поповнення бібліотек українськими книжками», 26,2 % — «Культурно-мистецькі (концерти, вистави тощо)», 26,1 % — «Освітні телепрограми». 21,7 % респондентів заявили, що достатньо заходів впроваджено. Щоб посилити позиції української мови, члени ради рекомендували людям насамперед створити українськомовне оточення, для цього:
налаштувати гаджети українською мовою;
слухати українську музику й дивитися фільми українською;
спілкуватися державною мовою;
бути активними у заходах, пов’язаних з українськими традиціями, фольклором, культурою;
збільшувати свій словниковий запас — читати українськомовну літературу[15][16].
Кількість міського населення становить 682 тис.осіб, або 60,2 %, сільського — 451,1 тис.осіб, або 39,8 %.
Рівень освіти
Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та повну загальну середню освіту, становила 670,6 тис.осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 17,3 відсотка.
Економічно активне населення
Чисельність економічно активного населення становить майже 500 тис. осіб, з яких 325,5 тис. — мешканці міської місцевості, 173,8 тис. — сільські жителі.
У структурі економічно активного населення повну вищу освіту мають 13,9 % міського та 8,7 % сільського населення, базову вищу освіту мають 1,6 % міського та 3,8 % сільського населення, неповну вищу освіту — 26,2 % міського та 13,1 % сільського населення.
Трудові ресурси
Трудові ресурси області (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) за станом на 01. 01. 2001 становлять 634,1 тис. осіб або 2,2 % до України. В усіх сферах економічної діяльності зайнято 432,1 тис. осіб або 68,1 % трудових ресурсів регіону. В їх складі значну питому вагу складають зайняті в матеріальному виробництві — близько 69 %, у невиробничій сфері зайнято 31 %.
Сфери зайнятості населення області за переписом 2001 року[17]
сфера діяльності
кількість зайнятих
частка
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство
121 017
31,2%
Обробна промисловість
49 148
12,7%
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту
38 514
9,9%
Освіта
32 028
8,3%
Охорона здоров'я та соціальна допомога
31 720
8,2%
Транспорт і зв'язок
27 528
7,1%
Державне управління
23 198
6,0%
Будівництво
12 091
3,1%
Виробництво електроенергії, газу та води
11 853
3,1%
Добувна промисловість
11 204
2,9%
Колективні, громадські та особисті послуги
9 584
2,5%
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам
9 095
2,3%
Готелі та ресторани
6 794
1,8%
Фінансова діяльність
2 538
0,7%
Послуги домашньої прислуги
842
0,2%
Рибне господарство
392
0,1%
Всього зайнятих економічною діяльністю
387 546
100,0%
Місце народження
За переписом 2001 року 91,8% населення Кіровоградської області народилися на території України (УРСР), 8,2% населення — на території інших держав (зокрема 5,1% — на території Росії). 77,6% населення народилися на території Кіровоградської області, 14,2% — у інших регіонах України.[18]
Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Кіровоградської області за переписом 2001 року:
уродженців області
кількість
частка у населенні
Кіровоградської
874011
77,6
Дніпропетровської
18738
1,7
Черкаської
18607
1,7
Миколаївської
12168
1,1
Полтавської
11089
1,0
Вінницької
10497
0,9
Одеської
9185
0,8
Донецької
9029
0,8
Рівненської
8493
0,8
Житомирської
6129
0,5
Івано-Франківської
5202
0,5
Львівської
4520
0,4
Київської
4443
0,4
Хмельницької
4432
0,4
Закарпатської
4376
0,4
Харківської
4059
0,4
Луганської
3936
0,3
Чернігівської
3309
0,3
АР Крим
3256
0,3
Херсонської
3215
0,3
Тернопільської
3195
0,3
Сумської
2927
0,3
Запорізької
2876
0,3
Волинської
2356
0,2
Чернівецької
1991
0,2
м. Києва
1581
0,1
Севастополя
234
0,0
Демографічні проблеми
У 1991—2000 році демографічна криза охопила всю територію Кіровоградської області. Кількість населення скоротилася на 76.8 тис. осіб, у тому числі міського — на 42,3 і сільського — на
34,5 тисяч. Міграційне сальдо населення від'ємне і становило у 2000 р. — мінус 3,9 тис. осіб.
Згідно з даними за 2001 р., коефіцієнти природного руху населення в Кіровоградській області (на 1000 осіб) становлять: 7,8 — народжених (на рівні середнього значення в Україні), 17.9 — померлих, що значно більше середньоукраїнського (15,3), і природне скорочення — мінус 10,1 (відповідно — 7,5), що є одним з найменших показників в Україні. Особливо високі коефіцієнти смертності населення — 1812 осіб на 100 тисяч (в Україні — — 1539). Коефіцієнти дитячої смертності знаходяться на рівні середнього значення в Україні.
Динаміка коефіцієнтів природного руху населення в області свідчить про зниження їх темпів, які значно перевищують середні показники в Україні.
Демографічне навантаження на населення працездатного віку (кількість непрацездатних на 1000 осіб працездатного віку) досить високе — 795 осіб, у тому числі дітей — 346, осіб старшого віку — 449 при відповідних значеннях в Україні 726, 324 і 402. В області високими темпами збільшується кількість працездатного населення у працездатному віці, не зайнятого економічною діяльністю: у 2000 р. в порівнянні з 1990 р. — у 3,8 раза, а з 1995 р. — на 3,2 % і становили 16,6 % трудових ресурсів області (1990 р. — 4,6 %, 1995 р. — 15,5 %). Високими темпами зростає також кількість безробітних: на початок 2001 р. їх зареєстровано 31,6 тис., що у 9,8 разів вище, ніж у 1995 р. Рівень безробіття становить в області 5,1 % (в Україні — 4,2 %), темпи його зростання вищі, ніж у середньому в Україні.
В області щорічно зростає навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію). На початок 2001 р. попит підприємств на робочу силу (на заміщення вільних робочих місць) становив 1,2 тис. осіб, а кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, — 33,7 тис., тобто навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію становить 43 особи, що в 1,8 разів вище,, ніж у середньому в Україні.
Населені пункти
Міські населені пункти з кількістю жителів понад 6,0 тисяч за даними Держкомстату[19][20]