Економічні відносини третіх країн з Європейським Союзом
Європейський Союз має низку відносин з іноземними державами. Згідно з офіційним сайтом Європейського Союзу та заявою комісара Гюнтера Ферхойгена, метою є створення кільця країн, які поділяють демократичні ідеали ЄС та приєднуються до них у подальшій інтеграції, не обов’язково стаючи повноправними державами-членами. ЄАВТ та ЄЕЗЄвропейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) була створена, щоб дозволити європейським країнам брати участь у зоні вільної торгівлі з меншою інтеграцією, як у Європейських Співтовариствах (пізніше Європейський Союз). Більшість країн, які спочатку входили до ЄАВТ, з тих пір приєдналися до самого ЄС, тому лише чотири залишилися поза межами: Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн та Швейцарія. Угода про Європейську економічну зону (ЄЕЗ) дозволяє Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейну мати доступ до внутрішнього ринку ЄС і навпаки. Застосовуються чотири основні свободи (товари, послуги, люди та капітал). Проте існують певні обмеження щодо рибальства та сільського господарства. НорвегіяНорвегія є членом ЄЕЗ, тому бере участь у єдиному ринку, а більшість законів ЄС є частиною норвезького законодавства. Норвегія підписала Шенгенську угоду, що означає, що прикордонний контроль більше не проводиться. ІсландіяЯк і Норвегія, Ісландія приєдналася до ЄЕЗ і вважається частиною єдиного європейського ринку. Ісландія також підписала Шенгенську угоду. У 2009 році Ісландія подала заявку на вступ до Союзу, але ця заявка була суперечливою, і уряд Ісландії відкликав її у 2015 році.[1] ЛіхтенштейнЛіхтенштейн приєднався до ЄЕЗ у 1995 році і бере участь у Єдиному Європейському ринку. ШвейцаріяШвейцарський референдум про приєднання до ЄЕЗ у 1992 році провалився, тому швейцарська продукція не бере участі в єдиному європейському ринку. Проте країна уклала з Союзом дві серії двосторонніх угод. Перша серія, Двосторонні угоди I, складається з семи двосторонніх угод і була підписана в 1999 році (набула чинності в 2001 році), основна частина – вільне пересування людей (повний текст угоди [Архівовано 6 лютого 2007 у Wayback Machine.]). Друга серія, Двосторонні угоди II, стосується дев'яти сфер і була підписана в 2004 році (набула повної чинності 30 березня 2005 року) і включає Шенгенську угоду та Дублінську конвенцію (повний текст угоди [Архівовано 4 лютого 2007 у Wayback Machine.]) (офіційний прес-реліз [Архівовано 8 серпня 2011 у Wayback Machine.]). Пов'язані з єврозоноюЄ країни, які, хоча і не є офіційними членами єврозони, все ще використовують євро як законну або фактичну валюту через офіційні угоди з ЄС. Це європейські мікродержави, які значною мірою економічно залежать від своїх більших сусідів – членів єврозони.
Деякі інші країни в односторонньому порядку вирішили використовувати євро, не маючи наразі офіційної угоди з ЄС. Митні союзиДеякі країни перебувають у митному союзі з ЄС. Це:
Угоди про вільну торгівлю Європейського Союзу ЄС уклав угоди про вільну торгівлю з багатьма країнами світу і веде переговори з іншими через Процес стабілізації та асоціації, Угоди про асоціацію та Угоди про економічне партнерство. Європейська політика сусідства Європейський Союз Офіційні кандидати Європейська політика сусідства Південна група Інші країни Середземноморського Союзу Охоплює Марокко, Алжир, Туніс, Лівію, Єгипет, Йорданію, Ліван, Сирію, Ізраїль, Палестинську автономію, Молдову, Україну, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Білорусь та Росію (через формування спільних просторів). Згідно з офіційним сайтом Європейського Союзу, метою Європейської політики сусідства (ЄПС) є поділитися перевагами розширення ЄС у 2004 році з сусідніми країнами. Він також покликаний запобігти появі нових ліній розмежування між розширеним ЄС та його сусідами. Бачення – це кільце країн, які втягнуться в подальшу інтеграцію, але не обов’язково стають повноправними членами Європейського Союзу. Вперше цю політику окреслила Європейська комісія в березні 2003 року. Охоплені країни включають усі узбережжя Середземного моря Африки та Азії, а також європейські держави СНД (за винятком Росії та Казахстану) на Кавказі та Східній Європі. Росія наполягала на створенні чотирьох спільних просторів ЄС-Росія замість участі в ЄПС. Міністерство закордонних справ Казахстану висловило зацікавленість у ЄПС.[1] [Архівовано 28 липня 2007 у WebCite] Деякі депутати Європарламенту також обговорили включення Казахстану до ЄПС.[2] Європейський інструмент сусідства (ENI) набув чинності в 2014 році. Це фінансова частина Європейської політики сусідства, зовнішньої політики ЄС щодо своїх сусідів на Сході та Півдні. Його бюджет становить 15,4 мільярда євро, і основну частину фінансування забезпечує за допомогою низки програм. ENI, що діє з 2014 по 2020 рік, замінює Європейський інструмент сусідства та партнерства, відомий як ЄІСП. Євро-середземноморське партнерство або Барселонський процес – це широка структура політичних, економічних і соціальних відносин між державами-членами ЄС та країнами Південного Середземномор’я. Він був започаткований 27–28 листопада 1995 року на конференції міністрів закордонних справ, що відбулася в Барселоні. Крім 27 країн-членів Європейського Союзу, «середземноморськими партнерами», що залишилися, є всі інші середземноморські країни без Лівії (яка має «статус спостерігача» з 1999 року). З моменту створення Європейського інструменту сусідства та партнерства у 2007 році ініціатива Євро-середземноморського партнерства стане повністю частиною ширшої Європейської політики сусідства. Угоди про асоціацію, підписані із середземноморськими державами, спрямовані на створення євро-середземноморської зони вільної торгівлі. Програми фінансової співпраці та допомогиНа бюджетний період 2000–2006 рокиПрограма CARDSCARDS, скорочення від «Допомога громади для реконструкції, розвитку та стабілізації», було засновано 5 грудня 2000 року згідно з постановою Ради № 2666/2000. Його сферою дії є країни Західних Балкан (Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово, Македонія, Чорногорія та Сербія). Більш широка мета програми – підтримати ці країни в процесі стабілізації та асоціації. Програма TACISПрограма TACIS, заснована в 1991 році, була програмою технічної допомоги, яка підтримує процес переходу до ринкової економіки для 11 країн СНД і Грузії. До 2003 року Монголія також була включена в програму, але тепер вона охоплена програмою ALA. Програма MEDAПрограма MEDA була основним фінансовим інструментом для реалізації Євро-Середземноморського партнерства, пропонуючи заходи технічної та фінансової підтримки для супроводу реформування економічних і соціальних структур у країнах-партнерах Середземномор'я. Перша програма MEDA була створена на період 1995–1999 років. У листопаді 2000 року новим положенням було встановлено MEDA II на період 2000–2006 років. Програма ACPACP означає «Африка, Кариби та Тихий океан». Програма поширюється на 71 країну, серед яких усі африканські країни, за винятком середземноморських країн Північної Африки (охоплюються програмою MEDA вище). Зараз на АКТ поширюється Угода з Котону, яка замінює Ломейську конвенцію. Зовнішні посилання: Країни АКТ на офіційному сайті ЄС Програма ALAALA, що означає «Азія та Латинська Америка» — це програма фінансової допомоги та співпраці з цими регіонами. На бюджетний період 2007–2013 роки
Економічна варіаціяНижче наведено таблицю та три графіки, що показують відповідно ВВП (ППС), ВВП (ППС) на душу населення та ВВП (номінальний) на душу населення для деяких третіх країн, з якими має відносини Європейський Союз. Це можна використовувати як приблизний показник відносного рівня життя в державах-членах. Таблиця відсортована за ВВП (ППС) на душу населення, щоб показати відносний рівень економічного розвитку різних країн. Довідкові значення для середнього, найвищого та найнижчого показників ЄС включені.
Джерело: CIA World Factbook, МВФ Див. також
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
