Каплунівський провулок

Каплунівський провулок
Харків
МісцевістьНагірний район
РайонКиївський
Назва на честьКаплунівські церкви
Колишні назви
Червонопрапорний провулок
Загальні відомості
Дата початку забудови30-ті роки 19 ст.
Протяжність220 м
Координати початку49°59′54.4″ пн. ш. 36°14′42.5″ сх. д. / 49.998444° пн. ш. 36.245139° сх. д. / 49.998444; 36.245139
Координати кінця49°59′59.7″ пн. ш. 36°14′48″ сх. д. / 49.999917° пн. ш. 36.24667° сх. д. / 49.999917; 36.24667
поштові індекси61002
Транспорт
Найближчі станції метро«Архітектора Бекетова», 430 м
«Ярослава Мудрого», 730 м
Руходно- та двосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлівід № 2 до № 18
Архітектурні пам'ятки№ 4
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2450327
Мапа
Мапа
CMNS: Каплунівський провулок у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Каплунівський провулок — провулок у центрі міста Харкова, розташований у Київському адміністративному районі. Починається від вулиці Манізера і йде на північний схід, перетинає вулицю Мистецтв і заходить у вигляді проїзду в наступний квартал. Довжина — 0,220 км.[1]

Історія і назва

Каплунівський провулок виник у 30-х рр. 19 ст. на місці колишнього Каплунівського міського кладовища при Каплунівській церкві, яке було закрите для поховання в 1822 році, а в 1844 році остаточно ліквідоване. Спочатку ці землі зайняли державні селяни, а в 1860-ті роки міська влада розпочала планування майбутніх вулиць і провулків. Першою офіційною адресою стала Каплунівська площа, потім з'явились Каплунівська вулиця і провулок[2].

Каплунівський провулок у 1928 р. перейменували на Червонопрапорний на честь 10-річчя РСЧА. У роки німецької окупації (1942—1943 рр.) провулку поверталася історична назва.[1] 20 листопада 2015 року при виконанні закону про декомунізацію провулку повернули історичне ім'я[3].

Будинки

Будинок № 4
  • Будинок № 2 — У 1897 році земельну ділянку на цьому місці придбала дружина статського радника і професора Імператорського Харківського університету В. П. Даневського Варвара Павлівна. В тому ж році вона почала будівництво кам'яного двоповерхового житлового будинку з мезоніном. Професор Даневський з дружиною мали четверо дітей і займали квартиру на 2-му поверсі[2].
  • Будинок № 4 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 263. Житловий будинок, 1912 рік, архітектор О. М. Гінзбург.
  • Будинок № 18 — В одній з комунальних квартир цього будинку мешкав Олег Мітасов, колишній заступник директора магазину, який став своєрідною міською легендою Харкова. Олег Мітасов мав розлади психіки, можливо, хворів на шизофренію. У 1980-х роках Мітасов почав наносити на стіни будинків у районі його проживання численні написи незрозумілого характеру, іноді ставив своє прізвище[4].

Примітки

  1. а б 2011, с. 154.
  2. а б Андрей Парамонов (14 травня 2021). Прогулки по Харькову с Андреем Парамоновым. Дом Варвары Даневской по Каплуновскому переулку. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  3. Харьков транспортный. Переулок Каплуновский. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  4. Митасов на продажу. Как мы покупали квартиру легенды Харькова. 03 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.

Джерела

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya