Народився в родині шахтаря. У 1963 році сім'я Продивусів переїхала до України в містечко Новий Буг Миколаївської області, а згодом — на Вінниччину. З 1977 року проживає у Вінниці, почав займатися боксом[12].
Рано залишився без батька. Разом з братом стали годувальниками сім'ї, заробляли гроші на ліки та лікування мами — інваліда першої групи. Після автомобільної аварії мама не вставала з ліжка. Володимир піклувався про неї до останніх днів.
Записався до секції боксу, став чемпіоном області. Дворазовий чемпіон України, переможець Спартакіади України, 5 разів брав участь у чемпіонатах СРСР, виборов «бронзу» на Кубку Радянського Союзу і був серед кандидатів до збірної СРСР з боксу.
Кар'єру розпочав як тренер із боксу у одній із шкіл Вінниці. Служив у Радянській Армії з 1986 до 1988 року.[13]
У 1988 році став комерційним директором у виробничій організації «Буковина», де пропрацював три роки.[5][6]
Пов'язаний із кримінальними угрупуваннями наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, про що писали різні ЗМІ. Прізвище Продивуса фігурує у книжці Миколи Мельниченка, який відомий касетним скандалом.[14]
Працював на керівних посадах кількох компаній, більшість з яких сьогодні складає кістяк бізнес-групи «Прем'єр-фінанс». Також став акціонером найбільшої в Україні мостобудівної компанії «Мостобуд» і був обраний головою наглядової ради цього акціонерного товариства. Компанії довіряли будівництво найвідповідальніших стратегічних об'єктів, серед яких масштабні позакласні мостові споруди в Запоріжжі, Подільсько-Воскресенський мостовий перехід у Києві, реконструкція мосту Патона у Києві.
У 2002 році балотувався до Верховної Ради України як самовисуванець у виборчому окрузі № 11, Вінницька область. В окрузі посів 2-е місце, набравши 17 % голосів (переміг Віктор Антемюк, 28 %)[15].
Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», що об'єднує 30 підприємств Вінницької області з харчової та переробної галузі промисловості, торгівлі та побутового обслуговування, фармації та юриспруденції. До складу корпорації входять такі підприємства як ВАТ «Вінницямолоко», ВАТ «Муровано-Куриловецький завод мінеральної води „Регіна“», ВАТ «Вендичанський комбінат хлібопродуктів», ЗАТ «Вінницький універмаг», ВАТ «Вінницяфармація», ЗАТ «Акцент» оптовий ринок «Привокзальний», готельний комплекс «Південний Буг» та інші підприємства Вінниччини[16][17].
Восени 2020 року висловив підтримку генеральному секретарю Федерації боксу Росії Умару Кремльову на виборах президента Міжнародної федерації аматорського боксу (AIBA)[20] Він також написав лист-звернення, у якому закликав представника Росії балотуватися на пост президента AIBA. У цьому листі він називав Кремльова «другом» та «найкращим кандидатом»[21].
З 2022 р. є віце-президентом AIBA[12][22], яка визнавала його президентом ФБУ.
13 травня 2024 тимчасово повернувся на посаду президента ФБУ[3], проте остаточно програв суд проти ФБУ, і втратив посаду з 23 жовтня 2024, коли набрала законної сили постанова Верховного Суду[4].
Критика
Наступний президент Федерації боксу України Кирило Шевченко звинуватив Продивуса у масштабних розкраданнях:
Все державне фінансування проходило через минулого президента Федерації боксу Володимира Продивуса. Весь бюджет вони, як і до цього, багато років розкрадали … У 2021 році він підробив результати виборів у Федерації боксу України та намагався втримати крісло президента. Останній раз це відбувалося з явними порушеннями … За правилами мало голосувати хоча б 17 федерацій із 27, 12 федерацій одразу написали йому протест, але він все одно провів вибори президента за зачиненими дверима у своєму офісі в «Мостобуді». Потім підробили підписи та оголосили, що Продивус став президентом … Володимир Продивус у перший день війни, тобто в день повномасштабного вторгнення, поїхав із країни … А головне — розповідає всім, що він президент Федерації України. Він це робить, щоб «відмивати» гроші. У них там спонсор «Газпром». Наприклад, виділяють 20 мільйонів доларів на бокс, вони вкладають 5 млн, а всі інші забирають собі.
Орден «За заслуги» II ст. (15 серпня2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на XXX літніх Олімпійських іграх у Лондоні[28]
Орден «За заслуги» III ст. (12 жовтня2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України[29][30]
орден «За розбудову України» імені Михайла Грушевського IV ступеня, Хрест пошани «За відродження України» II ступеня, орденський знак «Слава на вірність Вітчизні» II ступеня, орден Святого Рівноапостольного князя Володимира III ступеня РПЦвУ.
