Москаленко Ярослав Миколайович
Ярослав Миколайович Москаленко (28 квітня 1975 Освіта1997 р. — Київський електромеханічний технікум залізничного транспорту ім. М. Островського 2005 р. — Національний університет фізичного виховання і спорту України, кваліфікація — тренер з футболу, викладач фізичного виховання 2008 р. — Міжнародний інститут менеджменту, спеціальність — «Магістр бізнес-адміністрування МВА — для вищого керівного складу» 2011 р. — Національна Академія державного управління при Президентові України, кваліфікація — «Магістр управління соціальним розвитком» 2016 р. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кваліфікація «юрист» Трудова діяльність1995 р. — начальник відділу реалізації малого приватного підприємства «БОВІ». 1999 р. — засновник і директор підприємства МПП «Альфа-Трейд» 2003 р. — заснував ТОВ «Синтез», яке очолював до грудня 2007 р. Політична діяльність2006 р. — був обраний депутатом Вишгородської районної ради. 2007 р. — був обраний головою Вишгородської районної ради. На посаді голови райради Ярослав Москаленко відстоював відновлення Києво-Межигірського Свято-Преображенського козацького монастиря, виступав проти приватизації Межигір'я і за створення на його місці історико-культурного заповідника. За його ініціативи Вишгородська райрада звернулась із відповідними пропозиціями до Президента Віктора Ющенка, які не вплинули на ситуацію.[2] У 2007 р. отримав державну нагороду — медаль «За працю і звитягу».[3] З квітня 2010 р. — голова Вишгородської райдержадміністрації[4][5]. З серпня 2010 р. — перший заступник голови Київської ОДА. З 2010 до 2012 року — депутат Київської обласної ради від «Партії регіонів», обраний за 16 округом як член партії[6]. У 2012 році був обраний народним депутатом 7 скликання від «Партії регіонів» за тим же округом як член партії. 21 лютого 2014 року вийшов з фракції «Партії регіонів», за кілька днів приєднався до групи «Суверенна Європейська Україна». Народний депутат Верховної Ради 8 скликання. Обраний у 2014 році за округом № 96 (Київська область) як безпартійний самовисуванець. Голова підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи[6]. 2019 року балотувався до Верховної ради IX скл. за 96 округом (Київська область) як безпартійний самовисуванець. Кількаразовий фігурант неособистого голосування у Верховній раді[6]. Критикувався за відсутність на засіданнях комітету у ВРУ VIII скл. Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року[7]. Фігурант шести антикорупційних розслідувань[8]. Громадська діяльністьАвтор ідеї та засновник громадської організації «Яскраві діти України», засновник і почесний президент Вишгородського районного спортивного товариства ФК «ДІНАЗ», засновник і почесний президент благодійного фонду «Джерело надії». Засновник тенісного клубу «Campa». Член Виконкому Федерації футболу України. Віце-президент Федерації тенісного спорту України.
Парламентська діяльністьНа парламентських виборах 2012 р. був обраний депутатом Верховної ради України від Партії регіонів по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 96. За результатами голосування отримав перемогу набравши 38,97 % голосів виборців.[9] На парламентських виборах 2014 р. був обраний депутатом Верховної Ради України як самовисуванець,[10] (за підтримки БПП), по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 96. За результатами голосування отримав перемогу набравши 26,28 % голосів виборців. З грудня 2014 року входив до депутатської групи «Воля народу» ВРУ. Користувався послугами декількох помічників, одна з них — Кацуба Наталія Іванівна, яка за інформацією журналу Forbes є представницею харківського бізнес-клану Кацуб[11]. Займав посаду голови підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia