Фельдман Олександр Борисович
Олекса́ндр Бори́сович Фе́льдман (6 січня 1960 ЖиттєписНародився 6 січня 1960 у Харкові; батько Борис Якович — голова ради засновників концерну «АВЕК та Ко»; мати Іда Лейбівна; дружина Валерія Володимирівна — радник Харківського міського благодійного фонду «АВЕК»; має двох синів[8]. 1978—1980 роках проходив службу в лавах Радянської армії у військах ППО в Прикарпатському військовому окрузі в місті Стрий під Львовом, рядовим на посаді водія[9]. Трудову діяльність розпочав 1981 року в Харкові водієм АТП № 20102; працював: машиністом котельні спеціального проєктного і конструкторсько-технологічного бюра «Буддормаш», оббивальником меблів фірми побутових послуг «Веснянка», мотолеристом дитячого садка № 198, Харків. 1989—1990 — голова кооперативу «Ремонтник», Харків. 1990—1991 — начальник дільниці № 1 ВО «Сигма», Харків. 1991—1994 — директор приватної виробничо-комерційної фірма «Автоекспресконструкція» («АВЕК»). З 1994 — президент АТ «Концерн АВЕК і Ко», власник найбільшого у Харкові ринку «Барабашово»[10]. 2002 року, після перемоги на виборах, Фельдман передав управління концерном команді. 2017 році інвестор Олексій Чернишов викупив частку в концерні, ставши керівним партнером і акціонером АВЕКа. Депутат Харківської міськради (1998—2002). Вищу освіту здобув у 2002 у 42 роки, отримавши диплом Харківського національного університету за фахом «Фінанси та кредит». Депутатська діяльність Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 по квітень 2006, в.о. № 175 Харківської області, самовисуванець, на час виборів: безпартійний, президент АТ «Концерн АВЕК та Ко» (Харків). Член лояльної до президента Леоніда Кучми фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), член групи «Демократичні ініціативи» (червень 2002 — травень 2004), член групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (травень — вересень 2004), член групи «Демократичні ініціативи» (вересень 2004 — червень 2005), позафракційний (16–23 червня 2005). Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 177 (2004—2005). Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року вступив у фракцію Блоку Тимошенко (з червня 2005), член Комітету у справах, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з червня 2002). Народний депутат України V скликання з квітня 2006 по червень 2007 від Блоку Тимошенко, № 43 в списку. Голова підкомітету з питань корінних народів, національних меншин та етнічних груп Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 2006), член фракції «Блоку Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Був одним з ініціаторів розпуску Верховної Ради для усунення уряду Віктора Януковича, склав депутатські повноваження 15 червня 2007. 2007-2012 Народний депутат 6-го скликання від Блоку Тимошенко, № 43 в списку. Голова групи з міжпарламентських зв'язків з Ізраїлем. Після перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року привітав[11] призначення Михайла Добкіна губернатором Харківщини, і залишив лави партії «Батьківщина», звинувативши її в українському націоналізмі[12]. З 16 березня 2011 року — член керівної Партії регіонів.[13] 2012- 2014 Народний депутат 7-го скликання, обраний по виборчому округу № 174 Харківська область[14]. Був членом депутатської фракції Партії регіонів. Працював головою підкомітету з питань соціальних програм державного бюджету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Голосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка», який пізніше Конституційний Суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність. в січні 2014 року підтримав диктаторські закони, антидемократичні ініціативи для придушення протестів під час Революції гідності[15]. 2014-2019 Народний депутат 8-го скликання, обраний як самовисуванець по округу №174 в Харківській області. Входив в парламентську групу «Воля народу»[16]. У 2015 році балотувався до Харківської обласної ради першим кандидатом від партії «Наш Край» за 174 округом (м. Харків).[7] Народний депутат IX скликання, обраний як самовисуванець по округу №174[17]. Секретар комітету з питань екологічної політики та природокористування (з 29 серпня 2019 року)[18]. У 2019-2022 входив до фракції ОПЗЖ, після її заборони - до депутатської групи "Відновлення України"[19]. Кандидат у мери Харкова на виборах 25 жовтня 2020-го року. Громадська діяльність1997 року очолив Єврейський фонд України. 1999 року став президентом Асоціації національно-культурних об'єднань України. 2005 року обраний Віце-президентом Міжнародної Ради Єврейських Парламентарів від країн СНД і Євразії. 2006 року став засновником Міжнародного центру толерантності — міжнародного фонду із захисту прав людини та боротьби з проявами екстремізму, ксенофобії і політичного радикалізму. У 2007 році став членом Ради Лідерів «Центру Симона Візенталя» і членом Британського Королівського Інституту міжнародних відносин. У 2008 році став президентом «Українського єврейського комітету» — неурядової організації, до складу якої входять українські політики і бізнесмени, діяльність яких декларована, як зміцнення україно-ізраїльської дружби, захист прав євреїв в Україні і допомога Ізраїлю. Співголова партії «Наш край». У 2017 році обраний членом правління міжнародної організації «Релігії за мир» — пацифістської організації зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, яка має консультативний статус при ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та Економічній і соціальній раді при ООН[20]. З 2018 року - президент Всесвітнього відкритого фонду реабілітації та реінтродукції тварин (WOFARR)[21]. Фельдман представляє Україну у «Всесвітній міжпарламентській коаліції з боротьби з антисемітизмом», заснованій у 2009 році під патронатом прем'єр-міністра Великої Британії. До Коаліції входять понад 130 парламентарів, які представляють США, Канаду, Велику Британію, Європарламент. Олександр Фельдман також є одним із засновників і представником від України в «Організації співіснування» (Coexistence trust), створеної в 2005 році за ініціативи Принца Йорданії Хасана Бін Талала та Лорда Джаннера (Велика Британія). У цей час членами цієї організації є 120 впливових політичних діячів з 54 країн світу. Фельдман — автор Закону України «Про спеціальний статус м. Харків», який передбачав створення в місті вільної економічної зони та присвоював спеціальний політико-економічний статус місту. Крім того, в проєкті Закону передбачалось приділення особливої уваги соціальній сфері міста та створення в Харкові унікальних соціальних установ. Співавтором соціального блоку законопроєкту був громадський діяч Каплін Євген Володимирович, який запропонував створити в Харкові Єдиний центр соціальної співдії (комунальний соціальний центр-розпорядник), центри планування сім'ї та вільного відповідального батьківства та соціальні гуртожитки. Проєкт був обговорений в широких колах профільних працівників та громадських діячів. В обговоренні законопроєкту також брав участь політолог Карасьов Вадим Юрійович. Наприкінці 2008 законопроєкт був внесений до Верховної Ради групою депутатів-харків'ян, але так і не знайшов підтримки. Критика СБУУ липні 2008-го Фельдман як голова й організатор російськомовної правозахисної організації «Український єврейський комітет», заявив, що в списку організаторів Голодомору оприлюдненому СБУ 2006 року не вказано імена Григорія Петровського, Власа Чубаря, В. Приходька, Миколу Скрипника та інших осіб, які займали високі посади в тогочасному керівництві УРСР і додав, що таким чином СБУ намагається покласти відповідальність за Голодомор і репресії на латишів та євреїв[22]. У відповідь директор Архіву СБУ Сергій Кокін у інтерв'ю BBC назвав ці закиди безпідставними і підкреслив, що СБУ подало документи в такому вигляді, в якому вони зберігалися в архівах[23][24]. КритикаУ серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування[25][26]. Прогулює засідання ВРУ. Зокрема у 2019—2020 роках відвідав 60 % засідань ради, відповідно до даних електронної реєстрації[27]. Займався неособистим голосуванням[28]. Аналітики Громадського руху ЧЕСНО знайшли порушення щодо фінансової звітності Харківського обласного осередку партії «Наш Край» співголовами якої є нардепи-кнопкодави Антон Кіссе та прогульник Олександр Фельдман[29]. Нагороди
БізнесВ рейтингу журналу Focus.ua найзаможніших людей України 2012 року посідав 42 позицію з оцінкою статків в $375,0 млн[36] За 2020 рік Фельдман задекларував подарунок від матері, Іди Фельдман, на 99 млн грн, що стало найбільшим грошовим подарунком від родичів, які депутати показали за той рік[37]. У пресслужбі депутата заявили, що мати Фельдмана отримала гроші як спадок після смерті батька Олександра, Бориса Фельдмана, і подарувала частину грошей сину[37]. СкандалиУ лютому 2019 року Фельдман поскаржився до правоохоронних органів, що люди в соцмережах залишають коментарі з погрозами його та членам його сім'ї та здійснять протиправні дії щодо тварин, які перебувають в «Екопарку»[38] Виноски
Джерела Вікіцитати містять висловлювання від або про: Фельдман Олександр Борисович  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фельдман Олександр Борисович
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
