Крук Юрій Борисович

Юрій Борисович Крук
Народився	2 червня 1941(1941-06-02) Херсон, УРСР
Помер	22 травня 2025(2025-05-22) (83 роки) Одеса, Україна
Громадянство	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Одеський національний морський університет
Членство	Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], народний депутат України[5] і народний депутат України[6]
Партія	безпартійний
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
2-го скликання
	24 липня 1994	—	12 травня 1998
3-го скликання
безпартійний	12 травня 1998	—	14 травня 2002
4-го скликання
безпартійний (БЮТ)	14 травня 2002	—	25 травня 2006
5-го скликання
ВО «Батьківщина»	25 травня 2006	—	12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина»	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Крук Юрій Борисович (2 червня 1941, Херсон — 22 травня 2025, Одеса^[7]) — український політик, народний депутат Верховної Ради України II, III, IV, V, VI, VII скликань. Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту і зв'язку, голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту. Заслужений працівник транспорту України. Академік Транспортної академії України.

Народився 2 червня 1941 року в Херсоні.

• з 1956 по 1960 роки навчався в Херсонському судномеханічному технікумі за спеціальністю «судномеханік».
• з 1960 по 1962 роки — моторист, майстер, судномеханік плавскладу, начальник цеху Одеського рибозаводу.
• з 1962 по 1966 роки служив у Військово-морському флоті СРСР.
• в 1972 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за спеціальністю «інженер-механік».
• з 1972 по 1980 роки — директор Одеського рибозаводу.
• з 1980 по 1988 роки — начальник Іллічівського морського рибного порту.
• з 1988 по 1992 роки — заступник генерального директора Чорноморського виробничого об'єднання рибної промисловості «Антарктика».
• з лютого 1992 року — заступник начальника Головного планово-економічного управління Одеської облдержадміністрації.
• з травня 1992 року — заступник Голови Одеської облдержадміністрації з питань морегосподарського комплексу, транспорту і зв'язку.
• з травня 1993 року по червень 1995 року — заступник міністра транспорту України, директор Департаменту морського і річкового транспорту України^[8][9].
• в липні 1994 року підприємствами транспортної галузі був висунутий кандидатом та обраний народним депутатом України по округу № 305 (Ізмаїльський виборчий округ Одеська область). У складі Верховної Ради України II скликання (1994—1998 рр.) займав посаду заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку.
• з 1998 по 2002 роки — народний депутат України III скликання, обраний по округу № 139 (Ізмаїльський виборчий округ Одеська область). У складі Верховної Ради України III скликання очолював Комітет Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту і зв'язку.
• з травня 1998 року по липень 2000 року — член Комісії з питань морської політики при Президентові України. Академік Академії транспорту України.
• 2002—2006 — народний депутат України IV скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку.
• з квітня 2006 до червня 2007 року — народний депутат України V скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, ЖКГ, транспорту і зв'язку.
• з 2007 по 2012 роки — народний депутат України VI скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту і зв'язку, голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту України.
• з грудня 2012 до листопада 2014 — народний депутат України VII скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту і зв'язку, голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту України. В 2012 голосував (попросив зарахувати голос після голосування) за скандальний Закон України «Про засади державної мовної політики» — неофіційно відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка», який пізніше Конституційний Суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність. Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року^[10].

Помер 22 травня 2025 року у віці 83 років^[11].

• Орден «За заслуги» всіх ступенів (ІІІ — 1998^[12], ІІ — 2002, І — 2012) та «Зірка ордена».
• Орден Богдана Хмельницького.
• Заслужений працівник транспорту України (08.1999)^[13]

• «За доблесну працю».
• «Ветеран праці».
• «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
• «Захиснику Вітчизни».
• «Ветеран бойових дій».
• «За трудову доблесть».
• «20 років Державній прикордонній службі України» тощо.

• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II, III ступеня
• Орден святого князя Київського Ярослава Мудрого
• Орден преподобного Нестора Літописця II, III ступеня
• Орден преподобного Агапіта Печерського III ступеня
• Орден великомученика Георгія Переможця
• Кавалер Міжнародного ордена Миколи Чудотворця «За примноження добра на землі».
• Орден «Різдво Христове» тощо.

• Почесна грамота Верховної Ради України.
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (02.2004)^[14].
• Грамота Президіуму Верховної Ради УРСР.
• Почесний громадянин Ізмаїла^[15] (2000).
• Почесний громадянин міста Рені (2005).
• Почесний громадянин Одеської області (2021)
• Всього 59 орденів і медалей, почесних відзнак.

• Борис Миронович (1888 — 1961) — батько.
• Раїса Кирилівна (1908 — 1971) — мати.
• Валентина Тимофіївна (1947) — дружина.
• Вячеслав Юрійович (1962) — син.
• Вячеслав Юрійович (1968) — син.
• Борис Юрійович (1972) — син.
• Юрій Юрійович (1978) — син. 

Має 14 внуків. Майстер спорту СРСР.

23 червня 2016 року правоохоронці затримали сина Юрія Крука Бориса в рамках розслідування підозрою екс-генпрокурора України Віктора Пшонки у відмиванні державних коштів^[16].

24 червня 2016 року Печерський суд Києва заарештував підозрюваного в пособництві при відмиванні коштів колишнім генеральним прокурором Пшонкою Бориса Крука на 60 днів^[17].

• Сайт Верховної Ради України [Архівовано 22 вересня 2019 у Wayback Machine.]