Був членом Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва, вугільно-металургійного комплексу і хімічної промисловості. Також був членом груп по міжпарламентським зв'язкам з Ірландією, Китаєм, Південною Кореєю, Японією, Індією та Грецією.
У травні 2014 року разом з Вадимом Новинським та Нестором Шуфричем ініціював у Верховній Раді України законопроєкт, основною метою якого було виконання Женевських домовленостей, проведення конституційної реформи і децентралізації влади в Україні, припинення проведення Антитерористичної операції на Донеччині та Луганщині та схиляння людей добровільно скласти зброю та залишити адміністративні будівлі.[6]
11.1980-03.1982 — майстер цеху № 1 Феодосійського механічного заводу.
03.1982-1990 — начальник зміни, начальник дільниці ремонтно-механічного цеху № 2 металургійного комбінату ім. Ілліча.
08.1990-10.1992 — начальник бюро, заступник начальника відділу управління головного механіка, 10.1992-04.1998 — заступник генерального директора з побуту і загальних питань Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.
1998 — перший заступник генерального директора — головний інженер ПАТ «ММК ім. Ілліча».
Сім'я
батько Анатолій Якович (1936—1991) — металург, начальник дільниці Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча;
мати Надія Йосипівна (1937) — машиніст крана Маріупольського метал. комбінату ім. Ілліча, пенсіонерка;
