Костюринський провулок

Костюринський провулок
Харків
Костюринський провулок; Харків
	Костюринський провулок увечері Костюринський провулок увечері
Місцевість	Центр, Поділ
Район	Основ'янський
Назва на честь	Сергія Костюрина
Колишні назви
	провулок Жана Жореса (1936—1942, 1943—1953)
Загальні відомості
Протяжність	130 м
Координати початку	49°59′18.5″ пн. ш. 36°14′00.5″ сх. д. / 49.988472° пн. ш. 36.233472° сх. д.
Координати кінця	49°59′14.5″ пн. ш. 36°14′03.0″ сх. д. / 49.987361° пн. ш. 36.234167° сх. д.
поштові індекси	61003
Транспорт
Найближчі станції метро	«Історичний музей», «Майдан Конституції»
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 1 до № 5
Архітектурні пам'ятки	№ 1
Забудова	малоповерхова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r1746233
Мапа
Костюринський провулок у Вікісховищі

Костюринський провулок — провулок в Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Вірменського провулка до Кооперативної вулиці. Рух односторонній.

Історія і назва

Виникнення Костюринського провулку пов'язане з торгівельною діяльністю мешканців Подолу, який почав забудовуватись при самому початку виникнення Харкова. З кінця XVII століття тут почали виникати вулиці: Сінна (нині Кооперативна), Плетнівський, Подільський провулки та ін.

Костюринський провулок названий на честь Сергія Кіндратовича Костюріна. С. Костюрин (нар. 1811) — харківський купець 2-ї гільдії, гласний Харківської міської думи в 1847—1849 роках, з 1853-го по 1868-й був харківським міським головою — його обирали на два трирічних терміни. Був відомий благодійницькою діяльністю, мав почесні звання й нагороди. В 1870 році, по смерті С. Костюрина, безіменний до того провулок, у якому він жив, харківці назвали його іменем^[1]^[2].

У 1936—1953 роках Костюринський провулок мав ім'я Жана Жореса^[3], французького політичного діяча, історика, філософа, теоретика соціалізму.

Будинки

Майже всі будинки в Костюринському провулку зведені не пізніше початку XX століття. Єдина новобудова — будинок № 2. Власниками більшості будинків були купці й члени їхніх сімей.

Будинок № 1 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 7156-Ха^[4]. Початок XX століття, архітектор невідомий. Колишнє Шведське консульство. Купець Адольф Мюнх з 1908 року був шведським консулом у Харкові, і в цьому будинку розміщувалися його квартира й консульство. Нині в будинку розташована стоматологічна клініка.
Будинок № 2 — ТРЦ «Palladium» з кінотеатром Palladium Cinema^[5], відкритий у 2012 році. «Palladium» побудований на місці двоповерхового будинку, який входив у перелік пам'яток історії Харкова. У знесеному будинку колись містилися Харківський міський комітет РСД-РП(б) і редакція газети «Донецький пролетарій».
Будинок № 2 — торгові крамниці Костюриних, побудовані у ІІ половині ХІХ століття^[6].
Будинок № 3 — колишній будинок Я. В. Слодкевича, побудований наприкінці ХІХ століття^[7].
Будинок № 5 — колишній будинок сім'ї Серікових кінця ХІХ століття^[8].