Географія Чаду
Чад — центральноафриканська країна, що знаходиться в самому центрі континенту ЕтимологіяОфіційна назва — Республіка Чад, Чад (фр. Republique du Tchad, Tchad; араб. تشاد)[2]. Назва країни походить від назви озера Чад у південно-західній частині країни. Ця назва, у свою чергу, походить від слова «цаде» на місцевому діалекті канурі, що означає велику кількість води, озеро[3]. Історія дослідження територіїГеографічне положення  Чад — центральноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Лівією (спільний кордон — 1050 км), на південному заході — з Камеруном (1116 км) і Нігерією (85 км), на півдні — з ЦАР (1556 км), на заході — з Нігером (1196 км), на сході — з Суданом (1403 км). Загальна довжина державного кордону — 6406 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану[4]. Крайні пунктиЧасЧас у Чаді: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[5]. ГеологіяТериторія Чаду розташована на північному сході Африканської платформи, в межах Центральноафриканського щита, тектонічної плити Сахари і синеклізи Чад[6]. Метаморфічні породи докембрійського фундаменту виходять в масивах (нагір'ях) Тібесті, Вадаї і на південному заході країни[6]. У будові платформенного чохла беруть участь різні осадові породи палеозою, крейди (масив Тібесті, плато Ерді і Еннеді) і кайнозою (синекліза Чад)[6]. У масивах Тібесті і Вадаї широко розвинені вулканічні породи кайнозою[6].
СейсмічністьВулканізмРельєфСередні висоти — 543 м; найнижча точка — уріз води річки Джураб (160 м); найвища точка — сплячий вулкан Емі-Куссі (3415 м). Велику частину території займають рівнини і плато, які чергуються з плоскими западинами. На північному заході розташоване нагір'я Тібесті з найвищою точкою країни — вулканом Емі-Куссі (3415 м). Майже неживі, випалені сонцем схили нагір'я складені метаморфічними породами докембрійського фундамента, сильно розчленованими конусами вулканів, ущелинами й тимчасовими водотоками — ваді. На вершині вулкана Емі-Куссі розташований кратер діаметром 15 км і глибиною приблизно 700 м, із висохлим озером на дні. У західній частині нагір'я височить декілька діючих вулканів, найвищий з яких — Тусіде (3265 м), виверження відбувається досить регулярно. Міжгірні райони рясніють солончаками і кам'янистими пустелями — гамадами, серед яких можна знайти чимало тектонічних западин (Шиєде, Айн-Галакка, Текро, Егрі, Брульку тощо) вкритих солончаками. Найнижча точка поверхні країни — депресія Джураб (160 м). У північно-східній частині Чаду підносяться плато Ерді (1115 м) і Еннеді (1450 м), у центрі — масив Вадаї з горою Гера (1790 м), а на сході — гірська місцевість Уаддан (до 1340 м).
На території чаду знаходиться метеоритний кратер Гвені-Фада. КліматПівніч Чаду, до 16° паралелі, лежить у тропічному кліматичному поясі, південь — у субекваторіальному[7]. На півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси[8]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури (в середньому 20°С). Середня температура січня 15 °С (на нагір'ї Тібесті нижче 10 °С), липня 30—35 °С[8]. Переважають східні пасатні вітри[8]. У сухий період року (жовтень-липень) віє харматан — розжарений північно-східний вітер, що приносить багато пилу й різко погіршує видимість. Опадів 100—250 мм на рік (місцями менше 50 мм); випадають вони дуже рідко і нерегулярний. У центрі й на півдні влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[8]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора[8]. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[8]. Середня температура січня 21—24°С, квітня або травня 30—33°С. У центрі зволоження нестійке, влітку чітко простежується сухий сезон (з жовтня — листопада по квітень — травень), на півдні достатнє[8]. Річна кількість опадів зростає з півночі на південь від 250—500 мм до 1000 мм.
Чад є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[9]. Внутрішні води
РічкиРічки і тимчасові потоки (ваді) країни належать до басейнів безстічних областей. На півдні до безстічної області озера Чад. Майже всі річки, окрім басейнів Шарі й Логона (судноплавні), є сухими руслами, що наповнюються водою тільки в період дощів. Густа мережа річок характерна для південного регіону: Шарі, Логон, Батха, Майо-Кебі, Мбере. У центральній і північній частині країни пустеля Сахара. ОзераНайбільші озера країни: Чад (колись 4-те за розмірами на континенті), Іро, Фітрі. Озеро Чад — найбільша водойма Центральної Африки і єдине постійне джерело прісної води для більшої частини країни. Колись площа водного дзеркала становила близько 25 000 км², однак у зв'язку з посухами, що регулярно вражають регіон Сахеля, а також у зв'язку з колосальним водозабором для потреб населення, його площа за 10 років скоротилася майже в 5 разів. Регулярні підйоми рівня води і майже повне висихання відбувались щонайменше 8 разів за останнє тисячоліття. Навколо озера тягнеться череда густих лісів, а на південь і південний схід — смуга заболочених прирічкових областей, які служать притулком для 120 видів риб і 200 різновидів птахів. БолотаҐрунтові водиҐрунтиРослинністьПівнічна частина території країни вкрита кам'янистими й піщаними пустелями з нечисленними оазами. На півдні напівпустелі й савани. У південних і південно-східних районах великі площі вкривають болота. Тваринний світЗоогеографічно більша північна частина території країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, області на південь від озера Чад — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[8]. Стихійні природні явищаНа території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: жаркі й посушливі вітри харматани на півночі дмуть з Сахари; періодичні посухи; періодичні нашестя сарани[1]. Природні ресурсиМінеральні ресурсиКорисні копалини Чаду вивчені слабо. Надра країни багаті на ряд корисних копалин: нафта в басейні річки Шарі на південному заході країни; уранові руди на плато Еннеді; натрон — на північно-східному узбережжі озера Чад; каолін; золото у Вадаї; цинк на плато Тібесті; кам'яна сіль в улоговині озера Чад; олово і вольфрам на плато Тібесті; мідь поблизу озера Лере; залізняк на стику масиву Вадаї (Хаджер-Каммаран — Хардід) і в районі Лягла; вапняк, пісок, гравій[6][1]. Є родовища руд, пов'язані з пегматитами, в яких зустрічаються і танталоніобати[6]. На південному заході країни відомі родовища бокситів, найбільші родовища Мунду (розвідані запаси — 10 млн тонн) і Гавкіт (5 млн тонн)[6]. Водні ресурсиЗагальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 43 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 300 км² зрошуваних земель[1]. Земельні ресурсиЗемельні ресурси Чаду (оцінка 2011 року):
Охорона природиСеред екологічних проблем варто відзначити:
Чад є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права,
Фізико-географічне районуванняТериторія країни розташована в зоні переходу від пустельних до саванових ландшафтів і характеризується надзвичайною різноманітністю природних умов — від посушливих пустель на півночі до вологих саван і болотистих районів на півдні. Це зумовлено як географічним положенням у перехідній зоні між Сахарою та тропічними лісами Центральної Африки, так і значними відмінностями в рельєфі. Загалом Чад лежить у межах двох фізико-географічних країн — Сахари і Судану, де поширені відповідно два типи ландшафтів: 1 — тропічні пустельні північноафриканські; 2 — саванові північноафриканські (підтипи: опустелені, типові, вологі). Типи ландшафтів представлені 5 групами ландшафтів: 1 — низинні й піднесені алювіальні та озерно-алювіальні внутрішньоконтинентальні рівнини; 2 — еолові рівнини; 3 — високі ступінчасті плато на моноклинальних палеозойських пісковиках і вапняках; 4 — високі цокольні рівнини на кристалічній основі Африканської платформи; 5 — вулканічні нагір'я. Територію Чаду можна поділити на 3(6) фізико-географічних областей:
Природні зони і висотна поясністьПриродне зонування Чаду тісно пов'язане з кліматичними поясами та особливостями рельєфу, а висотна поясність найяскравіше проявляється в гірських масивах півночі, таких як Тібесті. Пустельна зона розташована в північній частині країни і займає понад 40 % її території, входить до складу Сахари. Це зона надзвичайно посушливих умов, де опади рідкісні, а рослинність практично відсутня. Переважають піщані та кам'янисті пустелі, а також плато та вулканічні масиви, зокрема гори Тібесті. У цій зоні трапляються оази, в яких зосереджене життя людей та рослинність. Зона напівпустель і сухих саван (Сахельська природна зона) простягається смугою 300—400 км завширшки на південь від Сахари. Це перехідна область із напівпустельним ландшафтом, що характеризується низькою трав'янистою рослинністю, розрідженими чагарниками та поодинокими деревами, такими як акація та баобаб. Річки тут сезонні, багато з них пересихають у сухий сезон. Людська діяльність, зокрема випас худоби та вирубка дерев, призвела до активної деградації природних ландшафтів. Тут розвинуте пасовищне тваринництво і обмежено — рослинництво. Зона вологих саван (Суданська природна зона) розташована на півдні країни і має більш сприятливі кліматичні умови. Тут домінують вологі савани з густою високотравною рослинністю, чагарниками та деревами (акації, тамаринди, баобаби, різні види пальм). В цій зоні розташовані головні річки країни — Шарі та Логоне, які впадають у озеро Чад. Ця зона характеризується родючими ґрунтами, що сприяло розвитку землеробства та густому заселенню території. Висотна поясність найбільш виразно проявляється в горах Тібесті і представлена 4 поясами:
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Англійською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Чаду
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
