Географія Ємену

Географія Ємену
Географічне положення Ємену
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Західна Азія
Координати	15°00′ пн. ш. 48°00′ сх. д. / 15.000° пн. ш. 48.000° сх. д. / 15.000; 48.000
Територія
Площа	527968 км² (50-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	1906 км
Державний кордон	1601 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Джебель-ен-Набі-Шуайб ( м)
Найнижча точка	Аравійське море (3760 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Вади Хадрамаут (800 км км)
Найбільше озеро	озеро Ма'ріб (650 км² км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, риба, кам'яна сіль, мармур, кам'яне вугілля, золото, руди кольорових металів, родючі ґрунти
Стихійні лиха	пилові й піщані бурі
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, перевипасання, спустелювання

Ємен — західноазійська країна, що знаходиться на крайньому південному заході континенту . Загальна площа країни 527 968 км² (50-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 527 968 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни трохи менша за площу території України.

Офіційна назва — Республіка Ємен, Ємен (араб. اليمن — Ель-Джумухірія ель-Яманія, Ель-Яман)^[2]. Назва країни походить від арабського слова «ямін» — правий. Виникнення назви пов'язане з давньою системою орієнтування, в якій схід був завжди попереду, а південь — праворуч, якщо лічити від священого каменю Кааби в Мецці^[3]. В античні часи ця частина Аравійськогой півострова називалась Арабія Фелікс (лат. Arabia felix), тобто Щаслива Аравія, що є перекладом арабського слова «юмн» — щасливий^[3]. Назва використовувалась напротивагу пустельній частині — Арабія Дезерта (Arabia Deserta). Така назва зустрічається в працях Плінія Старшого і Страбона^[3]. Сучасна держава Ємен утворена з Єменської Арабської Республіки зі столицею в Сані (західна і північна частини) та Народної Демократичної Республіки Ємен зі столицею в Адені (східна і південна частини).

Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2023)

Ємен — західноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — із Саудівською Аравією (спільний кордон — 1307 км), на північному сході — з Оманом (294 км). Загальна довжина державного кордону — 1601 км^[1]. Ємен на заході омивається водами Червоного моря, на півдні — Аденської затоки, на сході — Аравійського моря Індійського океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1906 км^[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)^[6][1].

Час у Ємені: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)^[7].

Територія Ємену займає східну, найбільш високу частину Західно-Аравійського нагір'я, яка являє собою підведений, сильно розчленований край Аравійського щита, частково перекритий древнім лавовими відкладами.

Надра Ємену багаті на ряд корисних копалин: нафту, кам'яну сіль, мармур, кам'яне вугілля, золото, свинець, нікель, мідь^[8].

Сейсмічність Ємену характеризується досить посиленою помірною сейсмічною активністю. Так, 5 грудня 2023 року, о 09:31:35 (за київським часом), в Аденській затоці поблизу узбережжя Ємену на глибині 10 км стався землетрус магнітудою 5,3 балів (за шкалою Ріхтера). За класифікацією землетрусів він відносився до сильно помірних^[9].

Середні висоти — 999 м; найнижча точка — рівень вод Аравійського моря (0 м); найвища точка — гора Джебель-ен-Набі-Шуайб (3760 м). На території Ємену знаходяться величні гори, прибережна низовина Тіхама, посушливі пустельні плоскогір'я, зрідка розділені більш родючими долинами. На заході — Єменські гори (найвища точка гора Ен-Набі-Шаїб, 3660 м). Вздовж узбережжя Червоного моря і Аденської затоки — пустеля Тіхама. На сході — невисокі плоскогір'я та пласкі узвишшя, які переходять у пустелю.

Ємену належать острови Камаран, Перім, Сокотра та інші.

Територія Ємену лежить у тропічному кліматичному поясі^[10]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[11]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури^[11]. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми^[11].

Ємен є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[12].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 2,1 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 6,8 тис. км² зрошуваних земель^[1].

У країні відсутні постійні водотоки, лише тимчасові (ваді). Усі вони належать басейну Індійського океану.

Земельні ресурси Ємену (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 44,5 %,
  • орні землі — 2,2 %,
  • багаторічні насадження — 0,6 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 41,7 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 1 %;
• інше — 54,5 %^[1].

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Східноафриканської підобласті Ефіопської області, лише крайня пустельна північ до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області^[11].

Ємен є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару^[1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• пилові й піщані бурі влітку;
• помірний вулканізм, острівний вулкан Джебель-ет-Таїр (244 м) у Червоному морі прокинувся 2007 року^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• обмежені ресурси природних джерел питної води;
• недостатні запаси питної води;
• перевипасання;
• ерозію ґрунтів;
• спустелювання.

У фізико-географічному відношенні територію Ємену можна розділити на 4 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

• Єменські гори. Внутрішня частина регіону являє собою перетнуте плоскогір'я, розчленоване долинами ваді.
• Низовина Тіхама шириною від 30 км до 80 км, складена алювіальними і щебенистими відкладаннями. Рівнина впирається в гори, що круто підіймаються до висоти 2000-3000 м, де розташоване велике горбисте плоскогір'я, перетнуте звичайно сухими долинами (ваді) і високими кряжами; саме тут знаходиться найвища точка країни — гора Ен-Набі-Шаїб.
• Східний схил Західно-Аравійського нагір'я звернений до пустелі Руб-ель-Халі, що займає більшу половину південної частини Аравійського півострова, більш пологий, ніж схил, звернений до низовини Тіхама, але крутіший, ніж північний схил, звернений до Неджду. Західний край Руб-ель-Халі підноситься на 900—1200 м над рівнем моря.
• Прибережна низовина на півдні тягнеться на 5-65 км углиб країни.

• Західна Азія
• Аравія

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Ємен // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Йемен // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Ємену

• Вікісховище : Атлас Ємену.
• Карти Ємену : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Yemen : [англ.] : [арх. 29 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 1 August. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Ємен : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Ємену.