Географія Монтсеррату

Географія Монтсеррату
Географічне положення Монтсеррату
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Вест-Індія
Координати	16°45′ пн. ш. 62°12′ зх. д. / 16.750° пн. ш. 62.200° зх. д. / 16.750; -62.200
Територія
Площа	102 км² (226-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	40 км
Державний кордон	0 км
Рельєф
Тип	гірський
Найвища точка	діючий вулкан Суфрієр (1050 м)
Найнижча точка	Карибське море (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Інше
Стихійні лиха	активний вулканізм, тропічні циклони
Екологічні проблеми	ерозія ґрунтів

Монтсеррат — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону. Загальна площа країни 102 км² (226-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 102 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни трохи менша за площу території Святошинського району міста Києва.

Офіційна назва — Монтсеррат (англ. Montserrat)^[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, який відкрив Христофор Колумб 1493 року і назвав Санта-Марія-де-Монсеррат на честь монастиря Пресвятої Богородиці Монсеррат в Іспанії поблизу Барселони^[3]. У топонімі Монтсеррат «монте» буквально означає гори, а «серрат» — зубчасті, скелясті, або «саградо» — священний^[3].

Монтсеррат — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острів лежить в групі Навітряних островів Малих Антильських островів^[4]. За формою схожий на острів Шрі-Ланка, в довжину 16 км, у ширину 11 км. Монтсеррат на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану^[4]. Острів на північному сході межує з Антигуа й Барбудою, на південному сході із французькою Гваделупою. Загальна довжина морського узбережжя 40 км^[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі^[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[1].

Час у Монтсерраті: UTC−4 (−6 годин різниці часу з Києвом)^[6].

Надра Монтсеррату не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні^[7].

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — вершина Шанс-Пік діючого вулкану Суфрієр (915—1050 м). Острів вулканічного походження. Вздовж узбережжя простягається низовина. Загалом на острові налічується 9 вулканічних кратерів, які розташовані на трьох гірських масивах: на півночі гора Сілвер-Гілл (392 м), в центрі Центр-Гілл (747 м), а на півдні найбільша й найвища гірська гряда Суфрієр (915 м). Низинною частиною острова вважається його узбережжя, яке лише в деяких місцях має широту понад 500 м.

• Річмонд Гілл (Ricmond Hill)
• Сент-Джордж Гілл (St. George's Hill)
• Ґарібальді Гілл (Garibaldi Hill)
• Чансіс Пік (Chances Peak)
• Кастл Пік (Castle Peak)
• Рочес Маунтайн (Roche's Mountain)
• Кеті Гілл (Katy Hill)
• Сілвер Гілл (Silver Hill)
• Вінді Гілл (Windi Hill)
• Суфрієр Саут Гілл (South Soufriere Hill)
• Суфрієр Ґолвей (Soufriere Galway)

Берегова лінія острова становить близько 40 км і сформована вулканічними напливами, тож при взаємодії з карибськими хвилями утворилися кам'янисті кручі у висоту 10—15 м. Піщані лагуни рідкісні, утворені в пониззі й річищах невеличких річок.

Територія Монтсеррату лежить у тропічному кліматичному поясі^[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[9].

Монтсеррат не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)^[11].

Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні^[1].

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки острова невеличкі, вони витікають із верхів'їв гір та вулканічних ущелин, додатково живляться потоками тропічних лісів й стрімко впадають до моря. Унаслідок природного різкого перепаду висот формуються стрімкі перекати й водоспади, а також глибокі ущелини.

Практично весь острів покритий тропічними лісами, вузька прибережна рівнина піднімається до внутрішніх пагорбів та гірських пасом.

Земельні ресурси Монтсеррату (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 30 %,
  • орні землі — 20 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 10 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 25 %;
• інше — 45 %^[1].

Зоогеографічно територія країни належить до Антильської підобласті Неотропічної області^[9].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: постійні виверження вулкану Суфрієр-Гіллс (915 м) починаючи з 1995 року зробили половину острова непридатною для проживання, 1997 року зруйновано столицю місто Плімут; нечасті урагани (з червня по листопад)^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• ерозію ґрунтів на вулканічних схилах через розчищення нових земель під сільське господарство, внаслідок знищення старих вулканічним виверженням.

У фізико-географічному відношенні територію Монтсеррату можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: Територію Монтсеррату ділять на три фізико-географічні райони:

• Прибережний район охоплює низовину, видовжену вздовж усього узбережжя, шириною від 30 до 500 метрів, яка перетинається нижніми течіями декількох річок.
• Північна частина острова, безпечна в геологічному плані, оскільки складається з невеликого передгір'я. Висоти коливаються між 150—400 м. Малі річки утворюють пороги й водоспади. Також, поширені вологі тропічні ліси.
• Центральна й південна гірська частина — гірська гряда з передгір'ям, висотою від 300 до 950 метрів. Складена з магматичних порід та нині діючими вулканами. Річки, глибоко врізаючись у поверхню плата, утворюють численні пороги. Поширені вологі тропічні ліси.

• Північна Америка
• Кариби

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Монтсеррат // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
• (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.

• (рос.) Монтсеррат // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — 656 с.
• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Монтсеррат // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Монтсеррату

• Вікісховище : Атлас Монтсеррату.
• Карти Монтсеррату : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Montserrat : [англ.] : [арх. 21 червня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 26 May. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Монтсеррат : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Монтсеррату.