Географія Коста-Рики
Коста-Рика — північноамериканська країна, що знаходиться на крайньому півдні континенту НазваОфіційна назва — Республіка Коста-Рика, Коста-Рика (ісп. Republica Costa Rica, Costa Rica)[2]. Назва країни перекладається з іспанської як «Багатий берег». Хоча первісна назва нововідкритим землям 1502 року була дана Христофором Колумбом як Золотий берег (ісп. Costa del Oro), через те, що у місцевих аборигенів були помічені золоті прикраси[3]. Історія дослідження територіїГеографічне положенняКоста-Рика — північноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Нікарагуа (спільний кордон — 313 км), на півдні — з Панамою (348 км). Загальна довжина державного кордону — 661 км[1]. Розташована у найбільш вузькій частині перешийка, що з'єднує Північну і Південну Америки. Коста-Рика на заході омивається водами Тихого океану, на сході — Карибського моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1290 км[1].
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6]. Крайні пунктиЧасЧас у Коста-Риці: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)[7]. Геологія
Корисні копалиниНадра Коста-Рики не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[8]. СейсмічністьТериторія Коста-Рики розташована вздовж Тихоокеанського вогняного кола та має високу схильність до сейсмічної активності. Складна мережа сейсмічних розломів території Коста-Рики має слабкі, потенційно нестабільні зони, які можуть реагувати на поштовхи від сильних далеких землетрусів. Сильні і дуже сильні землетруси відбуваються приблизно раз на десятиліття[9]. Вулканізм
РельєфСередні висоти — 746 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — гора Сьєрра-Чирріпо (3810 м). З півночі на південь через усю країну тягнуться гірські ланцюги, між ними розташоване Центральне плато, де переважають родючі ґрунти. Також тут живе близько половини населення Коста-Рики. Гори, що оточують плато, переважно вулканічного походження, є і діючі вулкани. Найвища гора — Сьєрра-Чирріпо (3819 м), знаходиться на півдні країни<. Найвищий вулкан — Ірасу (3423 м), поряд розташований вулкан — Туріальба (3340 м).
УзбережжяОбидва узбережжя переважно низовинні. Для обох узбереж характерні мангрові болота та білі піщані пляжі. ОстровиКліматТериторія Коста-Рики лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[10]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[11]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[11]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[11].
Вологі низовини знаходяться на узбережжі Карибського моря і на півдні Тихоокеанського узбережжя, вони характеризуються майже повною відсутністю сухого періоду року при середній температурі +23-25 °С. Температура повітря майже не змінюється протягом року. Середня температура січня — +23 °C, липня — +25 °C, на вершинах гір — +20 °C. У Коста-Риці є два сезони: сухий і сезон дощів. Сухий сезон починається в грудні і закінчується в квітні, дощів у цей час немає взагалі. Сезон дощів продовжується з травня по листопад. Дощ іде майже щодня після полудня, бувають зливи, але дощ швидко стихає. Східна сторона одержує більше опадів, ніж західна. Коста-Рика є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[12]. Внутрішні водиЗагальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 112,4 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1015 км² зрошуваних земель[1].
РічкиРічки країни належать басейнам Тихого (захід) і Атлантичного (схід) океанів. ОзераБолотаҐрунтові водиҐрунтиРослинністьГоловними природними ресурсами Коста-Рики є родючі землі Месети Сентраль і тропічні ліси. Вологі ліси тихоокеанського узбережжя скидають листя в суху пору року. На Месеті Сентраль більшість лісів вирубані. У Коста-Риці росте понад 1000 видів орхідей.
Земельні ресурси Коста-Рики (оцінка 2011 року):
Тваринний світЗоогеографічно територія країни належить до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області[11]. У вологих лісах, що покривають приблизно третину країни, водяться пуми, ягуари, олені, мавпи — всього близько 725 видів різних тварин. Охорона природиУ Коста-Риці понад 70 природних територій знаходяться під охороною.
Коста-Рика є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції з охорони морських живих ресурсів[1]. Стихійні лиха та екологічні проблемиНа території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті землетруси; урагани вздовж атлантичного узбережжя; на низинах часті повіді і зсуви ґрунту; активний вулканізм, найбільшактивний вулкан Аренал (1670 м) востаннє вивергався 2010 року, його виверження 1968 року зруйнувало місто Табакон, вулкан Іразу (3432 м) накривав хмарою вулканічного попелу столицю країни, місто Сан-Хуан під час вивержень 1963 і 1965 років[1]. Серед екологічних проблем варто відзначити:
Фізико-географічне районуванняУ фізико-географічному відношенні територію Коста-Рики можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: . Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Англійською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Коста-Рики
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
